«Потери россиян были огромными»: командир 425-го ОББС «ОЧІ» Валерий «Гост» о службе на Донетчине и обороне Бахмута

Валерій на позивний Гост — командир 425 окремого батальйону безпілотних систем «ОЧІ» Дронових сил Сухопутних військ ЗСУ. Військовий шлях він починав з оборони Київщини, далі був Соледар, Бахмут, Часів Яр та Курщина.

Про оборону Донеччини, тактику ворога та наскільки швидко змінюється сучасна війна Валерій розповів Східному Варіанту

Досвід у правоохоронних органах та оборона Київщини

До початку повномасштабного вторгнення Валерій проживав у Києві. Починав службу в правоохоронних органах із рядового, потім патрульним і поступово перейшов до відділу карного розшуку та слідства. Чотири роки працював в Інтерполі, після чого знов повернувся до слідчої роботи та зрештою очолив відповідне управління.

Ще до Революції гідності, у 2011 році погляди Валерія не зійшлися з поглядами керівництва про те, якими мають бути правоохоронні органи. Тож він пішов зі служби, вийшов на пенсію та розпочав адвокатську діяльність.

«За час служби я співпрацював із контррозвідкою СБУ. Згодом, уже як адвокат, застосовував свій досвід у юридичній практиці, зокрема використовував напрацьовані методики. Я входив до адвокатських об’єднань, мав певну вагу в адвокатській спільноті, тому й досі багато хто мене знає», — ділиться Валерій.

На 24 лютого 2022 року Валерій мав підписати великий контракт на юридичний супровід компанії. Для цього тривалий час вели переговори з її директорами та фінансистами. Але вранці того дня почалося повномасштабне вторгнення росії. Питання «Чи долучатися до війська?» у Валерія не виникало. Він одразу прийшов до Національної гвардії та запропонував свою допомогу. Там його направили до територіальної оборони, де потрібні були командири відділень. Так він став командиром відділення територіальної оборони Києва та почав військову службу.

Перші дні взвод Валерія тримав блокпост у Гостомелі: перевіряли людей і транспорт. 27 лютого їх направили до Білгородки, де сформували роту, а Валерія призначили виконувачем обовʼязків її командира.

«У Бахмуті росіяни лізли, ніби таргани з-під холодильника»

Наприкінці літа 2022 року Валерій замислився, де він може бути більш корисним. Тоді війна вже змінювалася. У бойових діях почали застосовувати безпілотні літальні апарати. Валерія це зацікавило. Він перейшов до 120-го окремого розвідувального батальйону, який зараз має статус полку. Так почав займатися безпілотною розвідкою.

«Я звернув увагу на дрони ще під час оборони Києва. Згодом, аналізуючи бойові ситуації, ми зрозуміли, наскільки корисними можуть бути безпілотники. Коли ми виходили з укриттів, противник починав обстрілювати нас мінометами. Щойно ми ховалися, обстріл припинявся, адже ворог більше не бачив наших переміщень. Дрон давав змогу спостерігати за ситуацією та розуміти, що відбувається навколо. Ми побачили, як це працює, і почали самостійно розвивати цей напрям. Я почав навчатися працювати з безпілотниками й використовувати їхні камери та оптичне збільшення. За гарної погоди можна було бачити об’єкти на відстані до кількох кілометрів», — розповідає Валерій.

Під час оборони Бахмута підрозділ Валерія активно застосовував дрони для розвідки. Завдяки ним захисники бачили, як російські підрозділи, зокрема, вагнерівці, завантажують боєприпаси та готуються до руху. Їхні координати передавали ударним групам, щоб ті могли уразити противника. Росіяни навіть не здогадувалися, що за ними спостерігають. Це давало українським підрозділам суттєву перевагу.

«Ми передавали розвіддані, які допомагали артилерії працювати по противнику. Це давало нашим піхотинцям, які цілодобово тримали позиції, значну перевагу. Росіяни постійно йшли вперед великими групами. Вони сунули, наче таргани з-під холодильника. Якби не наша розвідка та коригування вогню, піхотинцям було б набагато важче втримувати оборону. Спочатку я літав із Бахмута, але через щільну висотну забудову працювати звідти стало незручно», — пригадує Валерій.

Захисник почав службу на Бахмутському напрямку із Соледара. Він зізнається: уже тоді було зрозуміло, що бої будуть важкими. Літали на дронах переважно вдень, адже тоді камери ще не дозволяли повноцінно вести нічну розвідку. Обстановка навколо змінювалася дуже швидко. Ще ввечері захисники виїжджали з позиції, а вранці там уже точилися бої. Росіяни постійно наступали, попри величезні втрати.

Бої в Бахмуті тривали цілодобово. Вночі починалися штурми, вранці — продовжувалися. Без перерв працювали артилерія, міномети та танки з обох сторін. Окупанти просувалися малими групами, намагалися перебігати між укриттями, а українські захисники їх виявляли й оперативно завдавали ударів. Не встигла одна група закінчити рух, як за ними йшла наступна.

«Втрати росіян були величезними, але вони продовжували наступами. Здавалося, що людським ресурсам немає кінця. Ми бачили наслідки обстрілів і штурмів, це було надзвичайно важко спостерігати. Під час оборони Бахмута я працював разом із бійцями Сил спеціальних операцій, десантниками та військовослужбовцями 77-ї бригади. Ми допомагали їм, зокрема, під час виходу через дорогу на Хромове. Російська артилерія буквально стирала місто з лиця землі. По позиціях у старих будинках постійно працювали артилерія і танки. Тоді танки могли виїжджати та відпрацьовувати весь боєкомплект прямим наведенням. Зараз така тактика була б набагато ризикованішою, адже техніку швидко виявили б і знищили», — пригадує Валерій.

Екіпаж Валерія залишався в Бахмуті до останнього. Вони були серед тих, хто останніми виходили з міста. Тоді вагнерівці вже зайняли багатоповерхові будинки й обстрілювали українських захисників, які відходили. Екіпаж Валерія зупинився посеред дороги, підняв дрон і скорегував удар по противнику, щоб убезпечити наші підрозділи.

У Часів Яру ситуація була вже інша, пригадує командир. Росіяни намагалися оточити місто, просуваючись із різних сторін. Валерій працював на напрямках Кліщіївки, Андріївки та інших населених пунктів поруч. Допомагав бійцям Третьої штурмової бригади: виявляв цілі та передавав координати на ураження. Було помітно, що після боїв за Бахмут росіяни сильно виснажилися.

«Вони втратили дуже багато людей, перш ніж захопити місто. Ми ж відходили, щоб зберегти власні сили. Росіяни продовжували просуватися, зайшли в Андріївку, але їхня активність була вже не такою, як раніше. Особливо це відчувалося в липні 2023 року, тоді наступальні дії зменшилися. Ми бачили цю різницю безпосередньо під час роботи на позиціях».

«Місяцями долають кілька кілометрів»

Війна змінюється чи не щотижня, наголошує Валерій. Технології, які були ефективні місяць тому, сьогодні можуть не мати сенсу й навпаки. Чи не найбільшим викликом безпосередньо на полі бою для українських захисників стали кілзони (kill zona — зона смерті) — території, де постійно працюють ворожі безпілотники та полюють на будь-які виявлені цілі. Через це піхотинцям та дронарям із великими труднощами дістаються позицій, евакуюють поранених, проводять ротації.

Та Валерій каже: подібні ж умови для ворога створюють і українські захисники. Кілзона може простягатися до 20 км в обидва боки — через це лінія фронту не має чітких меж.

«За теперішніх умов росіяни можуть місяцями долати кілька кілометрів. Ми брали полонених і чули, скільки часу іноді займає таке просування. За свідченнями полонених, військовий міг отримати наказ висунутися на певну ділянку, а потім тижнями пробиратися до неї. Він міг тривалий час ховатися, шукати їжу й чекати на можливість рухатися далі. В одному з таких випадків шлях до визначеної точки зайняв приблизно півтора місяця. Формально це теж просування: один військовий зрештою дістався потрібного місця. Але якщо туди змогли пройти двоє, а потім троє чи більше, ситуація стає набагато небезпечнішою. Їх потрібно виявляти і знищувати або витісняти, а для цього нашим військовим самим доводиться діяти в зоні, де противник також може їх виявити та атакувати дронами», — розповідає Валерій.

Застосування артилерії змінилося в зоні бойових дій. Українські захисники використовують різні технології та розвідку, щоб виконувати задачі й не потрапляти під ворожий вогонь.

Найближчим часом, ділиться командир дронового підрозділу, долати кілзони буде дуже важко. Можливо, із часом зʼявляться технологічні рішення, але зараз це надзвичайно серйозна проблема.

«У нас є пряма мобілізація»

425 окремий батальйон безпілотних систем «ОЧІ» має пряму мобілізацію, розповідає Валерій. Людина може звернутися, розповісти, який фах хотіла б опанувати, та пройти необхідне навчання.

«Ми дивимося на здібності кожного й підбираємо відповідну роботу. Для нас важливе бажання людини, адже кожен фахівець цінний. Більше людей — це не лише можливість ефективніше працювати й завдавати ударів по ворогу, а й можливість організувати ротацію, щоб військові могли відпочивати. Коли людей достатньо, навантаження можна розподіляти рівномірніше», — розповідає командир батальйону.

Сьогодні людей в «ОЧІ» набирають не тільки на операторів дронів, а ще й діловодів, юристів, розробників програмного забезпечення, аналітиків тощо.

«Безпілотна складова війська зараз надзвичайно важлива. Водночас у цьому напрямку є можливість виконувати завдання на відстані від противника, хоча, звичайно, повністю безпечної роботи на війні не буває. Тому я закликаю тих, хто розглядає можливість долучитися до війська, зв’язуватися з нами, ставити запитання і з’ясовувати всі незрозумілі моменти. Ми відкриті до спілкування і готові все пояснити. Ми розуміємо, що в людей різні обставини, здібності та бажання. Але зараз триває екзистенційна війна — війна за саме існування України. Росія прагне нас знищити, і це вже очевидно. Тому кожен має подумати, як може долучитися до спільних зусиль».

Як повідомляють у Медіацентрі Сухопутних військ, Дронові сили — це вже не окремий технологічний напрям. Вони є невід’ємною частиною бойових спроможностей військ: забезпечують понад 70% усієї розвідки, спостереження, ураження цілей, коригування, логістичних та інші завдань. Розвиток дронової складової  має забезпечити Сухопутним військам можливість швидше  впроваджувати  технологічні  рішення  та  реагувати  на  виклики, масштабувати успішний бойовий досвід та створювати нові спроможності, які відповідають характеру сучасної війни.

Дізнатися більше про можливості служби в батальйоні «ОЧІ» можна на офіційному сайті.

А також за номером телефону: +380 66 967 4843.