Українська парамедикиня Тайра розповіла про те, як витримати психологічний тиск у полоні

Українська парамедикиня, волонтерка Юлія Паєвська – “Тайра”, розповіла, що витримати психологічний тиск їй допомогло те, що вона довгий час займалася східними єдиноборствами та практикувала йогу, а це навчає брати під контроль свою свідомість та себе.

Про це йдеться в інтерв’ю Паєвської для “Сніданок з 1+1”.

Шлях Юлії Паєвської як медикині розпочався ще під час Революції гідності. Вона хоч і не мала профільної освіти, але надавала першу допомогу пораненим. Тоді ж організувала евакуаційний підрозділ “Янголи Тайри” та почала готувати парамедиків на фронт. Але у 2014 році сама поїхала до Маріуполя, спочатку як доброволиця, а потім – у лавах ЗСУ. Там вона врятувала понад пів тисячі українських військових.

У 2020 році демобілізувалася, але з початком повномасштабного вторгнення знов повернулася у Маріуполь. Звідти вона вивозила постраждалих. 16 березня під час евакуації мам з дітьми її взяли у полон, де вона пробула 3 місяці. 

“Жінок у полоні багато, але чоловіків більше. Особливо важко, коли жінки перебувають в одній маленькій камері, яка не пристосована для такої кількості людей. Це наджорстокий режим утримання, хоча вони ще не отримали вироку”, – розповідає Юлія.

Водночас вона наголошує, що поки триває слідство, не можна розповідати про подробиці перебування у полоні.

“Якось після допиту мене привели на зйомки. Зняли мішок з голови та запитали, чому українці так добре до мене ставляться, чому про мене немає негативної інформації в інтернеті. Я припустила, що я, можливо, є якимось символом для України. Вже потім зрозуміла, що даремно сказала цю фразу, бо вони почали намагатися зламати цей образ та демонізувати мене”, – каже “Тайра”. 

Вона також ділиться, що російські військові звинувачували її в тому, що вона нібито прикривалася матерями та дітьми, яких евакуювала, і тим самим вбила їх. Окупанти змушували її у цьому зізнатися, але Юлія цього не зробила. 

“Я ніколи не зізнаюся в тому, чого не робила. Приблизно зрозуміло було, що вони хочуть зліпити з цих відео, тому я контролювала, що я кажу. Мені ще пощастило, могло бути й гірше. Російським військовим було б легше, якби я вчинила самогубство”, – зазначила вона.

Крім цього, російські військові жартома наказували “Тайрі” вигризти зі шкіри її патріотичне татуювання. 

Витримати цей психологічний тиск, як ділиться Паєвська, допомогла енергія колективної підтримки цілої України та світу. Навіть перебуваючи у полоні, вона знала, що про неї не забули.

“Проте я не думаю, що я якась особлива. Зараз у полоні знаходяться багато чудових людей, які, ймовірно, зробили навіть більше ніж я. Їх треба визволяти. Знаходитися у полоні надзвичайно страшно, хоч я цього намагалася не показувати. Три місяці постійного страху мене виснажили”, – розповідає вона.

За її словами, багато людей, які знаходяться у полоні та не мають доступу до інформації, вірять у дезінформацію, яку поширюють російські військові. Вона бачила, як від брехні про Україну зневірювалися та ламалися полонені. 

Інформацію та новини, які надавали окупанти, як каже Юлія, треба було ділити на двадцять, а потім ще навпіл. Лише єдиний раз вони сказали правду, повідомивши їй про можливий обмін.

“Тайру” звільнили з полону 17 червня. Вона вже почувається краще, але поки лікарі не дозволяють їй повертатися на фронт.

Наостанок вона наголошує: зараз місія всіх українців полягає в тому, щоб зібратися та перемогти. А ще – довести всьому світові, з яким безжальним та підступним ворогом ми маємо справу. 

96

Поділитись: