Що робити з безпритульними тваринами у місті? Досвід зоозахисників та зоозахисниць Слов’янська

Безпритульними тваринами у Слов’янську опікуються волонтери. Наразі, у місті діють дві громадські організації: “Товариство захисту тварин” та “Дай шанс”. Останні допомагають здебільшого бродячим собакам. Займаються виловлюванням, стерилізацією, тимчасовим утриманням та пошуком домівок для тварин. Для всього цього облаштували карантинний майданчик на одному з комунальних підприємств у віддаленому районі.

Внесок Громадського бюджету

Тільки у 2018 році місцевим зоозахисникам та зоозахисницям вдалось добитись того, аби бюджетні кошти виділялись не на вилов, а на стерилізацію собак. Йдеться про 200 тисяч гривень на рік.

Проєкт стерилізації безпритульних тварин кілька разів поспіль перемагав в Бюджеті участі. Минулого року завдяки цій програмі було простерилізовано 50 собак та закуплено нові вольєри. Більшість коштів збирають власними зусиллями. Допомагають небайдужі до проблем тварин люди. Понад 1500 голосів містян щороку кажуть про те, що гуманне скорочення популяції пухнастих безпритульних дуже актуальне питання.

Цього року зоозахисники також перемогли в Громадському бюджеті, але через політичну ситуацію в Слов’янську процес виділення коштів пригальмувався. Як розповідає авторка проєкту, зоозахисниця Ірина Орловська, не прийнятий бюджет міста дуже негативно вплинув і на темпи стерилізації.

Волонтери та волонтерки співпрацюють з організацією “Ветеринари без кордонів”. Приїжджає бригада фахівців та фахівчинь, ловці з допомогою зоозахисників забирають тварин з міста. Стерилізують, обов’язково роблять вакцину від сказу, обробляють. Після перетримки тварину випускають в тому місці, звідки забрали. 

Зараз на карантинному майданчику близько 160 тварин. Кожна має свою важку долю. Когось з них отруїли, когось збила машина, є старі та хворі собаки. За словами зоозахисниці, без поважних причин тварин на утримання не беруть. Кожного намагаються влаштувати в сім’ю, якісь залишаються на майданчику.

“Насамперед ми намагаємося допомогти тварині. Намагаємося, щоб люди не образили. Якщо потрапила в біду — допомогти наскільки це можливо. Але ми розуміємо, що є небезпека, на жаль. Вважаю, що у місті має бути бригада вилову, притулок для тварин. Щоб це все не було на плечах лише волонтерів, а діяла якась міська програма. Щоб було фінансування з міста. Може, якась державна, але хоч якась допомога. Тому що тільки волонтерам витягти все це просто нереально. Ми відгукуємось на дзвінки людей, робимо все, що можемо. Але взяти на себе абсолютно все неможливо. У нас немає таких ресурсів”, — каже Ірина Орловська.

Зараз волонтери та волонтерки радіють, що можуть хоч щось робити для розв'язання глобальної проблеми. Лікування, харчування та догляд за тваринами — це все праця небайдужих людей. На майданчику за оплату постійно працюють троє людей позмінно. Допомагають по господарству, готують їжу. В деяких магазинах та установах міста розташовані бокси-скарбнички для збору коштів. Створення міського притулку поки залишається тільки в мріях активістів.

Історія не нова

Друга зоозахисна організація “Товариство захисту тварин” працює у Слов’янську вже 14 років. Як згадує її голова, Ганна Абрамова, з самого початку було дуже багато оптимізму. Гадали, що зареєстрована громадська організація переверне світ і у Слов'янську, і на Донеччині, а може й у всій Україні.

У 2007 році почали з перемовин з тодішнім міським головою. Намагалися запровадити програму ОСВ — відповідальність, стерилізація, випуск тварин. Але дуже швидко стало зрозуміло, що місто на це не піде. Довгі переговори нічим не закінчилися. Тоді зоозахисники  та зоозахисниці зрозуміли, що потрібно об'єднатися з іншими громадськими організаціями країни та розв'язувати проблему скорочення популяції тварин на державному рівні.

