16 Червня 2021, 13:12
Дарья Литовченко
Репортаж
Креативна економіка врятує регіон. Як культурна "Ізоляція" допоможе реінтеграції Донбасу
За сто кілометрів від окупованого Донецька офіційно відкрилася культурна платформа, яка допомагає не тільки творчому розвитку, а й економічному зростанню регіону. Як це працює і чим допоможе в реінтеграції Донбасу — дізнався «Східний варіант»
Креативна економіка врятує регіон
Як культурна «Ізоляція» допоможе реінтеграції Донбасу
За сто кілометрів від окупованого Донецька офіційно відкрилася культурна платформа, яка допомагає не тільки творчому розвитку, а й економічному зростанню регіону. Як це працює і чим допоможе в реінтеграції Донбасу — дізнався «Східний варіант»
«Ізоляція» — це платформа культурних ініціатив. Її заснували в Донецьку у 2010 році на території колишнього заводу ізоляційних матеріалів. З початком бойових дій фонд був змушений переїхати з рідного міста до столиці. А раніше епіцентр культурного життя Донбасу бойовики «ДНР» перетворили на в'язницю, в якій роками утримують і катують полонених.
Через 7 років «Ізоляція» повернулася в Донецьку область. Новий офіс фонду відкрив свої двері в невеликому містечку Соледар під Бахмутом. Чому саме тут і як культура може допомогти реінтеграції?
Через 7 років «Ізоляція» повернулася в Донецьку область. Новий офіс фонду відкрив свої двері в невеликому містечку Соледар під Бахмутом. Чому саме тут і як культура може допомогти реінтеграції?
Сто кілометрів від дому
Михайло Глубокий, фото "Східний варіант"
11 червня «Ізоляція» офіційно повернулася в Донецьку область. Цей день — сьома річниця перебування фонду в вигнанні.
«Для нас це скоріше святкування того, що фонд зберігся. Що у людей, які захопили "Ізоляцію" в Донецьку і хотіли знищити альтернативну культуру, погляд на розвиток регіону, — у них нічого не вийшло. Рано чи пізно ці люди отримають покарання, від цього нікуди не дітися. А фонд продовжує існувати, робити проєкт і в цьому наша сила», — розповідає директор розвитку і комунікацій «Ізоляції» Михайло Глубокий.
Підготовка до відкриття офісу тривала цілий рік. Харківська та київська групи проводили дослідження міста — визначали насущні проблеми, цільові групи, спілкувалися з місцевими жителями. На основі отриманої інформації розробляли проєкти.
«Для нас це скоріше святкування того, що фонд зберігся. Що у людей, які захопили "Ізоляцію" в Донецьку і хотіли знищити альтернативну культуру, погляд на розвиток регіону, — у них нічого не вийшло. Рано чи пізно ці люди отримають покарання, від цього нікуди не дітися. А фонд продовжує існувати, робити проєкт і в цьому наша сила», — розповідає директор розвитку і комунікацій «Ізоляції» Михайло Глубокий.
Підготовка до відкриття офісу тривала цілий рік. Харківська та київська групи проводили дослідження міста — визначали насущні проблеми, цільові групи, спілкувалися з місцевими жителями. На основі отриманої інформації розробляли проєкти.
З січня тут працювали короткострокові резиденції. «Заземлення» — серія короткострокових резиденцій в місті Соледар, які триватимуть до 2021 року. Перший масштабний проєкт фонду «Ізоляція» на новому місці. До серпня в рамках «Заземлення» Соледар відвідають 19 художників. Уже відвідали близько десяти.
«Зараз в місті проходить велика програма резиденції. Протягом року щомісяця до нас повинні приїжджати два художники. Тиждень вони проживають в місті та проводять підготовчу роботу-дослідження. Потім на основі аналізу ми будемо робити проєкт. Це все робиться саме в місцевому контексті. Ми стараємося, щоб художники спілкувалися з людьми й разом відповідали на наявні питання», — розповідає Михайло Глубокий.
Михайло Кулішов, фото "Східний варіант"
До складу команди «Ізоляції» в Соледарі увійшли місцеві жителі.
Михайло Кулішов краєзнавець, спелеолог, картограф і багаторічний дослідник гірничопромислового Донбасу. Сам він родом з Горлівки, останні 7 років живе в Бахмуті. Михайло володіє дуже широкими знаннями історії регіону. У проєкті він спілкується з резидентами й допомагає їм знайти необхідні для роботи теми.
«У багатьох містах є свої інституції, свої хаби, різні проєкти й громадські організації. У Соледарі такого поки ще немає і "Ізоляція" заповнила цю нішу», — вважає Михайло Кулішов.
Михайло Кулішов краєзнавець, спелеолог, картограф і багаторічний дослідник гірничопромислового Донбасу. Сам він родом з Горлівки, останні 7 років живе в Бахмуті. Михайло володіє дуже широкими знаннями історії регіону. У проєкті він спілкується з резидентами й допомагає їм знайти необхідні для роботи теми.
«У багатьох містах є свої інституції, свої хаби, різні проєкти й громадські організації. У Соледарі такого поки ще немає і "Ізоляція" заповнила цю нішу», — вважає Михайло Кулішов.
Організаційними питаннями займається мешканка Соледара Наталя Тищук. Вона знає всіх в місті й ще до появи «Ізоляції» реалізовувала різні проєкти.
«Ізоляція це неформальне культурне формування, якого немає в таких маленьких містах, як Соледар. Це ще можливість для батьків разом з дітьми провести час разом, навчитися чомусь новому. Наприклад, ці два дні у нас були курси з фарбування тканин рослинами, також курси "мапінг". Це коли лазерними променями створюється малюнок на стінах будівель. Я вважаю, що можливість перейняти чужий досвід може сприяти особистісному розвитку», — говорить Наталя.
«Ізоляція це неформальне культурне формування, якого немає в таких маленьких містах, як Соледар. Це ще можливість для батьків разом з дітьми провести час разом, навчитися чомусь новому. Наприклад, ці два дні у нас були курси з фарбування тканин рослинами, також курси "мапінг". Це коли лазерними променями створюється малюнок на стінах будівель. Я вважаю, що можливість перейняти чужий досвід може сприяти особистісному розвитку», — говорить Наталя.
Крім того, пройшла серія воркшопів, презентація «Ботанічного альбому Соледара», майстер-клас із шовкографії та показ документальних фільмів в «Гуртобусі». Це спеціально обладнаний автобус «Ізоляції».
Зараз цей мобільний культурний центр буде на постійній основі в Соледарі. До цього протягом трьох років «Гуртобус» їздив по всій Україні в рамках «культурної децентралізації».
Зараз цей мобільний культурний центр буде на постійній основі в Соледарі. До цього протягом трьох років «Гуртобус» їздив по всій Україні в рамках «культурної децентралізації».
«Намагаємося робити пов'язані одна з одною програми, щоб існував зв'язок між містами. Люди передавали з міста в місто щось, записували відео. З заходу на схід, з півдня на північ. Така велика централізована програма, яка в першу чергу була націлена на маленькі міста. Де є місцеві активісти, які щось хочуть робити, але немає якихось вже відомих встановлених інституцій. Ми спеціально робили програми таким чином, щоб з одного боку місцеві жителі готували половину програм, іншу частину пропонував "Гуртобус" і було дуже цікаво», — згадує Михайло Глубокий.
«У рамках такої децентралізації ми вирішили повернутися на схід і присвятити себе якомусь місту. Зробити з нього центр культурного життя. Привозити велику кількість людей, художників, адже ми добре знаємо контекст. Тепер ми трохи ближче до дому і хочемо зробити проєкти саме тут», — додає Глубокий.
Чому саме Соледар?
Соледар невелике містечко в 15 км від Бахмута. Тут проживає всього 10 тисяч осіб.
Це мономісто і містотворче підприємство знає вся Україна — «Артемсіль». Тут видобувають більшість солі в Україні.
Це мономісто і містотворче підприємство знає вся Україна — «Артемсіль». Тут видобувають більшість солі в Україні.
Також Соледар найбільший туристичний центр регіону.
В унікальній соляній шахті на глибині 300 м проводять екскурсії, тут само в колишніх копальнях санаторій для лікування захворювань дихальної системи.
В унікальній соляній шахті на глибині 300 м проводять екскурсії, тут само в колишніх копальнях санаторій для лікування захворювань дихальної системи.
Соледар дуже символічний для «Ізоляції». Перший проєкт фонду у 2011 році реалізувався саме тут — «1040 м під землею».
Тоді відомий китайський художник Цай Гоцян створив портрети шахтарів на полотні за допомогою пороху і вогню. Шахтарі з соляної шахти Соледара брали участь в цьому проєкті.
Але, не дивлячись на популярність місця, в місті не розвинена інфраструктура. Дістатися з інших міст сюди досить складно, немає жодного готелю чи хостелу. Однак «Ізоляція» сподівається це незабаром виправити.
Тоді відомий китайський художник Цай Гоцян створив портрети шахтарів на полотні за допомогою пороху і вогню. Шахтарі з соляної шахти Соледара брали участь в цьому проєкті.
Але, не дивлячись на популярність місця, в місті не розвинена інфраструктура. Дістатися з інших міст сюди досить складно, немає жодного готелю чи хостелу. Однак «Ізоляція» сподівається це незабаром виправити.
«Запущена загальна всеукраїнська програма розвитку туристичних магнітів. А в Соледарі це — соляні шахти. Туристи зможуть їх відвідувати й заодно, якщо буде тут резиденція сучасного мистецтва, це послужить додатковим магнітом для людей. Якщо нічого не робити, то нічого і не виникне», — вважає менеджер проєкту Михайло Кулішов.
Зараз адреса «Ізоляції» в Соледарі вул. Паркова, 1. Це будівля занедбаного Будинку культури. Фонд підписав меморандум з місцевою владою про співпрацю для проєкту реконструкції ДК.
Перший етап конкурсу від Єврокомісії вже пройдено. У разі перемоги фонд зможе отримати фінансову допомогу від Європейського союзу на реконструкцію будівлі та програму, яка буде відбуватися всередині.
Перший етап конкурсу від Єврокомісії вже пройдено. У разі перемоги фонд зможе отримати фінансову допомогу від Європейського союзу на реконструкцію будівлі та програму, яка буде відбуватися всередині.
«Це все гроші, які йтимуть до відділу культури й, звичайно, всі цьому дуже раді. Міськрада відкрита до співпраці. Сподіваємося, що вона триватиме. Поки ніяких конкретних проєктів разом з містом не робили, але є ті, про які ми зараз домовляємося і, сподіваюся, вони незабаром реалізуються. Для міської влади важливо розуміти, що ми не приїхали на короткий час. Що від нас не буде більше проблем, ніж переваг. Це все реінтеграційний процес», — підкреслює Михайло Глубокий.
Будівля покинутого Будинку культури
Як зазначає менеджер проєкту Михайло Кулішов, «Ізоляція» стає впізнаваною в місті. Спочатку не було розуміння, що це таке, але потроху проходить стадія відтавання і виникає жвавий інтерес до заходів.
«Місцевим було незрозуміло для чого все це, що буде відбуватися. Сучасне мистецтво не всі розуміють. Це стосується не тільки нашого міста. Хоча є люди, які цікавляться цим. З часом охочих приєднатися стає більше», — додає Наталя Тищук.
На відкриття «Ізоляції» з Дніпра, Харкова та Краматорська спеціально приїхали любителі сучасного мистецтва родом з Донецька. У рідному місті вони регулярно відвідували культурну платформу.
«Місцевим було незрозуміло для чого все це, що буде відбуватися. Сучасне мистецтво не всі розуміють. Це стосується не тільки нашого міста. Хоча є люди, які цікавляться цим. З часом охочих приєднатися стає більше», — додає Наталя Тищук.
На відкриття «Ізоляції» з Дніпра, Харкова та Краматорська спеціально приїхали любителі сучасного мистецтва родом з Донецька. У рідному місті вони регулярно відвідували культурну платформу.
Як розповідає Михайло Глубокий, в Соледарі існує своєрідна поколіннєва «дірка».
Після школи люди виїжджають з міста. «Ізоляція» якраз може працювати зі старшокласниками та дітьми, створювати для них цікаві проєкти.
