Майже 7 років без води: як розв'язати проблему Торецька

Новорічні свята для жителів Торецька закінчилися 4 січня. Саме в цей день в черговий раз був обстріляний водовід, і місто залишилося без води. Разом з ним і 4 прилеглих селища: Південне, Північне, Залізне і частково Щербинівка.

38 тисяч людей змушені набирати воду у відра і баклажки. Додому доставляють хто як — на санках, візках, кравчучках, велосипедах або на своїх двох.

«Набираємо, а що робити ще. Набираємо часто, ми вже звикли. Ці ж сепари обстрілюють постійно, як тут без аварій то? У нас глава новий молодець, звичайно (голова ВЦА Торецька — ред.). Він багато всього зробив: і ялинка яка нова, освітлення є, все скрізь чисто і красиво, молодець! Але ось треба від'єднатися нарешті, всі ми чекаємо новий водогін. Тепер надія є», — ділиться житель Торецька Анатолій Петрович.

Проблема з водопостачанням в прифронтовому Торецьку існує вже понад 6 років. Місто забезпечується водою з окупованої Горлівки, а сам водовід проходить через лінію розмежування. Труби постійно знаходяться під обстрілами й це триває з року в рік.

Сам по собі водовід досить старий, на ньому постійні пориви та обслуговувати його належним чином не є можливим. Тільки за минулий 2020 рік, за даними Донецької ОВЦА, відбулося 9 великих аварій. За останній квартал жителі не отримували воду 320 годин.

Тут вже звикли до такої реальності. У кожного в будинках і квартирах постійно є запаси води. Пориви трапляються стабільно раз на місяць. Технічну воду підвозять військові та співробітники МНС. З питною вже набагато складніше. У кого є можливість купують її в магазинах на розлив у пляшках.

Як розповідає волонтер, громадський діяч і правозахисник Володимир Єлець, для жителів приватних будинків топити сніг стало звичайним явищем. Тільки цьогоріч такий варіант «видобутку» води став рідкістю — погода вже не та. У підвалах і на горищах є накопичувальні баки, великі ємності для поливу з городів на зиму переносяться до будинків.

«На жаль, це вже стало стандартом. Тому що органи місцевого самоврядування, державні органи не можуть нам гарантувати забезпечення питною водою. Це найперше право людини після, напевно, права на життя», — вважає Володимир Єлець.

За словами правозахисника, цього року ситуацію поліпшили за допомогою спеціальних баків, які ВЦА встановила в дев'яти різних громадських місцях.

«Вони стоять стаціонарно в районах і це дозволяє людям набирати воду в будь-який час. Це значно полегшило життя людей, тому що в минулі роки якщо стався порив, а людина знаходиться на роботі або десь, то вона не може набрати в робочий час воду. Тобто, людина, яка працює в загальному позбавлялася навіть підвезення води. А зараз можна і вночі піти, черг немає люди вільно набирають воду. Це великий крок, але це не розв'язання проблеми», — говорить Єлець.

У минулі роки Володимир сам займався підвозом води як волонтер і як ніхто знає — забезпечувати водою маломобільні групи населення це практично нерозв'язна проблема в Торецьку.

«Якщо і буде підвезення, то швидше за все людям з інвалідністю або літнім, які знаходяться на обліку соцзахисту. Але це тільки мала дещиця людей, які потребують допомоги», — розповів Єлець.

Зараз з питною водою допомагають волонтери гуманітарної місії «Проліска», які розвозять воду літнім людям, немобільним, а також у віддалені райони та селища. Тим, до кого не доходять працівники соціальної служби, волонтери розвозять 600 л води на день.

Як розв'язати проблему? 

За ці 6 років змінилося 2 президенти України, 4 голови Донецької облдержадміністрації, місцева влада Торецьку, але ніхто не може розв'язати проблему з водою. Поки представляються тільки проєкти та напівміфічні альтернативні варіанти як, наприклад, очищення шахтних вод.

«Неочищена вода з Сіверського Дінця проходить через Торецьк, йде в Горлівку, фільтрується і повертається. Чому б тут не почати фільтрувати її прямо в Торецьку? По-перше, це створило б альтернативу, а за законами містобудування з двох сторін має бути підведення води», — вважає Володимир Єлець.

Як розповідає голова Торецької військово-цивільної адміністрації Василь Чинчик, вартість нового водоводу близько 50 млн гривень. Разом із закупівлею матеріалу, документацією та ремонтними роботами сума збільшується до 100 млн гривень.

У Донецькій облдержадміністрації рапортують: проєкти чекають свого розгляду на столі губернатора. Департамент ЖКГ пропрацював кілька варіантів траси альтернативного водопостачання, вартість експертизи, документації та будівництва.

Але всі проєкти розроблені ще 4 роки тому. За трохи більше ніж 107 млн ​​гривень планували побудувати резервний водогін ще при голові області Павлі Жебрівському. Закінчити проєкт повинні були у 2020 році. Потім у 2019 році, при голові ДонОДА Олександрі Куці, планували виділити на розробку документації 3,8 млн гривень. Тоді навіть встигли провести тендер, але гроші так і не виділили, роботи не були розпочаті.

Приєднання Торецька до інших водоводів на підконтрольній частині Донбасу загрожує наслідками, вважають експерти. Додаткове навантаження посилить навантаження на без того зношені мережі. Як результат — постійні пориви та відсутність води не тільки в Торецьку, але і Слов'янську, Краматорську та інших містах. До питання потрібно підходити комплексно.

Як вважає координатор руху «Сильні громади» в Торецьку Андрій Грудкин, обстріл водоводу це потужний засіб впливу на жителів з боку агресора. Всі успіхи місцевого самоврядування перекреслює постійна відсутність води.

«Серед жителів починаються якісь маревні фантазії про те, що ніхто насправді не їздить ремонтувати водогони, що це все фотошоп. Що це Україна знову хоче влаштувати геноцид населення Донбасу. Це прихильники так званих “молодих демократичних республік” відразу встають як зомбі», — розповідає Андрій.

В рамках проєкту «Сильних громад» під назвою «На лінії зіткнення», Андрій Грудкин зустрічався з міністром з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексієм Резніковим. На зустрічі озвучувалося питання водопостачання прифронтових міст.

«Ми говорили про те, що питання номер один це водо- і газопостачання Красногоровки, Торецька, Зайцевого ... критичних точок. Робимо дорожню мапу, підраховуємо витрати, за часом їх розбиваємо. Потім пошук фінансування, чи будуть це цільові субвенції з Мінрегіону співфінансування з ОДА, або це будуть проєкти державного фонду регіонального розвитку, це вже нюанси.

У питанні водопостачання місцева влада не може щось кардинально міняти, тому що ми залежимо від непідконтрольних територій повністю. Там прорвало або розбомбили — все. Можна тільки забезпечувати підвезення води. Але місцева влада сьогодні робить багато в питаннях доброустрою. Це освітлення, ремонт доріг, тротуарів. Такого в Торецьку давно не було. Люди це цінують, починають звикати до нормального життя і позитивних змін. Але всі люди, як і я, змушені носити додому баклажки з водою і про інші позитивні речі просто забувають», — розповідає Андрій Грудкин.

Обговорення альтернативного водопостачання Торецька ведуться постійно. Але потрібно нарешті вибрати єдиний нормальний варіант і втілити його в життя. З одного боку розв'язання цієї проблеми стане поштовхом для реінтеграції окупованих територій, своєрідним прикладом успіху. З іншого — відділенням від непідконтрольної частини Донбасу і єдиної на всю область системи водопостачання. Але поки жителі прифронтових міст вже готують запаси води до наступного чергового пориву.

Читайте також: "По ту сторону цивілізації": хто захистить права жителів прифронтових селищ Донбасу