Рубіжне у Дніпрі: як обживається громада з Луганщини після евакуації

Працівникам місцевого самоврядування різних громад Луганщини поставили чітку задачу — створити по всій Україні хаби, де вимушені переселенці можуть отримати допомогу. 

Журналісти «Східного варіанту» вже досліджували, як у Дніпрі працює Сєвєродонецький гуманітарний хаб, який прихистив Щастинську громаду. Цього разу розказуємо про Рубіжне і переселенців з цього міста на Луганщині. 

Про будівництво житла, гуманітарну допомогу і зрадників, що перейшли на бік ворога — у нашому репортажі. 

Евакуація: «вулиці устелені трупами»

За роботу гуманітарного хабу для переселенців Рубіжного відповідає Наталія Ковтун. Вона ж — начальниця управління праці та соцзахисту населення. Розповідає, що для рубіжан справжні жахи почалися у березні. Саме тоді в громаді активно говорили про евакуацію.

«Але куди евакуювати, було незрозуміло», — говорить пані Наталія. 

Одним із варіантів була Кремінна. Але вже тоді було зрозуміло, що це місто може стати наступним у черзі на знищення російськими окупантами. 

Згодом організували евакуаційні автобуси. Вони забирали людей з південної частини міста та везли в Золотарівку, що за Лисичанськом. Там саджали на потяги. Дехто виходив у Дніпрі, а хтось їхав аж до Львова. 

«Люди, які намагалися виїхати самотужки, потрапляли під страшні обстріли. Вулиці були устелені трупами», — з жахом пригадує ті події Наталія Ковтун.   

Дехто з вимушених переселенців їхали в нові для себе міста буквально без грошей. Першою чергою вони потребували продуктів. Саме тому рубіжанська адміністрація і створила центр допомоги у Дніпрі. Для цього підписали меморандум з Сєвєродонецькою громадою, аби разом протистояти викликам. 

Зараз у Дніпрі працює семеро працівників рубіжанської адміністрації. Ще 13 — в інших регіонах. Кожен закріплений за своєю областю та відповідає за допомогу рубіжанам, які роз'їхалися по різних куточках України. 

«Люди часто дезінформовані, — констатує Наталія. — Їм хтось розказав, що рубіжанський виконком залишився у Рубіжному. Але рубіжанського виконкому немає, є ВЦА, яка працює віддалено з різних міст. А в Дніпрі у нас гуманітарний хаб».

Чому саме у Дніпрі, пані Наталія відповідає чітко:

«Наші чоловіки здебільшого працюють у силових структурах: поліції, ДСНС. Всі вони переїжджали сюди та ми поїхали за ними у Дніпро. Декого зараз перебазували. Мій чоловік, наприклад, зараз працює у Харкові, а я залишаюся тут, бо тут у мене вже є робота. І тому ми винаймаємо вже дві квартири: і тут і в Харкові».

Гуманітарка: «сім’ї радіють навіть незначним речам»

Для переселенців з Рубіжного зробили окремий реєстр. В ньому майже 4200 людей. Більшість з них — на заході країни. Але велика частина оселилася і в Дніпрі. 

«Ми знаємо де перебуває кожна людина, склад цих родин, скільки дітей, чи є люди з інвалідністю, чи це мама-одиначка, працюємо з кожною людиною індивідуально», — пояснює Наталія Ковтун.

До хабу запрошують «місцевих», а в області роблять виїзні заходи. Решті розсилають гуманітарну допомогу Укрпоштою. 

Журналісти застали працівників рубіжанського хабу за пакуванням посилок. Те, що вони отримали, роздадуть за 2-3 дні та чекатимуть наступні поставки.  

Всі продуктові набори уніфіковані. Можуть відрізнятися лише маркою продукції. Здебільшого це: макаронні вироби, вівсянка, рибні консерви, м'ясні консерви, горошок, кукурудза, томатна паста тощо. 

Нещодавно, каже Наталія, отримали й гігієнічні набори. Туди входить шампунь, мило, рідина для миття посуду, рушники, відро. Люди, каже вона, радіють навіть незначним речам, але корисним у побуті. 

«Сім’ям, де є дітки з інвалідністю, додатково надсилаємо памперси», — продовжує Наталія. 

Таких понад 80 сімей по всій Україні, які виїхали з рубіжанської громади. Багато залишається й під окупацією — люди не наважують залишити місто, навіть, маючи таке бажання. 

Житло: найболючіша проблема

«Що буде з нашим житлом?». Це питання, кажуть в рубіжанській громаді, очолює топ найболючіших питань серед вимушених переселенців. 

Руйнування у Рубіжному надзвичайно великі. Частина міста з багатоповерховими будинками більш-менш уціліла, але приватний сектор знищений практично весь. Зруйновані і старі райони міста. Будівля місцевої адміністрації, пожежна частина та інші будівлі комунальної власності — відновленню не підлягають. 

Все, що можуть у ВЦА зараз, вести перелік людей, які потребують житла та розказати механізм звернення до правоохоронних органів, щоб зафіксувати факт руйнування будинку чи квартири в рідному Рубіжному.  

Бюджети, які має громада, не дозволяють їй будувати житло «з нуля». Підприємства, що працювали раніше, перереєстровуються в інші області. Відповідно, громада не отримає від них податків. 

«Є задум будувати модульні містечка, або винаймати житло комунальне і робити там ремонти за кошти адміністрації», — каже заступниця начальника рубіжанської ВЦА Аліса Міщенко.

Зараз у ВЦА намагаються створити перелік вільних приміщень, які можна взяти у користування. 

Дитячі будинки, зокрема й сімейного типу, здебільшого виїхали на захід країни. Там теж не без проблем, але, каже пані Аліса, є люди, які готові приймати дітей з Рубіжного.

«У нас є найчисельніший дитячий будинок сімейного типу — 10 дітей. Їхній батько загинув у Рубіжному під час обстрілів, а мати виїхала з дітьми сама. Деякий час вони жили у школі. Але прийшов навчальний рік, і їм треба було виїхати. Староста того села, де вони живуть, запропонував їм кілька варіантів, вони вибирають», — розповідає Аліса Міщенко.

Лікарня: «знайшли нового директора, бо колишній залишився у Рубіжному»

Вимушені переселенці — це не лише окремі люди, а й цілі установи. Зокрема, з Рубіжного до Дніпра переїхала лікарня. Вона працює за адресою вулиця Олександра Поля, 22. У ній 5 лікарів різних напрямків.

Нажаль, каже Аліса Міщенко, керівництво лікарні обрало бік ворога. 

«Все керівництво та бухгалтерія лікарні залишились там (на окупованій території, — ред.) Тому ми вимушені були вже тут, у Дніпрі знайти нового директора. Поки він виконуючий обов'язки. Завдяки йому ми частково відновили роботу, орендували офіс», — говорить Аліса Міщенко.

Лікарі первинної ланки працюють онлайн — консультують через месенджери. 

«Люди налякані, — додає пані Аліса. — Багато лікарів обрали захід України замість Дніпра. Ми намагаємось знайти якусь золоту середину».

Одним із варіантів «золотої середини» рубіжанська громада бачить Вінницю. Там розмістилися кілька лікарів з Рубіжного. І якщо адміністрації вдасться знайти у Вінниці приміщення, там відкриють лікарню, а можливо і ще один хаб.  

Повернення: «є велика надія»

Наталія Ковтун переповідає історію однієї зі своїх колег:

«У мене в управлінні працює жінка, в якої у трудовій книжці лише один запис. Тобто вона все життя працює, як раніше казали, у «совбезі». Її син також працює в цьому ж управлінні системним адміністратором. І коли сталася окупація, вони всією сім’єю: мама, дружина, діти, три собаки та два коти, сіли у свою «копієчку» і приїхали сюди.   Знайшли прихисток. Тут є шелтер на базі гуртожитку, там ними опікуються волонтери, допомагають глядіти дітей. Але все це дуже непросто для людей, які все життя прожили та пропрацювали на одному місці. Кожної ночі сниться рідне місто, своя квартира».

Жінка додає, що нині у Рубіжному жити неможливо. Окупанти знищили всю інфраструктуру міста, а над тими, хто залишився, буквально знущаються, залишивши їх без засобів для існування.  

А згодом додає: «Надія і віра лише в ЗСУ». 

Згодом «Східний варіант» розкаже, як у Дніпрі працює Лисичанська громада, і на що можуть розраховувати вимушені переселенці з цього міста.  

Контакти штабу

Знайти рубіжанський гуманітарний хаб можна за адресою: вулиця Калнишевського 27-К. 

За консультаціями можна дзвонити на ці номери:

    +38 096 527 27 64

    +38 095 033 08 91

    +38 050 043 90 78

    +38 068 282 39 50

    +38 066 033 73 25

Кол-центр працює з 10:00 до 15:00 у робочі дні, телефон: +38 093 648 54 80

Адреса електронної пошти: [email protected]

***