Як живуть ЛГБТ на Донбасі?

25-річна Ольга живе в Слов'янську. Розкривати свою орієнтацію вона не планує, тому справжнє ім'я ми не розголошуємо.

«Зараз серед молоді немає нічого дивного в тому, щоб дівчина поцілувалася з подругою “по-французьки”. Часто на вечірках це відбувається, це звичайна річ. Не всі зізнаються, але у багатьох був секс з дівчиною. Це сприймається як пригода, цікавий досвід, врешті-решт «з п'яних очей», — розповідає Ольга.

Одного разу Ольга почала усвідомлювати, що найкраща подруга її приваблює набагато більше, ніж власний хлопець. Між дівчатами сталася близькість. Ольга зізналася у своїх почуттях, але у відповідь реакцією був ступор. Все перевели на жарт і вирішили забути. Дружбу вдалося зберегти, те, що трапилося, жодного разу більше не обговорювали.

Зараз Ольга живе зі своєю партнеркою. Разом вони вже більше 3 років. Про це не знають батьки та друзі. Більш того, весь цей час дівчина не приймає сама себе.

«Я не можу досі це усвідомити. Мені здається, що незабаром я “переросту”. Що це все — помилки молодості. І далі я як всі — вийду заміж і народжу дітей», — ділиться з нами Ольга.

За її словами, відмінності в одязі, зачісці, аксесуарах, особлива манера поведінки — все це застарілі стереотипи. Насправді про гомосексуалів у вашому оточенні ви можете навіть не здогадатися. Найкращий друг, колега, тренер, вчитель — це може бути хто завгодно. Як би толерантно в колі спілкування не відносилися до ЛГБТ, вони бояться відкритися. Невідомо, якою буде реакція друзів, як це відіб'ється на подальшому житті. Страшно, що від них відвернуться.

«Набагато простіше сказати, що знімаємо разом з подругою квартиру заради економії. Тільки доводиться вигадувати якогось хлопця, складати легенду про кохання на відстані, спілкування через соцмережі. Якось навіть “їздила” до нього в гості на вихідні. Насправді сиділа вдома у батьків», — говорить Ольга.

У Донецькій області працюють три ініціативи для підтримки прав ЛГБТ. Першим у 2019 році відкрили громадський центр Equality East в Маріуполі. У ком'юніті працюють кваліфіковані фахівці: юристи, психологи, соціальні працівники та волонтери. Тут можна отримати психологічну та юридичну допомогу з різних питань, а також медичну консультацію. Здати тест на ВІЛ, вірусний гепатит та сифіліс, отримати безплатно презервативи та лубриканти.

Через тиждень після відкриття центру в Маріуполі на сайті місцевих петицій з'явилася вимога його закрити. Автор петиції написав, що «поява подібних організацій веде до пропаганди ЛГБТ і несе загрозу первинному інституту — сім'ї». Необхідних 250 голосів навіть вдалося зібрати за 8 днів. Але центр продовжує свою роботу.

У листопаді минулого року була створена організація Donbass Queer в Бахмуті. За цей час активісти провели марш проти гендерного насильства, акцію «Похорон патріархату», на якому спалили опудало умовного «патріархату». Також проводять неформальні зустрічі та багато іншого.

Засновник організації 25-річний Женя Ткачук, відомий під творчим псевдонімом Женя Трамвай. Участь в Марші рівності в інших містах надихнули його — прийшов час діяти в рідному місті. Поки в організації всього четверо осіб, але акції підтримують однодумці.

19 лютого цього року відкрив свої двері ком'юніті-центр для ЛГБТ-спільноти в Краматорську як регіональна філія громадської організації «Інсайт». Це стало можливо завдяки допомозі, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).

У центрі проходять різні освітні, культурні заходи, також можна отримати безплатну психологічну допомогу.

У ком'юніті раді прийняти будь-яку людину незалежно від віку, статі або орієнтації. Сюди можуть прийти ті, хто потребує підтримки та ті, хто може її надати. Перевіряти, чи належите ви до ЛГБТ-спільноти, ніхто тут не буде.

Тут не ведеться пропаганда будь-чого жодним способом.

Однак петиція в Маріуполі наочно показала настрої в суспільстві. Всім трьом організаціям не залишається нічого іншого, як приховувати свою адресу.

Що кажуть і про що мовчать противники ЛГБТ?

У більшості випадків агресія до ЛГБТ спрямована з боку ультраправих організацій. Такими вважають: «Національний корпус», «Азов», «Традиція і порядок», «Едельвейс», «Правий сектор», ВО «Свобода». Перші дві зосереджені на півдні Донецької області. На півночі «Національний корпус» не так яскраво представлений, більш активна партія ВО «Свобода».

