У Краматорську поховали нацгвардійця, Артема Синельника, який загинув під час контрнаступу на Харківщині

Звільнення українських земель дається ціною життів наших воїнівє. 12 вересня у Краматорську поховали військовослужбовця 15-го Слов'янського полку Національної гвардії України, мешканця Краматорська 40-річного Артема Синельника - він загинув на Харківщині під час контрнаступу українських сил.

Провести Артема в останню путь прийшли його родичі, друзі та побратими. До Алеї слави, яка виникла на іванівському кладовищі, накриту жовто-синім прапором труну військовослужбовця несли під пісню "Пливе кача". Про це повідомляє Краматорськ Пост

Поховання Артема Синельника на Алеї слави у Краматорську. Фото - Олексій Ладика/Kramatorsk Post

"Він був найдобрішою, найпоряднішою, чуйною людиною, душею компанії. Улюблений і люблячий чоловік. Я ніколи ні від кого не чула нічого поганого про нього", - каже Віталія, дружина Артема. 

Військовослужбовець освідчився їй на Новий рік, 22 лютого вони розписалися, а 26 лютого мали гучно відсвяткувати весілля. Але в плани втрутилася велика війна. 

"22 лютого ми з ним розписалися: вже тоді Артема не відпускали з частини, він ледь відпросився на розпис - я їхала до РАГСу своєю машино, а він своєю. На 26-е у нас вже був замовлений ресторан, ми запросили гостей, фотограф, плаття, сорочка - все було готово. Але, звичайно, ми все скасували, тому що почалася війна", - розповідає Віталія.Без батька залишилися дві доньки і дружина. Фото - Олексій Ладика/Kramatorsk Post

Артем Синельник понад два роки служив у Національній гвардії України, був водієм БТР. Коли почалася велика війна, його частину відправили до Святогірська - там нацгвардійці три місяці тримали оборону. Під час одного з обстрілів Артем отримав контузію і його відправили лікуватися до Дніпра, де за ним доглядала Віталія.

"Після лікарні він повернувся до Краматорська. Ми думали, що його комісують, натомість дали довідку, що він обмежено придатний, і [тепер його служба полягала в тому, що] він мав по місту возити свого командира. Оскільки його перевели до Краматорська, то я також повернулася до міста - іноді його відпускали з частини і він ночував вдома. Я так зраділа, що ми вдома, що ми разом і була впевнена, що його вже нікуди не відправлять", - розповідає дружина військовослужбовця.

Але на початку вересня Артем сказав Віталії, що його відправляють у відрядження до Харківської області: "Я питаю: "Точно безпечно буде?". Він сказав: "Не переживай, все буде добре".

Зв'язок в Артема був не завжди, тож Віталія щоранку прокидалася і дивилася усі соцмережі та месенджери, коли її чоловік востаннє був у мережі, і таким чином дізнавалася, що з ним все добре. Востаннє вони переписувалися ввечері 6 вересня, Артем надіслав дружині голосове повідомлення, в якому сказав: "Скоро будуть радісні повідомлення, дивись новини. Ми скоро звільнимо Волохів Яр".

На той момент Артем та його підрозділ перебували поруч із цим селом, яке розташоване між Балаклією та Куп'янськом на Харківщині. 

"Скоро будуть радісні повідомлення, дивись новини. Ми скоро звільнимо Волохів Яр"

Вранці 7 вересня Віталія прокинулася і побачила, що її чоловіка у Фейсбуці не було, у месенджерах також. 

"О 7:29 я почала писати в усі месенджери: "Доброго ранку. Як ти?". І телефонувала, і писала прості смс, в мережі його не було. З тривогою поїхала на роботу, і коли я вже була на роботі мені сказали таку новину [що Артем загинув]. Я відповіла: "Я в це не повірю, поки сама не побачу". Коли поїхала до Харкова на опізнання, дорогою з'явилося повідомлення, що абонент на зв'язку. Я почала одразу телефонувати Артему, але ніхто трубку не брав. У мене така надія була", - каже Віталія.

Потім вона дізналася, що 7 вересня, о 5:45 ранку, по розташуванню підрозділу Артема під Волоховим Яром росіяни завдали авіаудару. Краматорець, його командир - Ян Карпенко зі Слов'янська - і ще кілька його побратимів загинули. 

Того ж дня біля Волохового Яру українські військові збили російський Су-25 - можливо, це саме той літак, який вбив Артема та його побратимів. 9 вересня Волохів Яр було повністю звільнено від окупантів.