Печі погасли. Що відбувається з промисловістю Донбасу в окупації

В «офіційних» джерелах на окупованих територіях годі й шукати інформацію про проблеми на місцевих заводах. Місцеві «журналісти» лише рапортують про успіхи.

Але люди, а особливо ті, що працюють на таких підприємствах, знають правду. І часом хочуть нею поділитися. На умовах анонімності до нас звернувся один зі співробітників Єнакіївського металургійного заводу (ЄМЗ). Ось що він пише:

"На цей час вся металургія “ДНР” — це доменна піч №3 ЄМЗ. “Зовнішторгсервіс” ні копійки не вкладав в ремонт обладнання. Як наслідок — доменна піч №5 була зруйнована, агломашина №4 і конвертер №3 теж. При потребі на ремонт в розмірі 8 млрд руб. (2019 року), було дано 500 млн руб., всі постачальники матеріалів були “кинуті”. З листопада 2019 року починаються затримки у виплатах заробітної плати. На сьогодні вони становлять 4 місяці. На цей час на ЄМЗ з початку лютого на доменній печі №3 проводять експеримент. Повітря на доменну піч подається з компресорів підвищеної ТЕЦ-ППС (теплоенергоцентраль пароповітродувної станції, — прим.). Водночас використовується азот для зниження концентрації кисню в доменній печі. Це пов'язано з тим, що котли БКЗ (Барнаульський котельний завод — прим.), які виробляють пар для гарячого дуття, з лютого місяця знаходяться в несправному стані. Тому використовують дуття від компресорів К-1500. Дана ситуація говорить про повну деградацію обладнання. За такої ситуації відбувається повне випалювання фурм, через що їх залишилося 4 штуки в строю, за термінами цього вистачить на тиждень".

Ймовірно, ситуація на інших заводах не краща.

Що ми втратили

На окупованій частині Донбасу залишилося чимало промислових об'єктів, багато до 2014 року — вельми успішні.

За даними дослідження Кластера продовольчої безпеки та життєзабезпечення, 2013 року в Луганській області було 28 економічно активних великих підприємств, а до 2015 року на підконтрольній Луганщині залишилися 7. У Донецькій області — 108 і 40 підприємств відповідно.

Це не тільки вугільна промисловість, але і машинобудування, хімічна та легка промисловість, металургія. Наприклад, горлівський «Стирол» був найбільшим в Україні виробником мінеральних добрив. Єнакіївський металургійний завод випускав щорічно більше 2 мільярдів тонн одного тільки чавуну. Мільйонні контракти отримував і Луганський теплотягобудівний завод.

За даними Кластера економічної безпеки, Луганська і Донецька області займають 9% території України, але до початку бойових дій виробляли 25% промислової та 8% сільськогосподарської продукції країни. Саме на ці області припадало до третини всього експорту. Тепер все в минулому.

«Націоналізація» бойовиків

4 роки тому — в березні 2017 року — окупаційна «влада» заявила про те, що буде сама керувати підприємствами, які працюють на їх території. Так звана «ДНР» оголосила про націоналізацію 43 підприємств. Серед них були такі:

• ПрАТ «Макіївкокс»
• ПАТ «Ясинівський коксохімічний завод»
• ПрАТ «Єнакіївський металургійний завод»
• ПАТ «Харцизький трубний завод»
• ПАТ «Ер Лікід»
• ПрАТ «Єнакіївський коксохімпром»
• ПрАТ «Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат»
• ПАТ «Концерн Стирол»
• ПАТ «Донецьккокс»
• ПрАТ «Комсомольське рудоуправління»
• «Донецький електротехнічний завод»
• ПрАТ «Донецьксталь-Металургійний завод Донецьк»

У так званій «ЛНР» заявили про націоналізацію ПАТ «Краснодонвугілля», ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит», ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит».

Керувати більшістю підприємств призначили ЗАТ «Зовнішторгсервіс». Чим же обернулося таке керівництво?

Сучасні реалії заводів

Ми зібрали інформацію про «націоналізовані» підприємства, яка є у відкритому доступі.

«Донецький металургійний завод»

В «Донецьксталь» ще в березні 2017 заявили, що філію закривають, а всіх співробітників звільняють за згодою сторін. В окупації з новою адміністрацією підприємство пропрацювало кілька років. 

2019-го спершу почалися перебої із сировиною і замовленнями, до літа завод зупинився. Пізніше «Зовнішторгсервіс» визнав підприємство нерентабельним. Там нібито створюють нову структуру, робочих можливо переведуть. Але люди все ще чекають борги із зарплати. Їх накопичилося вже понад 43 мільйонів рублів.

"Макіївкокс"

Український «Макіївкокс» змінив юридичну адресу та переїхав до Покровська. В окупації продовжив роботу як частина «Зовнішторгсервіса».

З останніх повідомлень знаходимо, що так званий «Гортехнадзор ДНР» в грудні 2020 виявив на заводі 670 порушень: немає плану евакуації під час аварії, немає ліцензій на експлуатацію вибухопожежонебезпечних та хімічно небезпечних виробничих об'єктів і обладнання.

До того ж не ясно, чи можна взагалі далі використовувати будівлі, які не пройшли техогляд. І це при тому, що пару років тому окупаційна влада хвалилася, що «Макіївкокс» першим отримав дозвіл на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин.

"Ясинівський коксохімічний завод"

«Зовнішторгсервіс» планує позбутися і цього підприємства, повідомляють сепаратистські ЗМІ. На завод претендує ТОВ «Корнер», але ці факти замовчують. І як мінімум 2020-го року на підприємстві почалися перебої з зарплатою. Наприклад, про це розповідає у відеоблозі один зі співробітників. У лютому отримали тільки 10% зарплати за грудень.

І така ситуація характерна для багатьох підприємств.

Макіївський металургійний завод

Макіївський металургійний завод — одне з найбільших підприємств чорної металургії в Україні. 2010 року підприємство з повним металургійним циклом дозволяло виготовляти до 1,5 мільйона тонн високоякісного сортового прокату на рік.

Але 2019 року в МінВОТ проаналізували знімки з космосу і заявили: завод практично не працює. На складських майданчиках немає майна, сировини та продукції. Що може свідчити про відсутність замовлень на заводі.

Нині велика частина цехів закрита (мартенівський, доменний, прокатний №1, ливарний та інші).

На заводі підтримується функціонування тільки прокатного стану з виготовлення дроту-катанки та арматурного прокату, повідомили в міністерстві.

Донецький електротехнічний завод

2018 року самі бойовики заявляли, що завод завантажений роботою лише на третину, немає ринків збуту. Співробітникам видавали продуктові набори, а ось зарплату затримували. А один відремонтований за весь час трамвай окупаційна влада подає як досягнення.

Горлівський «Стирол»

Ще 2018 року з'явилася інформація, що всіх працівників «Стиролу» звільняють, а сам завод ріжуть «на метал». Бойовики пізніше намагалися частково запустити завод. Але поки в соцмережах можна знайти інформацію про борги по зарплаті, про те, що збирають гроші на корм тваринам (на підприємстві був свій зоопарк). А також про те, що співробітникам дарують продуктові набори. Колись найбільший виробник добрив випускає одноразовий посуд. 

Читайте також: Відновити Донбас: місія (не) здійсненна

«В цей час близькість “Стиролу” до лінії фронту не дозволяє запускати небезпечні для жителів Горлівки цехи, тому все великотоннажне виробництво знаходиться на вимушеній консервації. Колектив ДП робить все можливе, щоб відносно безпечні цехи “Стиролу” знову почали виробляти продукцію. З квітня запрацював цех з виробництва виробів з полімерів. Запущені лінії одноразового посуду і поліетиленової плівки. Потужності даного підрозділу дозволяють випускати понад 50 тис. тарілок і 2 мільйони 800 тис. склянок на місяць», — пишуть на сайті підприємства.