"Азот", пожежі, затоплені шахти: як війна загрожує довкіллю Луганщини

Війна знищує, виснажує та забруднює усе довкілля. Збитки, яких щодня зазнає довкілля Донбасу, не менші за руйнування будинків та інфраструктури в містах Луганщини та Донеччини. Підрахувати ці збитки в умовах війни неможливо. Але об'єктивно оцінити екологічну загрозу для мешканців Донбасу тут і зараз — життєво необхідно. 

«Сафарі» на промислові об’єкти

Кожен, хто має щось спільне з Донбасом, з особливою тривогою сприймає новини про удари рашистів по хімічних об’єктах області. Очевидно, що вони після влучань можуть стати справжньою хімічною зброєю, і російські окупанти це чудово розуміють. 

Основний з таких об’єктів нині — сєвєродонецький завод «Азот». Ось лише кілька повідомлень голови Луганської ВЦА Сергія Гайдая про обстріли підприємства протягом місяця:

24 травня: «Зранку росіяни знов відкрили вогонь по території об’єднання «Азот», де, про це відомо всім, облаштовані декілька бомбосховищ. Як наслідок, загинули чотири людини».

8 червня: «Ввечері орки двічі поцілили по сєверодонецькому об’єднанню «Азот». Пошкоджено щонайменше два цехи у різних кінцях хімічного підприємства. Один із них – цех виробництва аміаку».

13 червня: «У Сєверодонецьку ситуація вкрай загострена – росіяни нищать багатоповерхівки та «Азот». Штурм міста триває вже котру добу поспіль. Артилерією противник руйнує вщент багатоповерхівки та об’єкти промисловості».

17 червня: «Чергові руйнування на «Азоті» – тепер на території транспортного цеху». 

Іншим промисловим підприємствам на сході України також доводиться нелегко. Наприклад, регулярно страждає «Склопластик» у Сєвєродонецьку. Раніше у Рубіжному також інтенсивно обстрілювали місцевий хімічний комбінат. У Попасній постраждав склозавод. У Лисичанську знищено нафтопереробний завод. 

Експерти кажуть: росіяни навмисне оголосили «сафарі» на промислові об’єкти, особливо хімічні, аби залякати людей, посіяти паніку та завдати якомога більшої шкоди регіону.   

«Ми бачимо це на прикладі ситуації з Маріуполем, з Сєвєродонецьком, з Лисичанськом: росіяни б'ють туди, де знаходяться хімічні, металургійні, коксо-хімічні та інші підприємства. У Рубіжному окупанти спеціально мітили ракетами в товарний двір з небезпечними вантажами і навмисно трощили цистерни, щоб перетворити мирний об'єкт в потенційну хімічну бомбу і хімічну загрозу», — говорить експерт з екологічної безпеки Максим Сорока.

Але на кожну дію є протидія. І, як каже Максим, підприємство нівелювало головну загрозу для Донбасу — з «Азоту» вивезли велику масу найбільш шкідливих речовин.  
«Всі розуміли, що таке підприємство буде мішенню, і окупант може перетворити його на велику бомбу. До цього заздалегідь готувалися», — запевняє Максим Сорока. 

Зазначимо, що Group DF, якій належить «Азот», повідомила про вивезення усієї готової продукції ще першого березня. Відтак, створити навколо «Азоту» зону відчуження, як кажуть екологи, росіянам не вдасться. 

Чого не очікувала українська влада, так це масових бомбардувань  ворога та знесення ним усього живого на своєму шляху — в тому числі й промислових об’єктів. 

«Повністю все очистити та забрати із заводу нереально. На його території й досі є залишки хімічних продуктів, що не встигли вивезти. Так, глобальної загрози вже немає. Але будь-яка руйнація цього об'єкта може викликати обмежені викиди забруднюючих речовин. Це може створити хоч і не глобальну катастрофу, але екологічне лихо», — пояснює в Максим Сорока. 

При цьому варто не забувати, що на «Азоті» досі перебувають як цивільні, так і військові. Насамперед саме вони нині знаходяться під хімічною загрозою.

Затоплені шахти — підземна небезпека

Ситуація із затопленими шахтами на підконтрольній та на непідконтрольній території Донбасу ще до повномасштабного вторгнення регулярно ставала темою багатьох досліджень. Екологи вже тоді говорили про небезпеку зсуву грунтів та погіршення якості питної води. 

Очевидно, що інтенсивні бойові дії не покращують ситуацію. А нинішній рівень небезпеки в умовах війни оцінити важко. Ми попросили це зробити Костянтина Криницького — експерта, який 5 років присвятив вивченню трансформації вугільних регіонів. 

«За моєю інформацією шахти, які залишалися на підконтрольній території Луганської області, були затоплені після 24 лютого, і відновити їх роботу буде вже нереально», — каже Костянтин Криницький. 

