Вивести "лднр" на межу кордонів Донецької та Луганської областей - це запасний план, який можуть відпрацьовувати окупанти, - Гайдай

Гайдай розповів, про те, які плани щодо наступів на Донеччину та Луганщину можуть будувати окупанти.

Про це повідомляє Східний Варіант з посиланням на відеоінтерв'ю Сергія Гайдая на Суспільне

Звідки саме у Луганській області росіяни чекають підкріплення?

Підуть "Л/ДНР". Росіян також будуть перекидати — в нас є кордон з Росією, Мілове, вони звідти і пішли. Наші від самого початку відійшли, залишили територію великих міст, зробили лінію оборони і тримають її 2-й місяць. Але все, що запланував Путін, зазнало поразки: "бліцкриг", взяти Харків, Київ, Одесу, Миколаїв — все мимо. Вивести "Л/ДНР" на межу кордонів Донецької і Луганської областей — це, напевно, запасний план, який вони будуть відпрацьовувати, і кинуть на це всі зусилля.

Яка частина Луганщини підконтрольна Україні, які міста під контролем російської армії?

2014-го, коли було більш-менш зрозуміло, як буде проходити лінія розмежування, приблизно 70% Луганської області залишалося під контролем України, 30% — тимчасово окуповано. На 30% території проживало 70% людей — всі великі міста там залишились. 2 млн 258 тисяч людей проживали в Луганській області до війни, після 2014-го — 650 тис. Десь 200 тис. переселенців, хоча по факту жили тут до 100 тис., решта були зареєстровані, але не проживали. Зараз на 70% проживає більше двохсот тисяч. Це три міста — Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Рубіжне. Багато людей в цих містах.

Яка ситуація на захоплених територіях?

Війна в Миколаєві, Харкові, Маріуполі — це одна історія. У Донецьку, Лисичанську — зовсім інша. Не так патріотичне налаштоване населення, багато "координаторів", зрадників. Я з болем дивлюсь на черги в ТрО в Києві й інших містах. Я допомагав шахтарям, вибивав гроші, тут 6 тисяч шахтарів. До ТрО прийшли, можливо, 5. Сєвєродонецьк — 4х4 км, воно не може так триматись, як Харків, Маріуполь. Коли у нас прилітає артилерійський снаряд, завалюється повністю все.

Є стереотип: "проросійська Луганщина". Так було 8 років. Коли орки зайшли на територію Старобільська, Сватового, люди виходили на мітинги. Я був приємно здивований. Я два з половиною роки працюю керівником адміністрації, ми багато чого зробили, побудували десятки майданчиків, школи, садочки, приймальні відділення, дороги. Жодної військової бази не побудували — люди це бачили. Ніяких умов їм не висували, тому вони повірили, що може бути краще, щось змінюється. Вони виходили, поки орки не почали по них стріляти. Людей з пробитими ногами повезли в лікарні, вночі висмикували активістів, після цього не виходили.

Як там "адміністрація" виглядає? Там є якась воєнна поліція, чи видають рублі, що вони роблять?

Зайшли всі МГБ "Л/ДНРівські". Кожному керівнику ОТГ чи міста, районної адміністрації почали пропонувати перейти на їхній бік. Мені теж такі пропозиції були, телефонували. У Міловому у нас перейшов голова ОТГ з ОПЗЖ, Марківський перейшов, Станиця Луганська перейшла, і поки що все. Є інформація, що мер Рубіжного кудись зник на півтора місяці, а зараз повернувся і співпрацює з орками на тій частині міста, яку вони контролюють. Новопсковський керівник громади виїхав. Старобільська залишалася на місці, але вони відмовилися співпрацювати з окупантами: лише займається гуманітарними питаннями. Їм просто потрібні керівники, вони не вміють керувати містами. Вони намагаються поставити хоча б когось, щоб був номінальний керівник адміністрації, мерії міста чи ОТГ.

Яка порада українським чиновникам, які залишилися в окупації?

Не співпрацювати з орками — це 100%. Я розумію, що це може бути ризиковано для життя, якщо ти виходиш з проукраїнською позицією, чітко говориш: "Ану зніміть свою ганчірку". Поруч знаходяться люди зі зброєю і, напевно, легко говорити отут, де немає орків. Інша річ, коли приходять і погрожують дітям, родині. Але можна не співпрацювати, можна займатися тими самими гуманітарними питаннями, можна врешті-решт сісти поїхати. Що в принципі деякі роблять. Вони розуміють, що не зможуть так працювати, жити, взагалі існувати в такому становищі з такими людьми.

Тут воюють так звані "ЛНРівці" чи російські солдати?

Солянка. Тут декілька хвиль наступу було. Перша — свіжомобілізовані, роботяги, які взагалі не розуміють, що таке військова справа, як себе поводити зі зброєю. Їх кидають, як гарматне м'ясо попереду. Друга хвиля — це вже "ЛНРівці" та чеченці, і третя — росіяни. Яка в них тактика? Вони закидують "м’ясом", яке гине просто десятками після кожної атаки. Якщо це "м’ясо" змогло зайти на 20-30-40-50 метрів, зробити якийськлинтрошки, туди вже заходять "ЛНРівці" і позаду вже чеченці, які приходять тільки пофотографуватись і добивати тих, хто залишився.

У нас зовсім інша ситуація, ніж під Києвом чи у Миколаєві. Туди кидали дійсно, як на парад — строковиків та молодих контрактників. Вони не знають, що таке війна, їм розповідали, що українці побіжать до них, без жодного пострілу візьмуть Київ. У нас немає такого. У нас це свіжомобілізовані, далі "ЛДНРівці", які 8 років воюють, — вони поспалювали вже всі мости, по вуха у крові, їм вже немає чого втрачати. Вони чітко йдуть мародерити, грабувати і вбивати українців.

Чи можна повернутися до лінії розмежування, як вона була?

Політично, дипломатією, зараз, думаю, Путін на це не піде. Я погоджуюсь з інформацією розвідки США і Британії, що скоріш за все Путін не отримує інформації, що тут реально відбувається. Я впевнений, що йому розповідають якусь частину, що не вдалося так швидко просунутися і все захопити, тому що тут допомагають американці, англійці і зброєю, і людьми, іноземні легіони воюють. Щось на кшталт такого йому розповідають. Не можуть йому генерали сказати: "Нас розбивають в пух і прах всюди", побояться. Не вдалося Київ взяти, Одесу, Харків, Миколаїв. Що треба розповісти своєму зомбованому народу? Що вони виконали завдання. А яке було завдання? "Демілітаризація" української армії і вихід на географічні кордони. Тому найжорстокіші бої будуть саме тут у нас в Луганській і Донецькій області.

27

Поділитись: