
Репортаж
«Ничего не успеваешь купить, никуда зайти — везде закрыто»: Славянск меняет часы работы заведений
У Слов’янську обмаль вакансій, ще менше – закладів, які працюють, і де можна після п’ятої години вечора купити їжу або навіть воду. Люди, повертаючись із роботи, подекуди змушені бігти, щоб встигнути до закриття магазинів. Щонайменше – аби купити воду, оскільки не завжди гарантовано, що вона буде після обстрілів.
Як сьогодні виглядає Слов’янськ – бачив Східний Варіант.

Протягом останніх тижнів у Слов’янську практично щодня є загиблі та поранені, серед них – діти. Хоча усе місто уже підлягає примусовій евакуації неповнолітніх. Попри це, у Слов'янську лишається близько 45 тисяч мешканців. У місті все ще перебуває понад 2 тисячі дітей.
Упродовж останніх пів року ситуацію в місті набагато погіршала. Марина, мешканка Слов’янська, скаржиться: раніше можна було спокійно прогулятися парком та навіть лишитися увечері в закладі, випити кави. Зараз же доводиться шукати короткі варіанти дороги до магазинів, щоб встигнути скупитися на вечір, але при цьому враховувати, які дороги ще відносно безпечні та чи можна ними пройти після російських обстрілів.

«Вранці йду на роботу – будинок цілий, все стоїть, можна машиною їхать. Ввечері вертаюсь – все, армагедон: скрізь уламки, дерева посічені. гілки посеред дороги, машини спалені. Це якщо вже потушили вогонь. А буває таке, що навіть не гасять, воно просто горить кілька днів, потім тліє постійно. Сморід такий, що стараєшся зайвий раз не дихать і вікна не відкривать в хаті. І поки це все обійдеш, то скрізь запізнишся. Тільки у вихідні можна скупиться продуктами. А поки з роботи дійдеш – все зачинене», – пояснює жінка.
На сьогодні Слов'янськ – у зоні високої активності FPV-дронів, «Молнії-2», «Гербер» та «Гераней-2». Окупанти полюють на автомобілі на в'їздах у місто, крім того – влаштовують засідки у спальних районах. Навіть для волонтерів лише частково проїздними, але небезпечними, тепер є райони Черевківка, Лісний, Артема. Через це віддалені райони та селища міста уже кілька тижнів живуть без світла та води, а надії на їхнє відновлення немає: ті локації надто небезпечні для проїзду ремонтних бригад.

Крім того, голова Слов'янської МВА Вадим Лях пояснює, що гарантувати стабільне світло та тепло цього опалювального сезону неможливо. Тож унаслідок сильних обстрілів інфраструктури місто може лишитися без централізованого водопостачання, оскільки воно прив'язане до наявності електроенергії на насосних станціях Другого Донецького водогону та місцевих підйомів. Тож коли зникає світло – місто відразу лишається без централізованого водопостачання. Чи вдасться підтримувати роботу комунальних служб, коли на них полюють російські дрони? Навряд.

«Виїжджаєш, поки туди їхали, як в останній раз. Заявка є – треба робити, але чи вернешся? А бог його знає. Дружині навіть не завжди казав, куди їду, бо вона й так хвилювалася, плакала. Зараз трохи спокійніша, але коли їдемо на край міста – страшно, страшно», – зауважує працівник «Донецькоблгазу» з міста Слов’янськ, який вирішив лишитися неназваним.

Проблема газопостачання у Слов’янську також існує. Зокрема, наприкінці жовтня містян уже просили тимчасово припинити користуватися газом на 2 доби, щоб виконати аварійно-відновлювальні роботи на магістралі.

Уже на сьогодні відомо, що через прямі влучання, зруйновані міжповерхові перекриття, розбиті внутрішньоринкові системи або відсутність мешканців тепло фізично не подадуть у 44 багатоквартирні будинки Слов’янська.

Аналогічно сусідньому Краматорську, у Слов’янську теж не курсує громадський транспорт. Неможливість вільного пересування містом сприяло тому, що люди наважуються на евакуацію. Про це роздумує навіть Марина, яка втратила роботу на початку вересня, коли зачинився магазин, у якому вона працювала продавчинею. Жінка бідкається: вакансії є, тимчасові «підробітки» також. Але щоб працювати, необхідно мати можливість пересуватися у різні райони Слов’янська. А постійні атаки дронів цю можливість «врізали».

«Тепер і їхать немає куди, крім роботи. В парк страшно піти, бо то там, то там дрони гудуть, падають, їх збивають. І тікати там немає куди, хіба що падать на землю. А це ж не спасе нікого, якщо він летітиме прямо на тебе», – зауважує жінка.
***




















