Екологія, "Інтерсіті", аеропорт. Які проблеми Маріуполя розв’язав би статус обласного центру?

З окупованого Донецька масово виїжджали люди, приватний бізнес і, звичайно, обласні представництва державних структур. Але вже через кілька місяців обласна адміністрація перемістилася до Краматорська. Зате СБУ, головне управління Національної поліції та обласна податкова залишилися в Маріуполі.

«Східний варіант» розібрався, чим було викликано це рішення, чи може Маріуполь знову претендувати на роль обласного центру і чи дійсно в обласних центрах жити краще.

Місто на краю землі

Політолог Костянтин Батозський у 2014 році був радником Сергія Тарути. Він згадує, що 2014 року Маріуполь став форпостом — містом, яке було стратегічно важливо відстояти. І дістатися до нього з Донецька тоді було простіше, ніж до Краматорська.

«Але потім обставини змінилися, відновилося сполучення з північними районами області, тому що раніше не було залізничного сполучення. А з Маріуполем воно навпаки погіршилося. З точки зору логістики, Маріуполь все-таки — це глухий кут, де закінчується залізниця. Тому, можливо, це не найкраще місто для адміністративного центру», — розповідає Батозський.

Дійсно, часткова окупація ускладнила становище Маріуполя. Щоб дістатися до Києва поїздом, доведеться витратити мінімум 14,5 години. А для запуску поїзда «Інтерсіті» до Маріуполя поки немає інфраструктури. Зате з Краматорська до Києва ним можна доїхати трохи більше ніж за шість годин.

До того ж Маріуполь також віддалений від більшості густонаселених районів області, що теж створює незручності.

«Східний варіант» відправив запит до Донецької облдержадміністрації, де нам відповіли, що поки перенесення до Маріуполя не розглядається. Воно і зрозуміло, за шість років держслужбовці встигли вкоренитися на своїх місцях, а під потреби держорганів були віддані цілі будівлі. Щоб змінити адміністративний центр, доведеться витратити багато сил і грошей.

Є плюси, є мінуси

Але чи такі вагомі плюси? Спробуємо розібратися. Так, втративши обладміністрацію, Маріуполь втратив і великого роботодавця.

«Якщо територіальні органи державної влади та обладміністрація розміщуються в місті, то відповідно в місті є великий роботодавець. Частина прибуткового податку буде йти в місцевий бюджет», — розповідає про переваги обласного адмінцентру керівник Донецького регіонального офісу Програми «U-LEAD з Європою» Максим Ткач.

А депутат Маріупольської міськради Роман Амелякін вважає, що статус адмінцентру дозволив би Маріуполю ефективніше впливати на розпорядників обласних коштів, залучених до маріупольських проєктів.

«Звичайно, цей статус піде місту на користь, оскільки частина обласного бюджету витрачатиметься тут. Набагато більша частина, ніж зараз. Але водночас ми якось справляємося і без цього статусу. До того ж для розпорядження обласним бюджетом потрібно багато чого погоджувати з обласною адміністрацією, до якої зараз добиратися проблематично. <...> Ну і, відповідно, ми б могли впливати на головних розпорядників бюджету, які роблять парк Гурова, набережну роками», — каже місцевий депутат Роман Амелякін.

Але не варто забувати про те, що Маріуполю довелося б в терміновому порядку шукати постійну будівлю для обладміністрації. У Краматорську ДонОДА отримала постійну прописку лише у 2017 році.

«Інфраструктура міста повинна бути готова до того, щоб розмістити органи державної влади. Якщо в Краматорську знайшли будівлю для ДонОДА. Крім того, зараз, коли відбувається один з етапів адміністративно-територіальної реформи, коли створені Маріупольський і Краматорський райони та відповідно створюються Краматорська і Маріупольська районні державні адміністрації, вже потрібно знаходити приміщення і для цих органів», — коментує Максим Ткач.

Стане легше дихати?

Маріупольці досі сперечаються про те, чи потрібен взагалі Маріуполю цей статус. Одні вважають, що місто і так непогано розвивається, йдучи власним шляхом. Інші впевнені: якби Маріуполь був центром області, то і ставлення до нього було б відповідне. Місто б ожило, будувалося б нове житло для нових містян, розв’язалися б проблеми з логістикою.

Але найголовніша проблема міста, яка турбує городян перед усім — це екологія.

Майже щороку Маріуполь очолює рейтинг міст з найбруднішим повітрям в Україні. Два великі металургійні комбінати, ММК імені Ілліча та «Азовсталь», цьому сприяють. У місті регулярно проходять екологічні мітинги, за станом атмосферного повітря стежить система моніторингу, встановлена ​​за обласні кошти.

Водночас жителі вважають, що для поліпшення екології робиться недостатньо, і регулярно в коментарях запрошують президента України Володимира Зеленського і главу ДонОДА Павла Кириленка приїхати до Маріуполя, щоб особисто оцінити ситуацію.

«Якби тут жили чиновники або їхні діти, в Маріуполі давно б стало легше дихати», — такі думки іноді звучать в суперечках про екологію.

Але експерти вважають, що ключ до розв'язання проблеми не варто шукати в простому перенесенні обладміністрації. Наприклад, журналіст, координатор Центру громадського контролю «Дій-Краматорськ» Андрій Романенко каже: «Потрібно розуміти, що обласний департамент екології — це не про екологію. Департамент не займається нічим, що покращує екологію області, він будує парки та системи моніторингу, проводить якісь там програми розвитку. Сад Бернацького в Краматорську і кілька парків Маріуполя фінансуються за екологічні гроші».

Потяги та літаки — поки лише мрія

Для багатьох приїжджих дивно, що в найбільшому після Донецька місті області, немає чинного аеропорту і сюди не ходить «Інтерсіті».

Часткова окупація області ускладнила становище Маріуполя. Щоб дістатися до Києва поїздом, доведеться витратити мінімум 14,5 години. А для запуску поїзда «Інтерсіті» до Маріуполя поки немає інфраструктури.

Крім того, в Маріуполі з початку війни не працює аеропорт. Розмови про відновлення авіасполучення вже стали доброю традицією для політиків і міністрів.

«У будь-якому випадку, ми оновимо аеропорт — все зробимо. Літаки з Маріуполя літатимуть. Це важливо», — сказав Зеленський меру Маріуполя Вадиму Бойченку під час засідання Ради розвитку громад і територій в Києві.

Правда, в питанні авіасполучення з Маріуполем вирішальний голос має не місто, область або держава. Після того, як у 2014 році був збитий малайзійський Боїнг російським зенітно-ракетним комплексом «Бук», повітряний простір над Донецькою і Луганською областями було закрито.

«Є Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), яка займається регулюванням повітряного простору. Заборона виходить від неї, тому що поруч зона бойових дій, — каже депутат Маріупольської міської ради Роман Амелякін. — Зараз в бюджеті Маріуполя закладена реконструкція аеропорту. Але наскільки це все актуально? Деякі чиновники вірять, що це ось-ось станеться. Але поки війні не видно кінця і не зникає небезпека для повітряного сполучення, перспективи в цьому поки ніякої».

«Велике будівництво» і маленькі новобудови

У Маріуполі та Краматорську зараз багато недобудов, але зате за підтримки бюджетних коштів будуються багатоквартирні будинки для переселенців і держслужбовців. У Маріуполі — восьмиповерховий будинок на 120 квартир, в Краматорську — 11-поверховий будинок на 121 квартиру.

У Краматорську у 2017 році почали будувати басейн, поруч з недавно зданим в експлуатацію Льодовим палацом (який також був довгобудом). У Маріуполі теж будують басейн «Нептун», відкрити планують у 2021 році.

Журналіст Андрій Романенко підкреслює, що після осінніх місцевих виборів в Маріуполь активно вкладаються гроші.

«До останніх місцевих виборів Краматорськ був таким улюбленцем області, і ми це бачили з розподілом державного бюджету. Досить сильний перекіс був в сторону Краматорська, який вдвічі менше Маріуполя. <...> Я думаю, що на найближчі кілька років Маріуполь буде улюбленим містом в області. І попри те, що він не є номінальним центром Донецької області, туди будуть направлятися інвестиції. Це ми бачимо по «Великому будівництву» — вже чотири дитячих садки, школи, басейн ремонтуються. До Маріуполя пішли державні гроші», — зазначає Романенко.

Бізнес-клімату не вистачає великих гравців

З початком війни з Маріуполя практично зник мережевий бізнес. У період з кінця 2014 до середини 2016 року в місті було повно закритих магазинів і спорожнілих торгових павільйонів, які здавалися в оренду. Згодом в місті стали з'являтися українські мережі фастфудів і кав'ярень. Відкрилися магазини модних брендів України та Європи, а завдяки грантовій підтримці ЄС і США з'явилися підприємці, які продають свою крафтового продукцію і послуги.

«Маріуполь набагато динамічніше і в плані громадського харчування, і в плані торгових центрів. У Краматорську зараз немає жодного великого торгового центру. Поки в Маріуполі сперечаються, чи потрібно ставити McDonald's на місці фонтану чи ні, Краматорськ взагалі не може мріяти про нього», — вважає Андрій Романенко.

Але гравців великого бізнесу все ще не вистачає. І ось тут, як припускають експерти, справа не тільки в близькості до лінії фронту.

«Головне, що потрібно зробити, — забезпечити інші правила гри. Донеччина досі закрита для світу, чужі тут не ходять. Я повірю, що ми, як держава, досягли успіху, коли Рінат Ахметов перестане бути найбільшим платником податків в області, коли ми створимо умови, щоб сюди зайшли інші люди. Навіть в Маріуполь ніхто не заходить, тому що це монопольне середовище», — каже Батозський.

Дві столиці

В якомусь сенсі області навіть вигідно мати ніби дві столиці — північну і південну. Вони не конкурують між собою, а розвиваються, не заважаючи одна одній. А жителі самі вибирають, куди їм зручніше приїхати, щоб розв’язати ті чи інші питання.

На думку Андрія Романенка, ми сильно переоцінюємо статус адміністративної столиці.

«Ми вважаємо, що як тільки місто стає центром області, воно автоматично стає “Донецьком” в нашому розумінні — з ось цими проспектами, “Донбас Ареною” і всім іншим, що залишилося там. Але насправді ні. Потрібно чітко розуміти, що Краматорськ залишиться Краматорськом, Маріуполь — Маріуполем», — пояснює Романенко.

Але і відмовитися зовсім від облдержадміністрацій України поки не може.

«Області є елементами адміністративно-територіального устрою України. І згідно з Конституцією України виконавчу владу в областях і районах здійснюють місцеві державні адміністрації», — говорить Максим Ткач.

Існує багато прикладів, коли столиця залишається на другому плані в порівнянні з іншим містом. Наприклад, Вашингтон хоч і є столицею США, але Нью-Йорк набагато більш популярний в масовій культурі та серед туристів. Також в Нью-Йорку нижче рівень безробіття і вище середня зарплата, більш розвинена культура і навіть ВВП вище. А в Нідерландах, хоча Амстердам є адміністративною столицею, саме в Гаазі розташовані великі міжнародні правові органи: Міжнародний суд ООН, Міжнародний кримінальний суд, Міжнародний арбітражний суд.

Костянтин Батозський каже, що в багатьох країнах світу органи влади спеціально розводять в різні міста, щоб реалізувати корупцію було складніше. Політолог вважає, що чим ближче різні структури розташовані один до одного, тим простіше працівникам домовлятися.

«У світі децентралізації нам потрібні історії не красивої столиці, до якої тягнуться “відсталі райони”, а кілька точок сили, територій розвитку, де народжується український Донбас», — вважає Батозський.

Читайте також: Новобудови та довгобуди Краматорська: коли чекати та хто має право