Ми поговорили з головою цієї організації в Слов'янську про те, як він і його однопартійці відносяться до ЛГБТ і що могли б зробити у разі проведення прайду (наводимо дослівно мовою оригіналу):

«Абсолютно не цікава ця тема. Не вважаю це питання актуальним в нашому суспільстві. Цю тему штучно нав'язують через інформаційний простір. Яка може бути ЛГБТ-спільнота? Занадто гучно це називають. Це гурток за інтересами, люди яких об'єднують певні сексуальні вподобання. Діяльність ЛГБТ-гуртків фінансується не учасниками цих гуртків. Вони заробляють проводячи цю діяльність. Будь-який піар це піар. Привернення уваги грантодавців», — впевнений Сергій Лілеєв. 

«Не розумію коли свою особисту частину життя люди виносять на загал. Наприклад, через організацію маскарадів. Це приватна сфера життя, яка не має ніякого публічного значення. Навіщо під час захисту прав наголошувати на своїх сексуальних уподобаннях? У них немає ніяких особливих прав. Це смішно. Навіть не варто обговорення», — вважає голова Слов’янської організації ВО «Свобода»
Представники більш радикальних організацій зовсім відмовилися від коментарів. Не хочуть таким чином бути причетними до залучення уваги до теми ЛГБТ.

Наші співрозмовники висловили радше нейтральну позицію. Водночас у звіті Групи моніторингу ультраправого насильства Marker за 2020 рік, де наводять статистику нападів на вулицях з боку ультраправих, згадується і Донецька область. 3 випадки зафіксовано в Маріуполі, 2 в Краматорську. Всі вони відбулися з політичних мотивів (напади на представників проросійських партій) і немає гарантій того, що подібні випадки не можуть відбутися щодо ЛГБТ.

За підрахунками правозахисників, торік в Україні сталося 188 випадків нападів, дискримінацій та інших порушень прав ЛГБТ. З них 69 випадків фізичного насильства.

Єдина стаття в кримінальному кодексі, яку тут теоретично можна застосувати — це 161 стаття: «Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної приналежності, релігійних переконань, інвалідності та інших ознак».

«Поліція намагається не згадувати мотиви нетерпимості під час кваліфікації злочинів проти ЛГБТ. Почасти це можна пояснити тим, що вони спрощують собі роботу, не бажаючи розслідувати мотиви нетерпимості. Частково тим, що мотиви нетерпимості за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності все одно не враховуються в Кримінальному кодексі — на кваліфікацію злочинів в ньому поки впливають тільки мотиви нетерпимості за ознаками раси, національності, релігійних переконань чи статі», — розповідає експерт правозахисного ЛГБТ-центру «Наш світ» Андрій Кравчук.

За словами правозахисника, оскільки такої графи в статистиці поліції немає, то поліціянт-координатор в реєстрі досудових розслідувань і реєстрі вироків судових справ шукає потрібні дані за ключовими словами. Потім ці дані передають в ОБСЄ.

Комунікаційний менеджер організації «Інсайт» Тая Герасимова підтверджує: точної статистики нападів ми не можемо назвати.

«Є статистика ультраправого насильства, але частіше за все як: що в ЗМІ з'явилося, те і промоніторили. Є думка, що чим сильніше ультраправа група, тим імовірніше що цей кейс буде описаний. Роми, трансгендери з невеликих міст, у них немає доступу до журналістів. Відповідно ці напади ніяк не реєструються, не те що кримінальні справи», — говорить Тая.

Правозахисниця підкреслює: навіть якщо напад без середньої або сильної тяжкості — пишіть заяву в поліцію. Часто поліція може просто не прийняти заяву. Потрібно проконтролювати, щоб ця заява була внесена до реєстру досудових розслідувань. На цьому етапі часто доводиться підключати юристів правозахисних організацій, тому що часто заяви просто «губляться».

В реальності подібних правопорушень набагато більше, ніж зафіксованих випадків, адже багато потерпілих бояться звертатися до правоохоронців, не довіряючи їм.

ЛГБТ в окупації

На окупованих територіях ситуація набагато гірша. Там жити відкрито небезпечно. За свою гомосексуальність можна поплатитися життям. ЛГБТ-людей можуть взяти в полон як заради викупу, так і просто через ненависть. Гомофобія — цілеспрямована політика так званих «народних республік».

З моменту захоплення частини Донбасу бойовики скопіювали у свою «конституцію» і частину російських законів. Один з них «про заборону пропаганди нетрадиційних сексуальних відносин». Цей закон Європейський суд з прав людини визнав дискримінаційним. А бойовики почали відразу ж втілювати його в життя.

У червні 2014 року бойовики увірвалися і розгромили ЛГБТ-клуб в Донецьку. З того часу почалися викрадення, арешти та навіть розстріли.

Але так було не завжди. Члени організації «Наш світ» самі з Луганської області, тому точно знають про ситуацію в східних регіонах України.