Головна проблема в тому, що воду після затоплення шахт потрібно періодично відкачувати. А робити це під обстрілами неможливо. 

«Коли не відкачується вода, вона починає підійматися вгору та підтоплювати навколишні території. Також брудна вода може проникнути в грунтові води, в резервуари питної води. Це може бути дуже серйозною проблемою, зважаючи на те, що ця вода може потрапити в Сіверський Донець», — говорить Костянтин Криницький. 

Як відомо, на Луганщині та Донеччині завжди була проблема з питною водою. І вона може лише посилитися. 

«Ще у 2014-2015 роках я був на шахті «Матроській», де працював водовідвід. І мені казали, що коли цей насос ламався, буквально через день починала прибувати вода до прилеглих будинків, погреби підтоплювало. Тобто, якщо проблему не вирішувати, то з кожним днем ситуація буде погіршуватися. Якщо війна затягнеться на рік чи на два, то буде дуже складно відновити ці території», — каже Криницький.   

Друга загроза — зсув грунтів. 

Коли затоплюється одна шахта, одразу виникає ризик каскадного затоплення інших , які знаходяться поруч. Бо шахти пов'язані між собою підземними шляхами.  

В ідеалі, наголошує експерт, повинні встановлюватися насоси, які будуть відкачувати цю воду та працюватимуть 24/7. Якщо цього не робити, є велика загроза зсуву грунтів, передумови для яких були ще до повномасштабного вторгнення. Такі зсуви можуть відбуватися в населених пунктах, руйнувати будинки та навіть нести смертельну небезпеку мешканцям. 

Пожежі — головна загроза екосистемі

Ще доволі свіжими та надто болючими є спогади про літні пожежі на Луганщині в 2020 році, які забрали людські життя та завдали непоправної шкоди довкіллю. Зараз же триває пожежонебезпечний період, помножений на щоденні обстріли окупантів. А відтак, відчуття тривоги та страху щодо повторення тих жахливих пожеж лише посилюється.

«Будь-яка пожежа для мене як для еколога — це біль, — говорить Максим Сорока. — До повномасштабної війни ми говорили, що пожежа забруднює повітря і буде погано дихати. В Донецькій та Луганській областях ризики цього зараз набагато більші», — говорить Максим Сорока.  

Важливо розуміти, що територія Донбасу є кліматично вододефіцитною, там дуже мало води. Тому впродовж останніх 70 років на Луганщині та на Донеччині активно штучно насаджували зелені масиви  — аби затримувати воду з опадів. Це допомагає підтримувати маленькі річки, які люди використовують для питного водопостачання. 

«Знищення цих лісів зводить нанівець роботу екологів за останні 70 років. Є велика ймовірність, що  доведеться починати все заново», — наголошує Максим Сорока. 

За його словами, якщо на Донбасі знову почнуться пожежі, то в умовах війни всі ми будемо лише пасивними спостерігачами — гасити пожежу під обстрілами буде неможливо. 

А найважливіше, що це розуміють окупанти. Вони тривалий час не можуть військовим шляхом взяти під контроль Луганщину та Донеччину, а тому можуть піти шляхом знищення екосистеми, припускає еколог. 

«На прикладі Маріуполя, Ізюма ми бачимо, що вони витворяють щось подібне. Мовляв: «не дістанься ти нікому». Вони роблять так, щоб ця територія була непридатною для життя», — резюмує Сорока. 

Що робити?

По-перше, екологи та влада в нинішніх обставинах можуть розв’язувати лише локальні проблеми, чим їм і варто зараз займатися. Наприклад, забезпечити жителів підконтрольної території Донбасу фільтрами для води. 

«Ми знаємо, що міста Донбасу потребують водоочисних станцій. Ми передали таку станцію шахтарському місту Торецьк. Інші міста теж потрібно забезпечувати ними», — каже Костянтин Криницький. 

Однак не всі громади можуть користуватися такими станціями, бо не скрізь є електроенергія. 

Якщо ж підходити до питання глобальніше, то воду, яку використовують для затоплення шахт, можна очищувати та використовувати як технічну. Зараз, каже Криницький, на державному рівні вже є концепції щодо поводження з цією водою.  Але щоб запустити процес, необхідне повне припинення бойових дій. 

По-друге, привертати увагу міжнародних «зелених організацій» до факту величезного негативного впливу росіян на довкілля. 

Костянтин Криницький відзначає підвищену увагу міжнародної спільноти до екологічних проблем на Донбасі та переконаний — цю увагу потрібно посилювати. Щоразу наголошувати, що росіяни нищать довкілля, нищать східні регіони України. 

Насамкінець екологи відзначають: якби воєнні дії закінчилися просто зараз і до наступного року екологи могли б розпочати відновлення річок та грунтів, то цей процес можна було б реалізувати відносно швидко. Натомість що більше часу триває нищення природи Донбасу, то складніше буде її відновити.