У Черкасах попрощалися з "Арсом" — бійцем Азову

Завжди у доброму настрої та "на позитиві" — таким пригадують черкасця, бійця "Азову" Олександра Коцуконя із позивним "Арс". Він загинув 22 березня у Маріуполі під час оборони міста. 5 серпня з ним попрощалися у Черкасах на Площі Слави.

Прийшли його рідні, побратими та одногрупники. Передає Суспільне

Бойовий побратим Арса Дмитро Кухарчук пригадав:

"Ще в 2018, коли Арс був студентом-журналістом в ЧНУ і йому прийшла повістка, Саша пішов служити до Національної Гвардії України, але завжди мріяв стати Азовцем. У 2020 його мрія здійснилася – перевівся через КМБ, де показав себе найкращим. Смертельне кульове поранення – найдостойніша смерть для чоловіка, але такі, як Арс мали б творити Україну після війни. Тому помста за нього, як і за кожного Азовця буде стократною".

Одногрупникові Івану Арс запам'ятався патріотизмом та тягою до військової служби.

"Він мріяв про Азов. І знайшов себе у цій справі, а не в журналістиці, як спершу планував. Він завжди був "на позитиві", всіх заспокоював, був завжди у доброму настрої".

Викладачка Ольга Федоренко пригадала свого студента добрим та щирим:

"Саша був дуже доброю людиною. Цей хлопець запам'ятався мені щирою посмішкою. Ще він мені запам'ятався жагою до життя, був великим життєлюбом. У нашому останньому листуванні у фейсбуці я жалкувала, що він не продовжив навчання у вашій групі. Він мені тоді писав: "Не хвилюйтеся, я повернуся і ми зустрінемося". А про "Азов" він казав: "Це найкращі люди на землі, мої брати".

Дарія жила в одному гуртожитку з Олександром.

"Разом збиралися на посиденьки, проводили вечори під гітару. У компанії зазвичай був скромним мовчазним, але водночас рішучим і наполегливим, коли ставив перед собою якусь мету. Я захоплююся тим, що попри молоді роки, він пішов воювати. Завдяки йому і таким хлопцям як він ми зараз живемо. Я хотіла б побажати його мамі знайти в собі сили жити і берегти пам'ять про сина", – розповіла вона.

Коли пішов до війська, Олександр змінився, додала вона:

"Я його бачила кілька разів у місті. Він завжди ходив у військовій формі, певне, для нього це був такий спосіб самоідентифікації. Він знайшов себе у військовій справі, змужнів, був справжнім захисником".

629

Поділитись: