Стало відомо, що більшість жителів Донбасу не мають ніякої землі у власності, - опитування

Загальнонаціональне опитування проведене Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 14 по 19 травня 2021 року в усіх регіонах України за винятком Автономної Республіки Крим та окупованих територій Донецької та Луганської областей за вибіркою, що репрезентує доросле населення за основними соціально-демографічними показниками.

Про це повідомляє Східний варіант з посиланням на дані опитування

Опитування проведено методом особистого інтерв'ю за місцем проживання респондентів. Опитано 2020 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%. Фінансування опитування здійснювалося в межах проєкту МАТРА Посольства Королівства Нідерландів.

Для порівняння наводяться дані досліджень, проведених Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 14 по 19 серпня 2020 року та з 13 по 20 червня 2019 року.

Основні результати дослідження

Майже половина українців (48%) зазначають, що не мають ніякої землі у власності. Ще 5% українців говорять, що вони мають землю у власності, але поки вона належним чином не оформлена (перебуває у процесі оформлення). Водночас більшість українців, що володіють землею, все ж стверджують, що володіють нею офіційно у різних формах. 24% мають офіційно оформлену присадибну ділянку (город), 16% – і земельний пай, і присадибну ділянку, а 7% – мають земельний пай (паї).

Найбільше громадян, які не мають ніякої землі у власності, проживає на Сході – 56%, та Півдні України – 51%. Цікаво, що саме в цих регіонах мешканці частіше, порівняно з іншими регіонами, принципово виступали проти ринку землі.

Очікувано, що громадян, які володіють землею, більше в селах – 77%, і менше в селищах міського типу – 56% та містах – 39%.

Більшість українців, що мають землю у власності, вирощують на ній продукти для потреб власної сім’ї (62%), або на продаж (5%). Ще 27% здають землю в оренду офіційно (наявні усі відповідні документи), а 10% – неофіційно (усна угода). І лише 7% відсотків українців зазначили, що земля пустує і не обробляється.

Містяни, які володіють землею, частіше зазначають, що використовують землю для вирощування продуктів для власних потреб. Натомість мешканці сіл дещо рідше використовують свої земельні ділянки з цією метою, натомість частіше здають їх у оренду.

Феномен, коли земля не обробляється, більш характерний для Західного регіону і найменш – для Півдня: серед тих, хто володіє землею, варіант «Земля пустує, не обробляється» обрали 12% на Заході, 7% на Сході, 5% у Центрі, і всього 1% на Півдні України.

53% українців підтримують ідею ринку землі в тому чи іншому вигляді. 37% дотримуються думки, що земля в принципі не може бути об’єктом купівлі-продажу.

Думки прихильників ринку неодностайні в тому, яким має бути цей ринок. Лише 5% вважають, що земля повинна бути у вільному продажу, без будь-яких обмежень. Решта громадян підтримують купівлю-продаж землі за певними умовами: 27% українців вважають, що землю продавати можна, але не іноземцям; 12% зазначили, що землю можна продавати, якщо є обмеження на величину площі, якою може володіти одна людина чи господарство; 10% підтримують ринок, якщо є законодавчо закріплена мінімальна ціна, нижче якої земля продаватися-купуватися не може.

На Півдні та Сході України значно більше тих, хто вважає, що земля в принципі не може бути об’єктом купівлі-продажу: на Сході так вважають 42% мешканців, на Півдні – 45%, у Центрі – 39%, а на Заході – 26%.

Спостерігаються відмінності й у поглядах громадян, що підтримують ті чи інші політичні партії. Серед прихильників «ОПЗЖ» та «Батьківщини» більше противників ринку землі, якщо порівнювати з «Європейською Солідарністю» та «Слугою Народу». Варіант «Земля в принципі не може бути об’єктом купівлі-продажу» обрали 58% прихильників «ОПЗЖ» та 45% прихильників «Батьківщини», тоді як серед прихильників «ЄС» та «Слуги Народу» принципово заперечують ринок землі 34% та 26% відповідно.

Серед тих, хто не має землі у власності, противників ринку землі дещо більше (41%), аніж серед громадян, які володіють землею (34%).

61% українців вважає, що людина, яка має у власності землю, повинна мати право її продати. При цьому частка тих, хто визнає таке право громадян, зростає (у 2019 році таких було 50%). Майже чверть українців (23%) не погоджуються, що громадянин повинен мати право продати свою землю.

Мешканці Західного регіону найчастіше погоджуються, що людина повинна мати право продати земельну ділянку, яка перебуває у її власності: у Західному регіоні 72% громадян погоджуються з таким правом порівняно з 62% на Сході, 58% – на Півдні України та 53% – у Центральному регіоні.

Політичні вподобання впливають на думку громадян стосовно цього питання. Прихильники «ОПЗЖ» та «Батьківщини» очікувано дещо частіше заперечують право людини продати землю, яка перебуває у її власності. Однак серед прихильників усіх партій переважає визнання такого права людини.

Чи збираються українці скористатися можливістю купити та продати землю, та як захистити права громадян після відкриття ринку?

25% українців вважають, що захист власників паїв від погроз осіб, які хочуть скупити чи захопити землі, є одним із найнеобхідніших кроків, який дасть змогу захистити права громадян після відкриття ринку землі. Ще 21% назвав необхідним кроком встановлення жорстких вимог щодо збереження та відновлення родючості землі для великих власників і орендарів. Схожий за суттю захід, а саме – встановити жорсткий контроль за дотриманням екологічних норм виробництва новими власниками землі – пропонують ще 18% українців.

До того ж близько по 20% українців пропонують захистити від продажу зе́млі спільного користування, які мають важливе значення для місцевих громад, та надати безвідсоткові кредити дрібним самостійним виробникам і фермерам на купівлю землі чи техніки.

Таким чином, у громадській думці немає єдиного «рецепту», як ефективно захистити права громадян у земельних відносинах. Проте найчастіше пропоновані заходи відображають декілька основних застережень, які й є джерелом недовіри до ринку землі:

• по-перше, проблеми верховенства права породжують зневіру громадян у можливості захистити свою власність (землю) у разі зазіхань;
• по-друге, громадяни остерігаються виснаження земель чи екологічно шкідливої активності нових власників;
• по-третє, нинішній стан матеріального добробуту не дозволяє багатьом громадянам, які цього хотіли б, вести ефективне господарство на своїй землі.

Заходи держави, спрямовані на вирішення цих проблем, дали б змогу знизити рівень недовіри суспільства до ринку земель, а отже значною мірою й «деміфологізували» б публічну дискусію на тему ринку земель.

Введення ринку землі істотно не вплинуло на економічну поведінку більшості громадян. 61% людей сказав, що не збираються нічого робити у зв’язку із відкриттям ринку землі. Бажання скористатися новими можливостями висловили 11% громадян: 5% хотіли б продати землю, яку вони мають, 6% – хотіли б докупити ще землі.

Дещо відрізняються наміри тих, хто вже сьогодні має землю у власності, та тих, хто її не має. Серед власників землі близько 15% бажали б скористатися можливостями ринку землі та купити чи продати земельну ділянку.

Натомість таких лише 6% серед тих, хто землі сьогодні немає.

Ті ж власники землі, які сьогодні здають свої земельні ділянки в оренду, здебільшого воліли б лишити землю у того самого орендаря. Так, попри політизованість та публічну міфологізацію цього питання, відкриття ринку земель матиме реальні відчутні наслідки для близько 10 – 15% громадян.

14

Поділитись: