Історія
Захисник із Покровська про службу, підготовку бійців та особливості повернення зі СЗЧ
Військовослужбовець на позивний «Донбас» народився в Мирнограді, а дитинство та юність провів у Покровську. Після початку повномасштабного вторгнення він долучився до Покровського добровольчого формування територіальної громади (ДФТГ), а потім — до 127-ї окремої важкої механізованої Харківської бригади (ОВМБр). Був помічником гранатометника в роті вогневої підтримки, головним сержантом гранатометного взводу, а зараз — служить у відділенні підготовки новобранців.
Докладніше про службу та особливості повернення після самовільного залишення частини (СЗЧ) «Донбас» розказав Східному Варіанту.
«Здавалося, що треба їхати до Києва, щоб обороняти столицю. А навпаки — хлопці з Києва їхали до нас, щоб захищати Покровськ»
«Донбас» народився в Мирнограді. Коли він був ще маленьким, його родина переїхала до сусіднього Покровську. Після школи закінчив Інститут іноземних мов у Бахмуті за спеціальністю «Вчитель англійської мови та зарубіжної літератури». Він зізнається: у його родині всі були вчителями, тож педагогіка далася йому легко:
«Мама також вчителька англійської мови. З дитинства це було для мене просто. До того ж це гарна перспектива в промисловому містечку і професія, яка може приносити гроші. Мені подобається педагогіка, бо це гуманітарна дисципліна, тут немає важких математичних формул. Але, звісно, є свої закони, яких треба дотримуватися. Працювати з людьми бувало непросто, але я намагався до кожного знайти підхід».
Одразу після початку повномасштабного вторгнення «Донбас» долучився до Покровського ДФТГ, у якому пробув декілька місяців. Пригадує, що тоді в обов’язки входило патрулювання вулиць міста, підтримка громадського порядку, допомога захисникам та волонтерам. Адже в Покровськ із перших днів великої війни прибували тисячі переселенців із міст та сіл, які опинилися на лінії фронту.
«Тоді здавалося, що всім треба їхати до Києва, щоб обороняти столицю, не допустити її захоплення. Натомість я бачив, як, навпаки, хлопці з Києва їхали до нас, у Покровськ, щоб захищати Донеччину», — розповідає захисник.
У квітні внаслідок успішних дій Збройних сил України російська армія відійшла з північних областей та від столиці. Здавалося, що ситуація в країні стабілізувалася. Тож «Донбас» вирішив долучитися до ЗСУ, щоб стати військовослужбовцем.
«Я пішов до Покровського військкомату, де мені сказали, що вони людей уже не відправляють. Поїхав до Києва, але там всюди були шалені черги і відбір. Хтось підказав мені, що в Запоріжжі беруть усіх і відразу. Тож я поїхав туди. І дійсно, мене взяли і я долучився до 127-ї окремої важкої механізованої Харківської бригади. Спершу в нас були навчання близько місяця. Нас вчили бігати, лягати, падати, поводитися зі зброєю, накладати турнікети. Ну а після я сам попросив бойову посаду, хоча мене направляли як діловода. Мені запропонували посаду кулеметника або гранатометника. Так я став помічником гранатометника», — пригадує «Донбас».
Під час навчань виявилося, що захисник був єдиним, хто приїхав із Донеччини. Так за ним закріпився позивний «Донбас».
Перші роки захисник служив безпосередньо на лінії фронту. Він пояснює: кулеметник чи гранатометник здебільшого є піхотними посадами. Бійці виконують піхотні завдання на конкретній позиції з використанням штатної зброї. Тоді бойові дії були цілковито іншими порівняно з теперішніми. Солдати працювали неподалік ворожих позицій та часто бачили противника в приціл.
Тепер через постійну загрозу дронів та так звані «kill зони» — найближчі кілометри до лінії фронту, які знаходяться у зоні вогневого ураження противником — ведення бою цілковито змінилося. Піхотинці працюють невеликими групами, техніка чи транспорт довозять їх лише до «точки вигрузки», а далі до позицій — пішки, перебіжками.
У 2024 році військовослужбовець став головним сержантом гранатометного взводу, а у 2025 році його перевели до відділення підготовки інструктором. Він розповідає: тоді їхня бригада отримала дозвіл проводити базову загальну військову підготовку (БЗВП) і його відправили працювати з новобранцями.
«У багатьох українців викривлене поняття про армію»
Боєць каже, що реальна функція головного сержанта — виховна. Зараз він працює з мобілізованими хлопцями та чоловіками, які тільки-но долучилися до війська. Дехто з них ніколи не тримав зброї та турнікета в руках.
«Але це не страшно. Зараз навчання в Збройних силах дуже структуроване та послідовне. Не таке, як було у 2022 році, коли іноді бійців одразу направляли на завдання. Сьогодні всі обов’язково проходять інструктаж із фахівцями та навчання: поводження зі зброєю, мінну безпеку, пересування, медицину. Після розподілу ще певний час навчаються за своєю спеціальністю, а потім ще злагодження в бригаді. За цей час у людини є можливість здобути всі потрібні навички та влитися в колектив», — ділиться захисник.
Як інструктор, військовослужбовець викладає новобранцям «Військову топографію» та «Протидію БПЛА». Пояснює, як орієнтуватися на місцевості, працювати з мапами, повернутися тим самим маршрутом та не потрапити на територію ворога. А також особливості поведінки та особистої безпеки на території, яка контролюється російськими безпілотниками. Військовослужбовець каже: солдати зацікавлені в таких предметах, адже розуміють, що від цього залежить їхнє життя.
Зараз 127-ма ОВМБр, у якій служить захисник, є частиною програми повернення військових, які самовільно пішли зі служби. До 20 вересня вони мають право добровільно повернутися на службу та самостійно обрати підрозділ із затвердженого переліку. Програма поширюється на тих, хто скоїв факт СЗЧ не пізніше 12 червня 2026 року.
Якщо скористатися програмою зараз, військовослужбовець може самостійно обрати бажану посаду. Це потрібно зазначити під час подання рапорту. Це може бути спеціальність, яка відповідає знанням, досвіду та потребам військової частини. Наприклад, механік, артилерист, оператор або пілот БПЛА. Також боєць обирає військову частину із затвердженого переліку в межах структури, де служив до цього. У випадку повернення йому відновлюють продовольче та грошове забезпечення.
Воїн розповідає, що в їхній бригаді реагують на випадки СЗЧ та завжди намагаються зʼясувати причини такого рішення бійця. Якщо зі взводу чи підрозділу пішло багато людей — проведуть перевірку, щоб виявити, що до цього призвело. До того ж у бригаді працює психологічна підтримка персоналу, яка сприяє морально-психологічному захисту бійців.
«У нас є бійці, які повертаються із СЗЧ. Вони успішно продовжують службу, хтось обирає іншу посаду. Якщо в людини є навички, то все можливо», — каже боєць.
Військовослужбовець вважає, що в багатьох українців зараз викривлене уявлення про те, якою є армія. Звісно, що багато людей бояться загинути. Однак пройшовши навчання, проявивши навички та обравши відповідальну бригаду в людини є всі можливості ефективно служити, будувати військову карʼєру, мати вихідні та відпустку.
«Я би порадив заздалегідь опановувати якусь професію та вчитися. Якщо це дрони, то можна піти на оператора чи пілота БПЛА. Таке навчання є зараз і для цивільних. А під час мобілізації воно буде тільки плюсом. Також рекомендую заздалегідь подбати про професію чи бригаду, йти за відношенням. Так більше шансів, що ви попадете туди, куди хочете і зможете нормально служити. На жаль, не відомо, скільки триватиме війна з росіянами. І кожен може подбати про своє місце в армії», — ділиться захисник.
Докладніше про програму повернення на службу зі СЗЧ до 20 вересня можна дізнатися на офіційному сайті Сухопутних військ.
***
Інга Павлій
