Скарб або порохова бочка? Чим обернеться видобуток цирконію під Маріуполем

Жителі селища Нікольське вже майже місяць борються проти можливої ​​розробки Азовської ділянки з рудопроявленням цирконію. Були мітинги, автопробіг, збір підписів, звернення до народних депутатів і до місцевих рад. Мешканці кажуть про небезпеку радіації — адже Нікольське знаходиться за півтора кілометра від рудника.

І хоча оголошений Держслужбою геології та надр в кінці січня аукціон поки що скасований, питання і тривоги залишилися. Чи не проведуть його знову, наскільки небезпечна можлива розробка родовища цирконію для екології та здоров'я людей, або може навпаки — небезпеки немає, а буде економічна вигода?

Побоювання громади

«Сьогодні ми зібралися тут, щоб напоумити нашу владу і відстояти майбутнє наших дітей і онуків. В наш дім знову прийшла біда, знову ми зібралися на цій площі. Ця біда буде гірше Чорнобиля, коронавірусу і навіть смогу металургійних заводів, — так починає свій емоційний виступ на мітингу біля селищної адміністрації мешканка Нікольського Валентина Гребенюк. — Що ми залишимо після себе дітям і онукам? Чи залишимо саме життя?».

Вона і ще тисячі мешканців Нікольського впевнені: якщо біля їх невеликого селища почнеться видобуток цирконію і рідкоземельних елементів, Нікольське перетвориться на спустошене селище.

«Звісно нам це не потрібно. Нам кажуть, що тут будуть нові робочі місця. Але які робочі місця, якщо селищу доведеться переїхати? Навіть власники приватних підприємств, мікропідприємці кажуть «Ну, продамо все це, кудись виїдемо», — розповідає уродженець Нікольського Микола Смирнов. — Але якщо почнуться якісь розробки, то будинок і все майно люди продати не зможуть. Воно коштуватиме копійки, його просто кинуть».

Зараз в селищі живе трохи більше 8 тисяч осіб. Тут є школа, музична школа, районний будинок культури, невеликий ринок. Саме селище є центром об'єднаної територіальної громади, куди входить 25 сіл.

Громада побоюється, що розробка і збагачення приведуть до того, що вода в колодязях або забрудниться, або зникне взагалі.

До того ж Азовську ділянку з рудопроявленням цирконію розміщується на землі, яка належить людям і вже у них за гроші цю землю орендують приватні фермерські господарства. Що буде з землею, якщо почнеться розробка, жителі не знають.

Так само ніхто не знає, що буде з трасою «Маріуполь–Запоріжжя», яка частково проходить якраз над місцем, де залягає цирконій. Її ремонтували загалом три роки та проєкт в цілому обійшовся недешево — близько 3 млрд гривень. Жителі дивуються: невже тільки-но відремонтовану трасу, яка має величезне стратегічне значення для держави, будуть розкурочувати на цій ділянці заради видобутку руди.

У чому інтерес інвесторів?

Вперше Азовська ділянка породи з цирконієм була виявлена в 1980-х роках. З 1997-го до 2007 року там велися пошуково-оціночні роботи. Вони визначили, що родовище належить до великих і здатне повністю задовольнити потреби України в цьому виді сировини. Площа ділянки — 100 га.

Але крім цирконію, на ділянці залягають мінерали рідкоземельних елементів — ортит і брітоліт. Рідкоземельні елементи використовують в різних галузях: радіоелектроніці, приладобудуванні, атомній техніці, машинобудуванні, хімічній промисловості та в металургії.

Голова Держгеонадр України Роман Опімах вважає Азовську ділянку цікавою для інвестування в геологічному, економічному та інфраструктурному сенсі. Адже поруч є металургійні та збагачувальні комбінати, які замкнуть промисловий ланцюг і допоможуть зробити видобуток цирконію ще більш вигідним.

Водночас в інвестиційному атласі про дану ділянку вказано: «Результати радіаційно-гігієнічної оцінки свідчать, що руди мають підвищену природну радіоактивність».

«Східний варіант» відправив запит в Держгеонадра. У своїй відповіді відомство офіційно підтвердило, що спочатку на аукціоні виставлено дозвіл на дослідження ділянки та без нового спецдозволу вже на видобуток роботи масштабних робіт не буде.

Але громада проти не те що промислового видобутку, а навіть дослідження ділянки. Люди побоюються, що заплатив великі гроші покупець уже не відмовиться від права на видобуток ресурсу і знайде спосіб, як знизити ризики у звіті про оцінку впливу на навколишнє середовище.

“Другий Чорнобиль”

Точно сказати про небезпеку видобутку цирконію і рідкоземельних руд за 1,5 кілометра від населеного пункту зараз ніхто не може.

Фактично єдиним науковим обґрунтуванням радіаційної загрози, доступним сьогодні у відкритих джерелах, є наукова стаття 2007 року. Її автори пишуть, що природа підвищеної радіоактивності на цьому родовищі обумовлена ​​наявністю в рудах мінералів брітоліту, ортиту і цирконію.

«Радіоактивність є уран-торієвою, внаслідок входження цих елементів до складу вищезазначених мінералів», — пишуть вчені. Вони відзначають, що існує прямий взаємозв'язок між вмістом рідкісноземельних елементів і гамма-активністю. Автори вважають, що це допоможе продумати заходи захисту гірників.

На цю ж статтю орієнтуються і жителі селища. Мешканець Нікольського Микола Смирнов разом з односельцем недавно сам заміряв радіацію на місці рудника, наклавши схеми свердловин з наукової статті на мапу.

«Радіаційний фон видався нормальним. У нас в цьому районі 14 мкР/год (мікрорентген на годину, верхня межа допустимої норми — 50 мкР/год — ред.). Але ці дозиметри перевіряють тільки гамма-випромінювання, є ж інші, які перевіряють різні діапазони — альфа, бета, гамма. Такого, дорожчого дозиметра, у нас немає, ми спробували хоча б гамма-випромінювання заміряти. Обіцяють, що на глибині за 20 метрів воно буде 75-150 мкР/год, і деякі свердловини будуть фонити під 500», — розповідає Микола.

На опублікованій в науковій роботі схемі свердловин видно, що на глибині 100-200 метрів рівень гамма-випромінювання значно перевищує межу допустимої норми, а в одній свердловині перевищення зафіксовано вже після 20 метрів.

У майбутньому жителі селища планують ще раз провести виміри. Але Микола сумнівається, що зараз вдасться виявити підвищений радіаційний фон:

«Там йде зверху чорнозем, нехай, півтора метра, потім суглинок, глина, йде скеля гранітна. У нас все Приазов'я лежить на цій гранітній скелі — вона на рівні 20 метрів, а потім далі 22-25 метрів, за ось цією скелею вже починається те, що вони хочуть добувати — ось цей рідкоземельний елемент».

Є і плюси, і мінуси

Експерт з екологічної безпеки, доцент кафедри «Хімія та інженерна екологія» Дніпровського національного університету залізничного транспорту, Максим Сорока розділяє побоювання мешканців Нікольського про вплив на довкілля.

«Існує кілька способів видобутку титано-цирконієвих руд — відкритий або кар'єрний, шахтний і гідрометалургійний, коли спеціальними хімічними розчинами зі свердловини витравлюють руди. Вчені сходяться на думці, що видобуток титано-цирконієвих руд пов'язаний з активними ризиками для населення і для цієї території незалежно від способу, який буде застосовуватися», — розповідає Максим Сорока.

Посилаючись на дослідження вчених, експерт пояснює, що видобуток може привести до часткового зникнення або забруднення водних ресурсів та виведення з експлуатації сільськогосподарських земель. Більш того, в Загальнодержавній програмі розвитку мінерально-сировинної бази України зазначено, що найбільш перспективний метод видобутку — відкритий, а видобуток титано-цирконієвих руд має значний вплив на навколишнє середовище, життя і здоров'я населення.

Разом з тим еколог відзначає, що зараз аукціони на видобуток титано-цирконієвих руд ведуться не тільки на території Донеччини, а й в Харківській і Кіровоградській областях.

«З огляду на, що держава є активно зацікавленою в цих інвестиціях, дозвіл на видобуток цих руд буде надано. Я підтримую людей, які піклуються про навколишнє середовище. Ризики дійсно є. Але я рекомендую зараз йти на випередження, активно стежити за ситуацією і залучати якомога більше ресурсів — наукових спільнот, експертів», — говорить Максим Сорока.

Крім економічного розвитку для України загалом, видобуток відкриває нові фінансові перспективи для Нікольського.

«Для громади це податки як джерело наповнення бюджету і інвестиції як впевненість соціального і економічного розвитку регіону. Працівників цікавитиме заробітна плата, яка також є частиною доданої вартості. Стабільна робота підприємств з великою кількістю зайнятих осіб — необхідна складова соціальної стабільності. Крім зайнятості на самому виробництві з'являються і робочі місця на супутніх підприємствах», — пояснює перспективи економістка аналітичного центру CASE Україна Наталя Лещенко.

Середня заробітна плата в добувній промисловості за 2019 рік склала — 15,6 тис. грн,  2020-го року — 16,7 тис. грн.

Також в бюджет ОТГ надходитиме 5% ренти за видобуток корисних копалин державного значення, земельний податок, 55% екологічного податку. До обласного бюджету піде 25% рентної плати за використання надр.

Точно підрахувати фінансову вигоду для місцевого бюджету поки що не можна. Але ці гроші можна розподіляти на ремонт і розвиток шкіл, лікарень, дитячих садків і направляти на соціальну підтримку населення.

Тому від видобутку є й користь. Питання лише в тому, що в даній ситуації вагоміше — мінуси або плюси. Рішення повинні приймати жителі селища та експерти, ґрунтуючись на оцінці впливу на навколишнє середовище.

Як громаді захистити свої інтереси 

Хоча зараз громада зітхнула з полегшенням, багато хто впевнений — розслаблятися повністю поки рано.

Народний депутат України Дмитро Лубинець, до якого мешканці Нікольського також зверталася за допомогою, каже, що ще є за що боротися.

«Ситуацією я не задоволений на 100 відсотків, тому що, з одного боку, аукціон скасований — це позитивний момент. Але, з іншого боку, у нас є коментар того ж Роман Опімаха, що юридично він має право скасувати зараз аукціон, але тільки для проведення нових розвідувальних досліджень цього родовища, щоб встановити рівень радіації і її вплив на людей. Водночас Опімах чітко розуміє, що аукціон треба не просто скасовувати, а прибрати це родовище з інвестиційного атласу України. З одного боку, є позитив і громаду я у своєму пості в Фейсбуці заспокоїв, що аукціону немає і це вже великий плюс. З іншого боку, нам потрібно добитися, щоб юридично не було ніяких підстав для проведення аукціону в майбутньому», — говорить Дмитро Лубинець.

Поки ділянка залишається на інвестиційному атласі, громада готова протистояти: жителі об'єдналася в громадську організацію, щоб вести діяльність в правовому полі. Дійсно, існують законні і дієві способи боротися проти розробки ділянки, але вони доступні тільки після оголошення про наміри провести планову діяльність і оцінку її впливу на навколишнє середовище (ОВНС).

Порядок захисту інтересів громади в подібних випадках роз'яснює виконавча директорка міжнародної благодійної організації «Екологія—Право—Людина» Олена Кравченко.

Існує два етапи участі громадськості в цьому процесі.

Перший — це повідомлення про наміри. У цих намірах описано, в яких обсягах і які дослідження планує провести суб'єкт господарювання. Громада або експерти, яких вона просить приєднатися, пишуть звернення до Міністерства охорони навколишнього середовища і природних ресурсів з вимогою розширити це дослідження.

Громаді важливо вклинитися ще на ранньому етапі: суб'єкти господарювання можуть схитрувати, роблячи оцінку впливу для галочки, щоб отримати дозвіл на ведення діяльності і тоді вже не зважати на інтереси людей. Тому важливо, щоб з документами працював фахівець в цій області — геохімік, геолог, географ, щоб оцінити всі «підводні камені».

За словами Олени Кравченко, бувають випадки, коли проєктанти можуть навмисно або ненавмисно приховати інформацію про вплив господарської діяльності на навколишнє середовище.

Другий етап — активні дії. Громада сама повинна досліджувати і у встановлені терміни подати свої пропозиції до цього звіту ОВНС. Потім Мінприроди має обробити кожне речення в цьому зверненні, воно просто не може його проігнорувати.

«Міністерство має опублікувати протокол, в якому показано, чи враховані пропозиції громадян. Якщо враховані, то в якій редакції. Якщо враховані частково, то чому. Якщо пропозиція громад відхилена, має бути пояснення, чому так», — пояснює Кравченко.

У звіті впливу на навколишнє середовище можуть бути неправдиві відомості, або не враховані всі способи видобутку копалин. Буває, там написано, наприклад, «цей вид діяльності не несе значного впливу на клімат» — на цьому моменті людям варто загострити увагу і попросити надати дослідження, яке дозволило зробити такі висновки. Весь процес можна відстежити в реєстрі оцінки впливу на навколишнє середовище.

Олена разом з колегами розробила посібник «Громадський контроль у сфері оцінки впливу на навколишнє середовище», який допомагає громадам відстоювати своє право і вести контроль за діями суб'єктів господарювання.

«Реєстр оцінки впливу на навколишнє середовище є “запобіжником” корупції. Якщо у відведені терміни в реєстрі не з'явилося звіту про вплив на навколишнє середовище, значить громадськість повинна бити на сполох. Перший інструмент громадськості — це доступ до інформації, і цей інструмент є. Другий — участь в діалозі», — коментує Олена Кравченко.

Петиція і збір підписів можуть бути додатковими інструментами та показати державі, що громада стежить за ситуацією, вимагає справедливого рішення і без корупції.

Своєю чергою Максим Сорока рекомендує перелік аспектів, на які громаді потрібно звернути увагу:

• методи і речовини для видобутку і збагачення руд,
• оцінка зон ураження у разі аварійних ситуацій,
• оцінка забруднення повітря, водних і земельних ресурсів,
• гідрогеологічні дослідження — як видобуток вплине на якість і кількість підземних вод,
• як і де зберігатимуться відходи виробництва — відпрацьована порода, лужні і кислотні суміші для збагачення руд, як вони будуть впливати на навколишнє середовище,
• вимагати автоматизований радіаційний моніторинг і моніторинг важких металів, які з'являтимуться в воді, землі і атмосфері — щоб жителі могли в режимі реального часу (наприклад, на сайті) дивитися, чи не перевищені норми.

Також громада може вимагати компенсацію і комплексні заходи для захисту навколишнього середовища — висадити лісозахисний бар'єр біля місця видобутку, проводити безплатний медогляд для жителів селища та інші соціальні гарантії.

«Є великі ризики та досвід показує, що через корумпованість природоохоронної та дозвільної системи зацікавлені особи досягають того, щоб у них були дуже щадні вимоги до видобутку. З іншого боку, такі підприємства і цей видобуток потрібні зараз Україні. Це один з факторів розвитку економіки. Як фахівець з екологічної безпеки я виступаю за те, щоб промисловість розвивалася — але за умови уникнення впливу на навколишнє середовище і здоров'я населення. А якщо цього впливу не уникнути, то щоб були прийняті компенсаційні заходи», — резюмує Максим.

***

Наприкінці лютого аукціон був скасований, але експерти сходяться на думці, що його рано чи пізно відновлять, бо цирконій необхідний для розвитку ядерної енергетики та важкої промисловості України. «Східний варіант» продовжить стежити за ситуацією.