"Спільнота Відновлення": як родинний бренд меду з Луганщини працює в Каневі

«Спільнота Відновлення» — засноване Східним Варіантом ком’юніті незламних жителів сходу, які заново поставили на рейки свою діяльність у сфері бізнесу чи в громадському секторі. Люди, якими ми захоплюємось та про яких хочемо розповісти якнайбільшій кількості людей. Бо такі історії варті вашої уваги та підтримки. Підтримайте створення таких історій — долучайтесь до «Спільноти Відновлення» та підтримайте Східний Варіант донейтом.

***

Конюшина. Мед з історією

Історія сімейного бренду, розповідає Олексій, розпочалася ще від діда. Батько його матері, Анатолій Петрович Ромашов, свого часу був відомим бджолярем на Київщині та працював у селі Стайки Кагарлицького району. За радянських часів у нього була пасіка на 500 бджолиних сімей, а сам Анатолій Петрович входив у об’єднання бджолярів радянського союзу, був поважною людиною своєї справи. Бджолярством займалися і батьки Анатолія Петровича, і його діти. Й онук Олексій зараз перейняв на себе цю нішу, почавши розвивати родинний український бренд.

До початку російсько-української війни, пасікою та виробництвом меду займалися батьки Олексія, тоді родина проживала ще у Фабричному на Луганщині. Олексій грав у молодіжній команді луганського футбольного клубу «Зоря», паралельно цікавившись уже справою бджолярства. Та початок бойових дій сильно ускладнив положення родини та змусив думати про евакуацію.

Фабричне розташовувалося за 10 км від Луганська, а через невеличкий ліс від селища вже був Луганський аеропорт. Тож після початку боїв пасіка родини сильно страждала.

«Серйозні бойові дії йшли прямо поруч із пасікою. Було 3–4 дні, коли обстріли були дуже сильні, і пасіка потрапляла під них. Одного разу батько та мати працювали там, і вимушені були ховатися через раптовий обстріл. Тоді ж не було ні сирени, ні повітряної тривоги — просто обстріл починався і все. У нас тоді постраждало 90% пасіки, близько 35–40% з неї ми втратили. До початку війни в нас було 180 подвійних бджолородин, а вивезти ми змогли тільки 30», — розповідає Олексій.

Спочатку родина виїхала з вуликами на Полтавщину в село Стовбина Долина. Олексій пригадує, що їх зустріли дуже тепло: селяни навіть приносили їм картоплю та сало, щоби підтримати в скрутну хвилину. Побувши там декілька місяців, сім’я переїхала до Канева в Черкаську область. Тут вони проживають і досі. Тоді ж Олексій почав займатися родинним бізнесом та вирішив створити повноцінний бренд українського меду “Конюшина”.

Молодший брат Олексія Руслан із перших днів війни пішов добровольцем спочатку в батальйон «Луганськ 1», а потім перевівся в «Айдар». Олексій пригадує, як, уже будучи військовим, Руслан тропами приїжджав додому до батьків у Фабричне, коли те було вже окуповане:

«Він був дуже крутим та відважним», — каже Олексій.

У 2017 році під час виконання бойового завдання Руслан разом із побратимами потрапив у складний бій, у якому загинув. Тож Олексій вкотре наголошує: «Війна почалася не у 2022 році, а у 2014. Наші гинули, захищаючи нас».

«Бджоли — це в мене якесь кохання»

Коли Олексій перейняв родинну справу, то зрозумів, що потрібно розвивати цілісний бренд. Опинившись на Черкащині, підприємцям доводилося все починати з нуля, адже більшість пасік були втрачені. Тоді Олексій отримав невеликий грант у 40 тисяч гривень, на які закупив нові вулики. Почали експериментувати з продукцією: замість звичайного меду, пропонували мед із горішками, або мед із ягодами, розробили цілковито новий напрям для українського ринку — крем-мед.

Велику увагу почали приділяти соціальним мережам, розвивали сторінку в Instagram, співпрацювали з партнерами, писали нові гранти для удосконалення діяльності, їздили на ярмарки, виходили з продукцією на супермаркети.

«Потрошку навчалися заробляти, розвивалися. У нас сертифікований якісний мед, який відповідає всім стандартам та перевіркам. Ми маємо невелике виробництво, але працюємо за всіма нормами. Ми стараємося нести культуру меду для українців. І лозунг наш: «Мед з історією», що натякає на нашу родинну справу», — розповідає Олексій.

Підприємець розповідає, як працює їхнє виробництво. Найперше й найголовніше, що потрібно, — це бджоли. Вони мусять бути здоровими, щоб давати гарний продукт. Бджоли літають на поля та виробляють мед, який уже везуть на виробництво. Тут мед розподіляється пляшечками, змішується з акацією чи ягодами, фасується готовий продукт.

Щоб виготовити крем-мед, треба помістити мед в кремовалку, яка буде вимішувати його протягом трьох діб. Як результат, виходить дуже цікавий продукт кремової консистенції, до якого також додають горішки, сухофрукти чи ягоди. Це повністю натуральний смаколик, який можливо додавати до страв чи брати для особистого вживання.

«Бджоли — це в мене якесь кохання. Мені дуже подобається їхній світ, як вони себе поводять, як організуються. Бджола сама не виживе, а в родині вони всі організовані, кожен та кожна виконують якусь роботу. У певний вік бджола виконує певну роботу: якщо їй п’ять днів — вона починає приймати віск, а якщо десять — уже літає за водою. Звичайно, жаляться дуже боляче. Бджола ніколи не буде так просто нападали та жалити, це мусить бути причина. А так вони миролюбні, працьовиті та просто класні! Вони маленькі, але шляхом організованості роблять надприродні речі! За сезон одна родина бджіл може принести 50 кг меду, плюс багато іншої продукції: віск, матове молочно, прополіс», — розповідає Олексій Конюша.

Декілька місяців тому у виробництво запустили новий продукт — мед у стіках. Такий формат продукції зручно брати із собою та швидко використовувати.

«Зараз у людей дуже важкі часи»

Після повномасштабного вторгнення робота бренду «Конюшина» не припинялася ні на день. Продовжували фасувати мед, перелаштували свою роботу на допомогу Збройним силам України, що роблять і зараз. Звичайно, на виробництво негативно вплинули блекаути, загрози обстрілів, порушення логістики, проблеми з матеріалом для упаковки. Та Олексій каже, що вони все одно не припиняли працювати, і тому залишилися затребуваними.

«Зараз у людей реально дуже важкі часи. Маленька платоспроможність, якщо порівнювати з довоєнними рівнями. І треба постійно думати про маркетинг, бо коли хотілося б усмішку показати на рекламі, то думаєш, а чи можна взагалі її показувати. У нас у Каневі проживає 25 тисяч людей. І чи не кожного дня ховають бійця. Моральний стан у людей важкий. І це впливає на чек у магазині. Але ми працюємо, бо знаємо, що треба», — каже Олексій.

Попри складне становище, Олексій впевнений на сто відсотків, що після деокупації Луганщини хотів би відкрити там філіал «Конюшини».

«У нас є унікальність продукту, унікальність усієї справи. І ми думаємо про розширення бренду,  про подальший розвиток, і, звичайно, про філіали. Я дуже-дуже хочу відкрити філіал на Луганщині», — каже підприємець.

Олексій та члени його родини — амбасадори «Спільноти Відновлення» та лауреати відзнаки «Незламні зі сходу»! Пишаємося талановитими підприємцями зі сходу!

Як звʼязатися?

Офіційний сайт бренду “Конюшина”.

Посилання на Instagram.

***