“Бездомні тварини — це лише частина проблеми. Розв'язувати питання тільки з ними марно. Тому що є такий фактор як власник, який викидає тварин напризволяще. Скільки б ми не стерилізували бездомних тварин, не торкнувшись сфери володіння домашніми тваринами, це пуста справа”, — каже Ганна Абрамова.

У 2008 році місцева ГО ініціювала створення Всеукраїнської громадської організації. "Асоціація зооорганізацій України" діє дотепер. Її очолює Ася Серпінська, голова київського товариства захисту тварин, яке було створено ще до проголошення Незалежності.

Як згадує Ганна, тоді почали працювати разом і намагалися вже на державному рівні змінити стан речей із великою кількістю бездомних тварин. Влаштовували акції протесту під Кабміном, почали працювати з Міністерством екології, яке постійно переадресовувало зоозахисників до ветеринарів.

Зрештою було створено робочу групу при Міністерстві екології. Але єдине, що вийшло тоді зробити, це прописати підзаконні акти до Закону України “Про захист тварин від жорстокого поводження”. Деякі підзаконні акти за дорученням на той момент прем’єра Азарова було прописано.

“Зоозахисники України сприйняли з захопленням те, що цей закон узагалі з'явився у 2006 році. Під його створення ми почали свої активності. Минув якийсь час і зрозуміли, що сам закон дуже декларативний. Там зовсім немає інструментів для реалізації тих вимог, які там прописані. Насамперед немає інституцій, які мали бути створені для того, щоб реалізувати вимоги закону. Це центр при державній ветеринарній службі, який буде займатись питаннями домашніх тварин. Ветеринари категорично відмовляються, а екологи кажуть— подивіться Положення, тут згадуються лише дикі тварини. Утворився законодавчий глухий кут, який залишається до сьогодні”, — пояснює Ганна.

Потім в Україні почалася війна, згодом пандемія і тема тварин взагалі не згадується. На звернення активістів відповідають, що ці питання не на часі. Грошей немає, проблем багато, зараз не до вас — таке зоозахисники чують постійно.

Але прогрес є

За словами голови слов’янського “Товариства захисту тварин”, у порівнянні з минулими роками, зараз безпритульних собак стало значно менше. Нехай не так багато, як хотілося б, але тварин стерилізують.

Як згадує Ганна Абрамова, перед “Євро-2012” постала моторошна проблема з масовими отруєннями тварин. Слов’янськ не був виключенням. Тоді просто на вулицях валялися трупи собак, діти бачили, як вони б'ються в смертельних конвульсіях і вмирають в страшних муках. Зоозахисники та зоозахисниці з'їжджалися на акції протесту до Донецької облдержадміністрації. Вимагали скорочення чисельності тварин тільки гуманними способами.

“Тоді нас не почули. Після закінчення “Євро-2012” отруєнь поменшало. Вони стали не такі масові, але все одно присутні до сьогодні”, — розповідає Абрамова.

Позитивним за 15 років Ганна бачить те, що громадських організацій та волонтерських груп стало більше. Вони напружено працюють, залучають позабюджетні кошти аби допомогти безпритульним тваринам. Організація “Дай шанс”, про яку ми вже розповіли, діє три роки та дуже ефективно працюють над стерилізацією собак. “Товариство захисту тварин” взяли на себе стерилізацію котів.

“Зараз нам люди безкоштовно надають офіс раз на місяць, щоб запросити лікаря та простерилізувати 25-35 кішок на місяць. Це дуже мало, але ми це робимо вже два роки. Нас ганяють з однієї квартири на іншу, з одного офісу на інший. Хотілося б допомоги від місцевого самоврядування у цьому. Хоча б із приміщенням, якимось мінімальним фінансуванням, із придбанням засобів вилову, кліток. Все це ми постійно робимо із простягнутою рукою. Приміщення в місті є, немає руху назустріч”, — каже Ганна.

Яким має бути притулок?

Три роки тому Донецька облдержадміністрація запропонувала всім територіальним громадам створити за кошти з обласного бюджету стерилізаційні пункти. Але за умови: територія під пункт повинна знаходитися за 300 м від житлового сектору, має бути огороджена та мати підведення електрики, води та зливальну каналізацію або септик. Декілька міст відгукнулося, але Слов’янська серед них не було.

Як пояснює Абрамова, фінансування з боку держави можливе лише притулків як комунальних установ. Тому зробити такий центр на базі комунального підприємства неможливо. Воно юридично не передбачає державного фінансування. При міській раді створювались збори, робочі групи, але безрезультатно.

За словами зоозахисниці, притулок для тварин повинен територіально знаходитись в доступі для всіх громадян. На його базі має діяти свій стаціонарний або мобільний стерилізаційний центр. Притулок це місце, де люди можуть стерилізувати свою тварину за пільговою ціною, залишити на тимчасове або постійне утримання. Це сервісний центр, в якому надають людям послуги.

“Там мають працювати люди не на волонтерських засадах, а постійно у штаті. Щоб реагувати на сигнали громадян. Люди не стерилізують своїх домашніх тварин, бо ті ціни, які пропонують наші комерційні ветеринари, досить високі для малозабезпечених людей. Якщо у бабусі пенсія 1700-2000 гривень, то вона ніяк не може простерилізувати кішку за 500 або 1000 гривень навіть якщо цього хоче. Є досвід інших країн: соціальні ціни або залучення громадськими організаціями позабюджетних коштів. Зовсім бідним людям, пенсіонерам, людям з інвалідністю, безробітним стерилізацію тварин роблять взагалі безкоштовно”, — розповідає Ганна Абрамова.

З чого почати розв'язувати проблему?

Як Європа вийшла з проблеми жорстокого поводження з тваринами та безпеки на вулицях міст? Скоротили популяцію. Це означає не скорочення чисельності бездомних тварин, а загальної кількості домашніх тварин, які проживають на території цієї громади. Сьогодні вони безхатченки, а завтра стануть домашніми.

Найчастіше, на жаль, відбувається навпаки. Домашні тварини дуже швидко стають безпритульними. Деякі розплідники породистих тварин нерозпроданих можуть викидати на вулицю — наразі за це відсутнє покарання.

“Якщо люди за певних причин не можуть утримувати тварину або, наприклад, не можуть впоратись з деякими породами собак — віддають в притулок. У нас їх немає куди подіти, тому люди випускають на вулицю або завозять кудись далеко. Таким чином поповнюється чисельність безпритульних тварин. Це такий постійний двосторонній рух”, — каже зоозахисниця.

Є певні заохочення. Наприклад, у США діють комунальні збори за домашніх тварин і за стерилізовану він у 10 разів менший. Десь питання вирішується штрафами.

В Україні вже існує законопроект, який запровадить обов'язкову ідентифікацію тварини із веденням реєстру. Простіше кажучи, чіпування. Наразі закон ще проходить читання, але з його ухваленням може бути негативні наслідки. Якщо обов'язкова реєстрація коштуватиме близько 300 гривень, людина швидше заховає або викине свою тварину на вулицю.

За словами Ганни, у Слов’янську існує безліч домашніх притулків. Деякі містять до 15-20 тварин. Переважно їх утримують люди поважного віку, відмовляють собі в багатьох потребах аби прогодувати знедолених тварин. Таких людей треба заохочувати допомогою. Надавати пільги на ветеринарне обслуговування, тваринний корм.

Європейська конвенція, яка була ратифікована у 2013 році, пропонує зробити притулки нормою. Не треба вигадувати український велосипед. Достатньо просто імплементувати наявний досвід інших країн.

“Потрібен ривок з боку держави, який дав би сигнал місцевому самоврядуванню. Потрібно імплементувати європейську конвенцію захисту домашніх тварин покроково. Почати хоч з малого, але рухатись уперед”, — каже Ганна Абрамова.

