Ветеран з Луганщини підтримує військових та їхніх родин у Черкасах
Едуард Рославець — шахтар із Золотого на Луганщині, який у 2014 році став на захист України, пройшов найгарячіші точки війни від Донецького аеропорту до Білогорівки. Після важкого поранення та ампутації ноги він знайшов у собі сили почати нове життя в Черкасах, де тепер допомагає іншим ветеранам.
Про це йдеться у матеріалі Східного Варіанта.
48-річний Едуард Рославець народився в місті Сокологірськ (до 2024 року Первомайськ — ред.), але його життєвий шлях був тісно пов’язаний із Золотим, куди згодом переїхала родина.
Бойовий шлях Едуарда Рославця розпочався з боїв за Донецький аеропорт. Далі були Кримське, Мар’їнка, Авдіївка, Новотроїцьке — місця, де кожен день міг стати останнім. Шість років безперервної служби стали для нього випробуванням на міцність, проте після піврічної перерви він у квітні 2021 року знову підписав контракт зі Збройними Силами України.
«Війна 2022 року відрізнялася від 2014-го масштабами руйнувань і потужністю зброї. Авіація, касетні заряди, фосфорні боєприпаси — усе, що мала російська армія, вони використовували», — розповідає Едуард Рославець.
У грудні 2022 року під час боїв чоловік отримав перше поранення — опіки третього ступеня, коли опинився в охопленому вогнем окопі. Після цього лікувався в Черкасах, де й оформив довідку ВПО. Друге поранення сталося під час боїв за Білогорівку 16 квітня 2023 року.
«Ми змінювали позиції вночі. Але затрималися, і нас побачив безпілотник з тепловізором. Ворог накрив нас мінометом 120-го калібру. Один із побратимів отримав легке поранення, інший загинув. Мене важко поранили», — пригадує військовий.
Попри біль і шок, Едуард встиг накласти собі турнікет, але невдовзі втратив свідомість. Отямився вже в машині тактичної евакуації дорогою до лікарні ім. Мечникова.
«Лікарі сказали, що через тривалу евакуацію та серйозні пошкодження, єдиний шанс вижити — це ампутація. Нога була роздроблена, артерії й нерви перебиті», — згадує він.
Після важкого періоду лікування та реабілітації, Едуард Рославець зіткнувся з новими викликами, які часто здавалися нездоланними. Бюрократичні перепони, відсутність безбар’єрності, нерозуміння з боку людей — усе це ставало частиною його буденності.
«Щоб оформити пенсію чи якусь компенсацію, треба пройти десятки кіл пекла. Відсутність безбар’єрності робить кожен крок складним, особливо коли ти пересуваєшся громадським транспортом, який зовсім не пристосований до потреб людей з інвалідністю. Черги — це окрема історія. Ніхто навіть не подумає поступитися місцем ветерану. А пошук роботи — це загалом тупик. Максимум, на що можна розраховувати, — ввічливе: “Ми вам зателефонуємо”», — ділиться чоловік.
Випадкова зустріч з таким саме ветераном стала для чоловіка поворотним моментом. Незнайомець не просто запропонував підвезти — він розповів про місце, де розуміють без зайвих слів — Центр психології «Сяючий шлях».
Центр безплатно підтримує військових, ветеранів та їхні родини, пропонуючи все — від першої психологічної допомоги до тривалого супроводу.
Саме завдяки «Сяючому шляху» Едуард Рославець знайшов роботу — його досвід виявився потрібним в Черкаській ОДА, де він вже майже місяць працює зі зверненнями ветеранів та їхніх родин. Він добре розуміє їхні потреби та проблеми, адже сам пройшов цей шлях. Коли до нього звертаються колишні військові, не потрібно довгих пояснень — він знає, як допомогти та як скерувати.
За свою службу воїн був відзначений низкою нагород: у 2015 році отримав нагрудний знак «Гвардія», пізніше — нагрудний знак «93 бригади» та медаль «За оборону рідної держави».
Центру психології «Сяючий шлях» знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Святотроїцька, 55, офіс 3, а також через сторінку у Facebook
Читайте повністю матеріал: На лінії життя: шлях ветерана з Луганщини від війни до підтримки побратимів
Нагадаємо, що активістка з Луганщини створила мережу підтримки для переселенців
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Валерія Круподеря