«Раніше Донецька і Луганська області не показували підвищеного рівня нетерпимості, злочинів ненависті та порушень прав ЛГБТ. Центральні та східні області завжди були більш толерантними. І не тільки до ЛГБТ — також за ознаками національності або через релігійні переконання. Хоча захід України вважається більш європейським регіоном, оскільки він ближче до Західної Європи територіально, але ментально він дуже консервативний, дуже релігійний і в цьому він ближче навпаки до Росії. Наші церкви є головними провайдерами гомо-, трансфобії в країні. На відміну від своїх західних колег, вони непримиренно ворожі до ЛГБТ і намагаються нав'язати нам цінності своїх колег з «русского мира», — розповідає Андрій Кравчук.

ЛГБТ у країнах Європи

Навіть в досить ліберальній Європі не всі толерантні. Наприклад, в сусідній Польщі хочуть заборонити Марші Рівності. Ініціатором виступив фонд «Життя і сім'я». Вони навіть зібрали необхідну кількість підписів і тепер хочуть подати свою пропозицію в Сейм. Її суть — заборонити говорити про одностатеві стосунки.

Польщу називають найбільш гомофобною країною Євросоюзу. Минулого року кілька польських міст оголосили себе «вільними від ЛГБТ», а провідні політики називають лесбіянок, геїв, бісексуалів і трансгендерів «ворогами нації». Голова держави Анджей Дуда говорив: «ЛГБТ-ідеологія небезпечніша за комунізм».

Подібна ситуація і в сусідній Угорщині. Там уряд намагається закріпити християнські гендерні ролі на законодавчому рівні. Політики пропонують прописати це в Конституції як «християнська інтерпретація гендерних ролей». Тобто, прописати в законі, що мати — це жінка, а батько — чоловік. Водночас в грудні депутата Європарламенту від Угорщини, поборника за традиційні цінності та гомофоба Йожефа Сайєра спіймали на гей-вечірці в Брюсселі. Політик був автором поправки в Конституцію про те, що шлюб — це союз між чоловіком і жінкою, виступав проти усиновлення дітей одностатевими парами.

Щоб показати позитивний приклад, зовсім не обов'язково «йти» далеко, як у Німеччині. У Литві вводять покарання за дискримінацію та розпалювання ненависті за сексуальною орієнтацією, гендерної ідентичності, кольором шкіри людини і його етнічне походження.

Такі поправки в парламенті країни зареєстрували зовсім недавно.

Вони передбачать штрафи в розмірі від 560 до 3000 євро (або громадські роботи) за нешанобливе публічне висловлювання про представниць і представників ЛГБТ спільноти та за будь-які інші дискримінаційні дії. А минулого четверга Європейський парламент прийняв резолюцію, в якій назвав ЄС «зоною свободи для ЛГБТІК» (лесбіянок, геїв, бісексуалів, трансгендерів, інтерсексуальних та квір людей).

Як же зробити наше суспільство більш толерантним? 

«Це довгострокова перспектива. За одну проведену лекцію нічого не зміниться. Але від підняття теми, з'являються союзники. Тобто, не обов'язково ті, які самі належать до ЛГБТ-спільноти. Таких людей стає більше. Особливо коли проводяться якісь дискусії, кінопокази, виставки. Потрібно, щоб люди бачили, що навколо них відбувається, отримували якусь інформацію. Будь-який текст, навіть якщо він збере масу негативних коментарів, дає позитивний результат. Це підіймає дискусію, а вже в ній народжується нормальне ставлення», — вважає Тая Герасимова.

Як кого називати, щоб не образити?

ЛГБТ — абревіатура, що позначає лесбіянок, геїв, бісексуалів і трансгендерів. Термін використовується з 1990-х років.

Гомосексуальність — романтичний і сексуальний потяг тільки й виключно до індивідів своєї статі. При цьому «гомосексуалізм» і «гомосексуаліст» негативні терміни, які асоціюються з діагнозом, якого не існує.

Гей — чоловік, який любить або відчуває сексуальний потяг до інших чоловіків (гомосексуальний чоловік).

Лесбіянка — жінка, яка любить або відчуває сексуальний потяг до інших жінок (гомосексуальна жінка).

Бісексуальність — потяг до індивідів як своєї, так і протилежної статі, не обов'язково однаково та одночасно.

Трансгендер — термін для людей, чия гендерна ідентичність або самовираження відрізняються від тих, які приписані їм від народження. 

Квір — термін, який використовується для позначення сексуальних і гендерних ідентичностей та проявів, які не є гетеро нормативними. Його часто розуміють як спосіб мислення і життя, коли прагнуть уникнути шаблонності в будь-якій формі. 

Камінг-аут — дослівно перекладається як «вихід назовні», прийняття людини такою як вона є, відкриття людиною своєї гомо-, бісексуальності або трансгендерності іншим людям.