«Місцеві жителі ставилися спочатку з обережністю, тепер уже більш відкриті. Наші програми безплатні, ми не приїхали сюди заробляти гроші на людях. Ми завжди відкриті й це привертає людей. Під час воркшопу всі місця були зайняті, мені здається, це непоганий початок. В майбутньому, сподіваємося, вдасться залучати більше людей з інших міст і областей», — вважає Михайло.
Після школи люди виїжджають з міста. «Ізоляція» якраз може працювати зі старшокласниками та дітьми, створювати для них цікаві проєкти.
«Місцеві жителі ставилися спочатку з обережністю, тепер уже більш відкриті. Наші програми безплатні, ми не приїхали сюди заробляти гроші на людях. Ми завжди відкриті й це привертає людей. Під час воркшопу всі місця були зайняті, мені здається, це непоганий початок. В майбутньому, сподіваємося, вдасться залучати більше людей з інших міст і областей», — вважає Михайло.
Згуртувати підприємства навколо "Ізоляції"
«Коли ми відкривали "Ізоляцію" в Донецьку, було таке питання: "Ось був завод, працювали близько 300 осіб, а зараз ви тут незрозумілі картинки показуєте". Сама ідея "Ізоляції" крім усього іншого була в тому, що ми створимо навколо неї багато підприємств, які будуть здійснювати послуги не тільки для наших проєктів. Група дизайнерів, яка робить графічні матеріали, також робили замовлення для інших людей», — згадує Михайло Глубокий.
Як приклад він наводить місцеву компанію з виготовлення аксесуарів зі шкіри (гаманці, ремені й так далі). Раніше вони все робили руками, потім почали користуватися обладнанням «Ізоляції». Раз на тиждень приходили й вирізали лазером всі викрійки за кілька годин.
Згодом підприємці купили власне обладнання, але суть в тому, що вони надихнулися і налагодили виробництво. Зараз ця компанія виготовляє рюкзаки й відкрила свій бутик у Берліні.
Згодом підприємці купили власне обладнання, але суть в тому, що вони надихнулися і налагодили виробництво. Зараз ця компанія виготовляє рюкзаки й відкрила свій бутик у Берліні.
«Суть креативної економіки дуже важлива як альтернатива старій важкій індустрії. Не в сенсі, що ми повинні замінити цю промисловість, а дати іншу можливість. Щоб люди розуміли, що цим можна заробляти гроші. У свідомості людини — якщо ти художник, то це не робота і грошей від цього не буде. Ми робили освітні програми, показували як це працює у світі та що можна робити», — розповідає Глубокий.
У київському хабі «Ізоляції» довгий час працювала підтримка підприємців креативної індустрії. Людина приходить з ідеєю і фахівці допомагали їй розробляти цілий курс подальшої стратегії: що робити, як розвивати, яке потрібно устаткування, де знайти співробітників, як це продавати й т.д.
У київському хабі «Ізоляції» довгий час працювала підтримка підприємців креативної індустрії. Людина приходить з ідеєю і фахівці допомагали їй розробляти цілий курс подальшої стратегії: що робити, як розвивати, яке потрібно устаткування, де знайти співробітників, як це продавати й т.д.
У Соледарі є потенціал
«У Соледарі є потенціал. Є сіль, люди, які виробляють соляні сувеніри. Вони дуже цікаві та досить творчі. Ми спілкувалися з молоддю з приводу цифрового дизайну, їм це дуже цікаво. У сучасному світі можна жити в Соледарі й виходити на міжнародну арену. Це великий для нас маяк, який ми б хотіли реалізувати. Такі речі дуже сильно змінять економічний ландшафт міста і регіону», — вважає Михайло.
Культурна реінтеграція
Ще до війни «Ізоляція» була єдиною інституцією в регіоні, яка працювала з сучасним мистецтвом. Завдяки фонду в Донецьк приїжджали туристи й художники зі світовим ім'ям. Це була перша практика ревіталізації в Україні — перетворення промислової території на масштабний артпростір. Культурною реінтеграцією «Ізоляція» займалася вже тоді.
«Багато людей з Донецька не виїжджали за межі міста й області. Ми брали цю функцію на себе: привозили людей з усієї України та Європи. Розповідали, що відбувається, як виглядає світ і що можна робити. Були архітектори, урбаністи, які розповідали, як будуються і розвиваються міста. Безумовно, культура і мистецтво це саме той інструмент, який повинен організовувати реінтеграцію на тонших рівнях», — вважає Глубокий.
«Багато людей з Донецька не виїжджали за межі міста й області. Ми брали цю функцію на себе: привозили людей з усієї України та Європи. Розповідали, що відбувається, як виглядає світ і що можна робити. Були архітектори, урбаністи, які розповідали, як будуються і розвиваються міста. Безумовно, культура і мистецтво це саме той інструмент, який повинен організовувати реінтеграцію на тонших рівнях», — вважає Глубокий.
На думку Михайла, для реінтеграції окупованих територій треба розробляти культурні програми й робити це так, щоб це приваблювало людей.
«Частково нам щастить, що ми самі донеччани. Ми розуміємо контекст і нас сприймають по-іншому. Ми можемо користуватися цією перевагою. Використовувати її на благо, щоб більше людей залучати до проєктів», — вважає він.
Але це буде складний процес. За 7 років пропаганди та інформаційного вакууму прямий зв'язок з жителями Донецька і Луганська значно ослаб. З потоком російської дезінформації боротися важко.
«З іншого боку, я пам'ятаю як у 2014 році, коли Донецьк був уже в блок-постах, до нас приходили люди абсолютно різного віку. Люди старшого віку приходили на кінопокази й говорили: "Спасибі, хлопчики, що показуєте хороше кіно і ми забуваємо, не так хвилюємося через те, що відбувається в місті". Це хороший показник того, що людям це потрібно і цим потрібно користуватися», — підкреслює Михайло.
«Частково нам щастить, що ми самі донеччани. Ми розуміємо контекст і нас сприймають по-іншому. Ми можемо користуватися цією перевагою. Використовувати її на благо, щоб більше людей залучати до проєктів», — вважає він.
Але це буде складний процес. За 7 років пропаганди та інформаційного вакууму прямий зв'язок з жителями Донецька і Луганська значно ослаб. З потоком російської дезінформації боротися важко.
«З іншого боку, я пам'ятаю як у 2014 році, коли Донецьк був уже в блок-постах, до нас приходили люди абсолютно різного віку. Люди старшого віку приходили на кінопокази й говорили: "Спасибі, хлопчики, що показуєте хороше кіно і ми забуваємо, не так хвилюємося через те, що відбувається в місті". Це хороший показник того, що людям це потрібно і цим потрібно користуватися», — підкреслює Михайло.
Михайло Кулішов теж вважає, що культура в будь-якому випадку повинна працювати та залучати.
«Якщо немає інформаційного бар'єру, люди читають новини про те, що відбувається тут, це вже добре. Вони читають про події, фестивалі, бачать, що відроджується активне життя, приїжджають цікаві сучасні артисти. Порівнюючи з "нафталіновими" концертами ветеранів, які відбуваються в Донецьку, звичайно, молодь не хоче це слухати. Їм потрібно більш нове і сучасне. Коли вони будуть чути про те, що відбувається тут, на нашій території, про приїзд якогось художника або музиканта світового рівня, звісно, вони захочуть, щоб кордон зруйнувався», — говорить краєзнавець.
«Якщо немає інформаційного бар'єру, люди читають новини про те, що відбувається тут, це вже добре. Вони читають про події, фестивалі, бачать, що відроджується активне життя, приїжджають цікаві сучасні артисти. Порівнюючи з "нафталіновими" концертами ветеранів, які відбуваються в Донецьку, звичайно, молодь не хоче це слухати. Їм потрібно більш нове і сучасне. Коли вони будуть чути про те, що відбувається тут, на нашій території, про приїзд якогось художника або музиканта світового рівня, звісно, вони захочуть, щоб кордон зруйнувався», — говорить краєзнавець.
З цією думкою погоджується Наталія: людям потрібен культурний розвиток. І ініціативи як відкриття «Ізоляції» підвищать інтерес жителів окупованих територій.
«Реінтеграція проходитиме дуже довго, поки не виросте нове покоління людей, які будуть займатися чимось новим. Не факт, що люди, які захочуть повернутися, будуть щось відновлювати. У багатьох залишився біль зради й всіх цих подій. Відновлення це складний процес. Потрібно продумувати на 20-30 років вперед. За 2 роки не побудується новий завод і не створюються нові робочі місця. Культура так швидко не виникне. Але надія залишається, вона нікуди не втрачається», — додає Кулішов.
«Реінтеграція проходитиме дуже довго, поки не виросте нове покоління людей, які будуть займатися чимось новим. Не факт, що люди, які захочуть повернутися, будуть щось відновлювати. У багатьох залишився біль зради й всіх цих подій. Відновлення це складний процес. Потрібно продумувати на 20-30 років вперед. За 2 роки не побудується новий завод і не створюються нові робочі місця. Культура так швидко не виникне. Але надія залишається, вона нікуди не втрачається», — додає Кулішов.
Коли повернемося додому
Попри те, що трапилося на Донбасі, і на що перетворилася територія донецької «Ізоляції», фонд вистояв. Він продовжує працювати й нести в собі донецьку культуру, великий досвід роботи з місцевим контекстом і індустріальною спадщиною.
«Для нас було важливо показати свою прихильність до індустріальної спадщини. Що ми не просто приходимо і робимо нове. Ми будемо працювати з цією темою, глибоко досліджувати, розуміти причини і як це працює, які є передумови. Тому ми взяли назву заводу, щоб показати своє ставлення до всієї цієї історії. Ніякого особливого сенсу в назві, особливо в контексті "обмеження" не було», — розповідає Михайло Глубокий.
«Для нас було важливо показати свою прихильність до індустріальної спадщини. Що ми не просто приходимо і робимо нове. Ми будемо працювати з цією темою, глибоко досліджувати, розуміти причини і як це працює, які є передумови. Тому ми взяли назву заводу, щоб показати своє ставлення до всієї цієї історії. Ніякого особливого сенсу в назві, особливо в контексті "обмеження" не було», — розповідає Михайло Глубокий.
Історія асоціації «Ізоляції» з в'язницею вирішилася, в тому числі завдяки Станіславу Асєєву, колишньому в'язню «Ізоляції», який описав це місце як концтабір. Декілька років тому про неї знали мало. Зараз все більше людей дізнаються що насправді відбувається в так званій «Народній Республіці».
Чим більше часу минає від початку війни, тим важче відповісти на питання чи повернеться «Ізоляція» в рідне місто.
«У 2014 році ми говорили: "Звичайно, зараз там з хвилини на хвилину вирішиться". Зараз це складніше уявити, але ми віримо, що це станеться. У нас навіть виникла відповідь на питання, що робити з "Ізоляцією" коли ми повернемося. Це страшне місце. Нещодавно наш архітектор запропонував новий проєкт, який ми швидше за все будемо розвивати й просувати. Це проєкт повного зносу, зачистки тієї території та висадки там лісу.
«У 2014 році ми говорили: "Звичайно, зараз там з хвилини на хвилину вирішиться". Зараз це складніше уявити, але ми віримо, що це станеться. У нас навіть виникла відповідь на питання, що робити з "Ізоляцією" коли ми повернемося. Це страшне місце. Нещодавно наш архітектор запропонував новий проєкт, який ми швидше за все будемо розвивати й просувати. Це проєкт повного зносу, зачистки тієї території та висадки там лісу.
Очищення цього місця від всієї цієї жахливої трагічної історії та заміна його чимось новим. Майбутнім зеленим парком, меморіальним лісом. В такому місці складно уявити якісь розважальні заходи, вечірки й концерти, знаючи що зараз там відбувається. Але робота з пам'яттю завжди дуже важлива. Меморіали як публічні простори — це окрема велика тема, над якою ми працюємо», — резюмує Михайло Глубокий.
Проєкт реалізується онлайн-виданням "Східний Варіант" за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки в рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.
Підписуйтесь на телеграм-канал Східного варіанту
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
209
