
Історія
Чайки, морські хвилі та зашифрована назва міста: що містить у собі маріупольська вишита сорочка?
Цього року фахівці Маріупольського краєзнавчого музею та майстрині вишивки об’єдналися, щоб створити унікальну вишиту сорочку Маріуполя. Східний Варіант дізнався, які символи сорочка собі містить та яке їхнє значення
«Поєднує в собі регіональні та місцеві символи»
Вишита сорочка — невіддільна частина української культури. З давніх-давен українські дівчата та жінки традиційно вишивали на одязі різноманітні елементи, які частіше за все були притаманні певному історичному регіону. Під впливом часу вишита сорочка, або вишиванка, стала символом ідентичності та звʼязку між поколіннями.
Кожен історичний регіон України має свої особливості вишивки, які відрізняються кольорами, техніками та характерними орнаментами. Якщо на Галичині — це, переважно, геометричні багатокольорові візерунки, то на Слобожанщині — вишиті двокольорові троянди. Насправді ж у кожному регіоні зустрічалися схожості або відмінності в орнаментах. Можливості вишивки часто залежали від доступу до тканини та ниток, особливо кольорових.
Далеко не всі українці зберегли в сімейній скрині родинну історичну вишиванку. Через репресії імперської, а потім і радянської влади люди не могли накопичити історичні надбання. Через це унікальні зразки традиційного одягу зникали. Водночас, завдяки тим зразкам вишитих сорочок, які вдалося сховати та передати наступним поколінням, сучасні майстрині мають можливість їх відтворювати.

На сході України також здавна існувала традиція вишивати сорочки та одяг. Ба більше, місцевими музеями збережені приклади повного традиційного строю українського одягу.
Цього року в Донецькій області реалізували проєкт «Донеччина вишивана», у якому взяли участь 46 громад. Кожна з них створила свою вишиту сорочку, яка репрезентуватиме історичні та культурні особливості. Організатором виступив Донецький обласний навчально-методичний центр культури, який працює за підтримки Управління культури й туризму Донецької ОДА.
До проєкту долучилися 46 громад пʼяти районів області. Зокрема, і Маріупольська.

У створенні візерунка маріупольської сорочки взяли участь фахівці міського краєзнавчого музею. Історично склалося так, що Маріуполь не має сталих орнаментів для вишивки на одязі, які б закріпилися історично та культурно. Сама традиція вишивати тут була, хоч і не проявлялася так активно, як, наприклад, на сусідній Слобожанщині.
Тож орнамент маріупольської сорочки створювався «з нуля». Але для нього використали елементи, які символічні для цієї місцевості та відображають його культурні особливості.
Маріупольська складається з традиційних для української сорочки частин: перед та спинка, обʼємні рукави, без пухликів, манжети та облямівка, на якій присутні кутасики для завʼязки.
Рукава маріупольської сорочки пишно вишиті по всій довжині. Тож усім, хто захоче відтворити її власноруч, доведеться прикласти немало зусиль.
Її орнамент поєднав у собі традиційні українські мотиви, природу Надазовʼя та образи, які нерозривно повʼязані з Маріуполем. Про це розповідають у Маріупольському краєзнавчому музеї. Основою орнаменту стала хвиля, яка відсилає до Азовського моря. Присутні й географічні елементи, у яких зашифрована назва «Маріуполь».
Чайка в польоті — ще один образ орнаменту. Він символізує свободу, простір і море. Зустрічаються на рукавах хрестоподібні та восьмипроменеві зірки — традиційні оберегові мотиви Південно-Східної України. Вони символізують захист, гармонію, душевну рівновагу.

Ромб або діамант відсилає до степів Надазовʼя. Виділяються на візерунку і троянди, які характерні для вишитих сорочок Донеччини.
Маріупольська сорочка вишита в синьому, блакитному та жовтому кольорах. Рукави заповнені вишивкою, на відміну від манжетів та облямівки.
Кінцевий дизайн сорочки представили 23 серпня — у День прапора. А перший вишитий варіант — тиждень тому. Над ним працювала вишивальниця та майстриня Тетяна Клюєва.
«На маріупольську сорочку пішло 800 метрів ниток»
Тетяна Клюєва — майстриня та вишивальниця родом із Маріуполя, яка зараз проживає у Львові. Вона пригадує, як до неї звернулися з місцевого краєзнавчого музею з проханням вишити перший екземпляр маріупольської сорочки за розробленою ними схемою. Вона погодилася. Їй надіслали вже зібрану, зшиту, сорочку, нитки та інші потрібні матеріали.

Тетяна каже: вишивала її з 1 червня до 18 серпня. Щодня працювала приблизно шість годин.
«Це дуже обʼємна робота, там дуже зашиті рукави. Коли я вперше побачила схему, то навіть трохи злякалася, чи подолаю я таку роботу. Думала, що на це піде цілий рік, хоча мені попередньо повідомили про значно коротші терміни. Тож я одразу взялася до роботи. Два з половиною місяці роботи, приблизно шість годин щодня, а може й більше. Інколи не було часу навіть готувати вдома їсти. Але з’явився азарт — хотілося швидше її закінчити й побачити цілий результат», — ділиться враженнями Тетяна.
Сорочку Тетяна вишивала технологією хрестика. Загалом на роботу пішло 800 метрів ниток.
Під час роботи майстриня пригадувала, як її мама вишила їй сорочку, коли вона навчалася ще в школі. У ній Тетяна пішла на шкільну дискотеку. Але там одна з вчительок зробила їй зауваження та сказала вишиванку в школу більше не одягати.

«У мене завжди було бажання вільно вдягнути вишиванку і пройтися в ній по вулиці. Що люди дивилися, і щоб люди вдягали собі. Памʼятаю, як у Маріуполя на Великдень у церкві побачила молоду пару в сорочках. Яка то була краса! Тому проєкт чудовий, ініціатива відмінна. І я дуже рада, що я змогла стати частиною створення маріупольської вишитої сорочки», — каже Тетяна.
Поки що в Маріупольському краєзнавчому музеї не знають, як і коли саме поширюватимуть схему для вишивання такої сорочки. Але за задумом її хотіли б поширити, щоб усі охочі могли вишити собі свою маріупольську сорочку.
***

















