"Чикаго" на Донеччині: історія рекламних вивісок Слов'янська

З налагодженням інфраструктури стали з'являтися нові підприємства: керамічні, чавуноливарні, хімічні. Стало можливим доставляти товар на реалізацію.

Як розповідає місцевий краєзнавець, журналіст Дмитро Журавльов, те, як сприймалося тоді бурхливе зростання Слов'янська, можна побачити з оголошень в газетах початку 20-го століття.

Наприклад, в одному з оголошень про продаж ділянки землі, Слов'янськ описувався як місцевий «Чикаго». Населення зростало і стало більше з'являтися торгових рядів, магазинів, комерційних закладів.

У 1850 році в Слов'янську налічувалося трохи більше ніж 40 купців. У 1903 році їх кількість збільшилася в кілька разів — до 138. Місто почало активно забудовуватися кам'яними або цегляними будинками.

Наскільки змінився і «виріс» Слов'янськ можна побачити на власні очі. Для наочності краєзнавець наводить ці два фото вулиці Шевченка. Різниця між ними приблизно 30 років.

Справа на останньому фото Гранд-готель, де зараз знаходиться звичайна п'ятиповерхівка з магазином тканин на першому поверсі.

Далі в глибині всім відомий будинок Александрова. Тоді це був готель з магазинами на першому поверсі.

Зліва на фото трактир Пампури й за ним цілий ряд магазинів і готель.

Ось як виглядав Гранд Готель:

Разом з комерцією стрімко розвивалася і реклама. На 12-тисячний Слов'янськ було 138 осіб купецького стану. Торгівлею займалися не тільки купці, але й міщани й навіть селяни. У деяких могло бути не по одному магазину.

За словами краєзнавця, слов'янська реклама відрізнялася від реклами у великих містах, де використовувалися картинки з написами. У Слов'янську описувалися товари і їх переваги.

Що стосується рекламних вивісок, то вони були виконані з металу або дерева. 

У той час кількість тих, хто вмів читати росла, тому шрифтові вивіски стали основними. 

Найчастіше це були прізвища власників магазинів і назва товарів.

На наступному фото будинок Александрова. Можна роздивитися, що використовувалися шрифтові вивіски та банери із зображенням моделей:

Як розповідає краєзнавець, велика кількість реклами вважалася ознакою прогресу. Водночас вивіски ніхто не регулював. 

Не було ніяких стандартів або правил, що регулюють рекламу. Вивіски були на фасадах, між вікнами та навіть на балконах. Проте вітрини, як це популярно в наш час, ніхто не закривав. Через них можна побачити обстановку в магазині, товар і тим самим привернути покупців.

З приходом радянського режиму з'явилися правила. Регламентувалися шрифти та розміри вивісок. Краєзнавець поділився цікавим спостереженням про стандарти шрифтів.

На цьому фото Харків під час німецької окупації. Тут чітко видно напис «Гастроном»:

А на наступному фото післявоєнний Слов'янськ:

Схожий шрифт був на вивісці кафе «Театральне», що знаходилося на перетині вулиць Василівської та Університетської.

А так виглядав ресторан «Орбіта». Зараз в цій будівлі розважальний центр «Талер»:

Покажемо вам ще трохи фото будинку Александрова. 

Він був побудований в 1905-1911 рр як мануфактурний магазин.

Справа на цьому фото видно будівлю сучасного магазину «Нива», можна зробити висновок про популярність торцевої реклами (кронштейн).

Розглянемо як виглядали вивіски сучаснішого Слов'янська. На цьому фото готель «Україна»:

Книжковий магазин по вулиці Університетській, на перехресті з вулицею Шевченка. Якраз на цьому місці був трактир Пампури, що ми розглядали на фотографіях на початку статті. Видніше магазин тканин напроти, на місці Гранд Готелю.

Всі місцеві жителі впізнають універмаг «Ювілейний» біля центральної площі.

А ось вже 1980-ті роки. Універсам біля центрального ринку:

На жаль, сучасні вивіски виглядають хаотично. Реклама не повинна повторювати стандарти радянського союзу, але безумовно, повинна гармонійно вписуватися в міське середовище.

В ідеалі вивіски можуть стати окремим туристичним об'єктом. «Фішкою» вулиць міста. Підкреслювати його історію, традиції та культуру, а там, можливо, стати окремим витвором мистецтва. І у Слов'янська є для цього всі шанси.