"Дике поле" Луганщини. У Сєвєродонецьку відкрили перший археологічний музей

Юрій Михайлович Бровендер — доктор історичних наук, професор кафедри історії та археології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. В експедиціях він бере участь вже понад 40 років. І саме завдяки його ініціативі було створено перший в місті музей археології.

«Музей був відкритий 6 жовтня 2020 року до сторіччя нашого університету. Сама ідея створення археологічного музею з'явилася в період проведення археологічних практик. Щороку студенти першого курсу спеціальності “Історія і археологія” беруть участь в археологічних дослідженнях. Практика є обов'язковим моментом навчального процесу. Кілька сезонів дослідних робіт дозволили накопичити такий обсяг джерел бази, який вже диктував необхідність презентації», — пояснює професор.

Команді істориків і археологів хотілося, щоб була можливість презентувати експонати й іншим охочим. Тоді й виникла ідея створення музею. Також професор звернувся до людей, поціновувачів старовини.

«Є така категорія людей, яка любить побути на природі, подихати повітрям, ну і знайти щось таке, що пов'язане зі старовиною. І ось таких людей чимало. Я звернувся через Facebook, через знайомих. І мені передали чимало матеріалів», — говорить Юрій Михайлович.

Не просто побачити, а й дізнатися

Мета створення музею не обмежується тільки презентацією матеріалів археологічних розкопок. У планах у професора і його колег є також організація безпосередньо в музеї навчального процесу (лекцій, семінарів), а, крім того, і наукових конференцій.

«Музей буде введений в систему освітнього процесу. Тут можна проводити заняття. Адже неможливо студента познайомити навіть з основами археології, просто читаючи лекцію. А тут за допомогою діапроєктор є можливість показувати презентації різних археологічних об'єктів і познайомити студентів з методикою проведення досліджень», — ділиться з нами доктор історичних наук.

Доторкнутися до історії

Юрій Михайлович уточнює, що будь-хто охочий, присутній на презентації раніше, міг підійти та доторкнутися до кераміки, якій 5 тисяч років, сокири або ножа, які були знайдені студентами в розкопках. Такий же підхід планують ввести й в програму музею, щоб у відвідувачів була можливість доторкнутися до знахідок.

«Коли люди знаходяться в музеї, зазвичай доглядачі традиційно говорять “Руками не чіпати”. А ось на таких презентаціях є можливість доторкнутися до експоната, так би мовити, безпосередньо доторкнутися до старовини. І, як правило, в учасників таких презентацій відчуття непередавані!» — ділиться з нами професор.

Знахідки любителів старовини

іля с. Борівське на ґрунтовій дорозі один з місцевих жителів побачив керамічну амфорну ручку. Він почав підчищати навколо неї. Знайшов і інші уламки. Зібрав і приніс пакет обламаних фрагментів кераміки в університет Юрію Михайловичу.

«Ми склеїли уламки, відреставрували. Вийшла половина амфори. А в Попаснянському районі житель с. Нижня при ритті колодязя знайшов уламки старовинного керамічного посуду і людські кістки. Я виїхав. І дійсно, там була яма, забита матеріалом: уламки кераміки, кахлі, різні металеві предмети. Крім того, там були знайдені й людські кістки. Антропологи визначили їх як жіночі. Я фахівець з бронзового віку, тому матеріал відвіз фахівцям з пізнього середньовіччя, саме цим періодом був представлений керамічний матеріал. На думку дослідників, виявлений матеріал датується 17-18 століттям — часом, близьким до документованого часу заснування с. Нижня», — ділиться з нами професор.

Земля незнана

Експозиція, зібрана за 2 роки, ілюструє всі історичні етапи розвитку Луганщини. Юрій Михайлович уточнює, що назва «Дике поле» — це всього лише алегорія, яка була введена іноземцями в середині 17-го століття. Диким полем називали наші місцевості, не тому, що тут ніхто не жив, а тому що «земля незнана», не орана.

«Це степові простори. Тут більшою мірою жили кочівники. Ланцюг історичного розвитку тут ніколи не переривався починаючи з кам'яного віку (150 тис. років). Різниця в тому, що в деякі періоди тут був демографічний сплеск. Так було і в бронзовій добі.

Наприклад, дуже багате цінними знахідками с. Капітанове. Це ціла агломерація поселень бронзової доби й своєрідна факторія. Через Капітанове проходив торговий шлях. 3,5 тис. років тому там здійснювалися торжища не тільки металевими зливками, але і металевими виробами. Туди приїжджали купці як з Дону, так і з Дніпра. Також Капітанове унікальне тим, що воно дає максимальну кількість орнаментованої кістки, виконаної в Карпато-Мікенському орнаментальному стилі», — говорить археолог.

Панно в музеї ілюструє знайдене в Капітановому навершя жезла — клейнод. Виконано клейнод з кістки в Карпато-Мікенському стилі. На ньому зображений складний геометричний орнамент — мікрокосм (космічний порядок).

Розвиток і розширення музею

Археологічні розкопки щороку поповнюються і поповнюватимуться далі. Зараз команда істориків і археологів університету готує мапу: наносять на мапу предмети, які були передані, описують їх.

«Ми плануємо в кінці цього року видати каталог випадкових знахідок на території Луганської області. Думаю, за кілька років ми відчуватимемо необхідність вже в новому приміщенні, оскільки матеріал йде і йде до нас. Бюджет для створення музею виділено керівництвом університету. Матеріальні ж витрати під час практики несуть студенти. В університету, на жаль, немає таких коштів. Якщо нам вдасться знайти спонсорів, це дасть можливість виїхати групою на найцікавіші археологічні об'єкти (а їх, повірте, чимало на Луганщині), розв'язати питання з новим приміщенням для музею. Якщо хтось із бізнесменів хоче підтримати нас, ми приймаємо таку допомогу», — ділиться з нами Юрій Михайлович.

Пам'ятка поціновувачам старовини

Якщо ви знайшли річ, яка виглядає старовинною й коштовною, не залишайте її припадати пилом вдома. Варто показати її місцевим археологам, історикам, звернутися в музей, якщо такий є у вашому населеному пункті. Навіть непоказний уламок, знайдений в землі, може виявитися частиною древньої амфори. За допомогою цих маленьких штришків можна реконструювати й сам процес.

Знайдені старожитності — це наукове надбання, а не спосіб наживи. Вирвана річ з археологічного об'єкта — це злочин.

Музеї дозволяють доторкнутися до історії. Тому цінителям старожитностей буде корисно і цікаво відвідувати ці установи. А ті, хто хоче спробувати себе на ниві археології, можуть взяти участь в польових дослідженнях або пов'язати своє життя з цією дисципліною, вступивши на відповідну спеціальність.