Як наголошують зоозахисники та зоозахисниці, одна із найбільших проблем — інформаційна. Багато людей бояться стерилізувати своїх тварин. Переважно люди поважного віку не хочуть цього робити через релігійні погляди.

“Повинна бути масова інформаційна освіта. Треба пояснювати, чому потрібно тварин стерилізувати. Ще у людей забобони, що кішці чи собаці буде боляче. Ми пояснюємо, що все робиться під загальним наркозом, він якісний і ветеринар про все подбає”, — розповідає Ганна.

Що робити, якщо зіткнувся з безпритульноютвариною на вулиці?

На вулицях міста з’являється все більше собак з кліпсами на вусі. Їх стерилізують, але візуально зменшення чисельності не дуже помітне. Нехай з кліпсами, але безпритульні собаки всюди та це когось лякає. Зоозахисники дали поради, як убезпечити себе від нападів.

Агресивною може бути собака, яка захищає своє майбутнє потомство або вже народжених цуценят. Це тваринний материнський інстинкт. Також агресія може бути під час “шлюбних ігор” чи в зграї, де є ватажок. Потрібно пам’ятати, що собака дуже рідко вкусить без попереднього сигналу — гавкання чи гарчання.

Якщо є небезпека і собаки біжать вам на зустріч, гавкають чи гарчать, потрібно:

📌 Зупинитись і не махати сумками чи руками. Не намагайтесь її бити. На будь-який рух собака реагує. На статичне тіло реакції жодної не буде, тому краще постояти, ніж тікати.

📌 Заспокойтесь та розмовляйте. Спробуйте взяти себе до рук та щось при цьому казати, але не кричати. Кажіть собаці "заспокойся", "я не боюсь", "нумо дружити" — будь-що. Собака відчуває спокійний тон. Якщо він доброзичливий, то заспокоїться.

📌 Виставити перед собою захисний щит. Досить невеликого пакета чи сумки перед ногами. Побачивши бар’єр собака вже не стрибне.

📌 Відступайте спиною назад. Так всі тварини будуть в полі зору. Як правило, на вулицях перебувають безпородні собаки. Якщо ви побачили породисту тварину в зграї, скоріше за все її треба боятися.

Варто зазначити, що собаки ніколи не вкусять за обличчя. Це може зробити тільки спеціально натренований охоронний собака. За словами зоозахисників, велика проблема як саме люди утримують охоронні породи собак. Часто випускають гуляти без намордника, без повідця. Тварина може побитись з іншою менших розмірів. Повинна проводитись робота із власниками, а це повноваження держави.

“Є люди, які бояться тварин. Чим більше вони бояться, тим більше ймовірність, що їх можуть вкусити. Чим більше їх кусають, тим більше люди стають агресивними й вимагають знищення тварин. Так може виникати у суспільстві протистояння між тими, хто боїться тварин і тими, хто їх захищає”, — каже Ганна Абрамова.

За її словами, зоозахисний рух України надзвичайно слабкий. Волонтери та волонтерки ефективно працюють із тваринами: знаходять ветеринара, допомогу, новий будинок. Але потрібне  виконання конвенції з боку держави та застосування багаторічного досвіду інших країн.

Допомогти тваринам ви можете пожертвувавши будь-яку суму організаціям “Дай шанс” 5168 7427 1287 0595 Громова Є. Ю. та “Товариству захисту тварин” 5168 7427 2235 9944 Абрамова Г. Л.

Звіти про використані внески, а також інформація про потреби тварин регулярно публікується у групі Facebook. Допомогти ви можете не лише матеріально, а й ліками, їжею, теплими речами тощо. Також у групі ви можете знайти собі нового пухнастого друга.

***

Стаття підготована у межах проєкту «Корисні інструкції для безпечного життя», що реалізується ГО «Наш Дім — Слов'янськ» (онлайн-видання «Восточный Вариант») за технічного адміністрування ЗУРЦ у межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки урядів Данії, Швейцарії та Швеції.