"Ви тільки гучніше кажіть, бо я глуха після бомбьожки": як відбувається евакуація тяжкохворих із зони бойових дій

Це Любов Іванівна. Жінці 62 роки, вона приїхала на поїзді з Сіверська.

Каже, що родом із Сумської області, але жила в Сіверську на Донеччині. Це Бахмутський район; зараз там — одна з найгарячіших точок війни. Евакуювали Любов Іванівну ще в червні, відтоді вона перебуває в притулку в Києві. Жінка згадує:

“Хата в мене була на другому поверсі, в нас двоповерхова будівля. У залі розбомблено, дірка. Вікон немає. Що там можна робить? Ото таке. Родичів у мене як таких немає, а сусіди, знайомі — так. Вони теж так. Сиділи вони в підвалі весь час, а я в підвал не піду. Як? Я сиділа в хаті, а вони в підвалі були”.

Дивіться відеосюжет:

Любов Іванівна майже не ходить. Бігати в підвал, а тоді назад на другий поверх — складна для неї задача.

“До мене в хату прилетіло. Я прокинулася — на будильник, тільки взяла, а воно як шарахнуло. То я кинула той будильник в кут. Як оглухла, тоді вже подушку на голову накинула. А в мене ночувала подруга. І то вона виносить такі осколки здорові два. Дірка здорова в залі. З рамами вікна винесло. Балкон. А в залі тріснув кут, кутова в мене хата. І балкон одійшов сантиметрів на 15”.

Тоді жінка зрозуміла, що пора виїжджати.

“Приїжджали волонтери, кажуть, чого сидите, давайте їхать. То автобусами возили, а тоді вже машинами. А тут хорошо, дуже добре. Зустріли добре нас. Дуже хороші люди, персонал хороший. Додому хочу, звісно! А хто не хоче додому. А коли до того дому, коли нема там ні газу, ні світла, ні води — нічого нема. У Сіверську зараз бомблять, кажуть, бомблять. Це ж вони вже четвертий раз там бомблять. Що там бомбить? Там же Сіверськ не здоровий город. Бомблять іще. Дуже важко, дуже важко. І додому хочеться. Спасибі людям, що доглядають нас. І випрані, і нагодовані, і покупані, і все”.

Джерело: Рубрика

119

Поділитись: