Проукраїнські активісти з Донеччини відновили діяльність свого громадського центру на заході України

Соціальна кампанія «Пліч-о-пліч» історію центра громадянського суспільства «Друкарня», який знаходився на Донеччині, але з початком повномасштабної війни переїхав до Івано-Франківська, відновив свою діяльність і допомагає іншим громадським організаціям

З 2019 року в Слов’янську на Донеччині працював центр громадянського суспільства «Друкарня», основною метою якого було подолання агресії РФ у місті через розвиток громадянського суспільства. Із початком повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року активісти перебралися до Івано-Франківська й не лише відновили діяльність, але й стали прихистком для інших громадських організацій зі сходу, що вимушені були тікати від війни. 

Денис Бігунов, керівник центру громадянського суспільства «Друкарня», розповідає, що в довоєнні часи вести діяльність проукраїнського центру на теренах Донбасу було можливо лише після 2014 року. 

«Починаючи з 1991 і по 2014 рік Слов’янськ був дуже радянізованою територією. Там активно проводилась антиукраїнська та проросійська політика. То був тотальний тиск на будь-які проукраїнські настрої, за рахунок олігархічного фінансування просувалося все російське. Так, наприклад, від московського патріархату лише в Слов’янську побудували біля 10 величезних дорогих храмів. В одному з них настоятелем був особистий духівник відомого Ігоря Гіркіна-Стрєлкова», – каже Денис.

Лише у 2014 році, після того, як українська армія захистила територію і не дала захопити Слов’янськ, люди почали сміливо висловлювати свою проукраїнську позицію. Місцева влада підтримувала такі настрої суспільства. Тоді можна було справедливо говорити про те, що Слов’янськ – український. І вже в 2019 році з’явився центр громадянського суспільства «Друкарня».

«У рамках нашого центру ми проводили тематичні заходи, круглі столи, форуми, які були спрямовані на підтримку проукраїнської позиції, на руйнування міфів про різницю між українцями сходу та заходу, ми влаштовували міжнародні та українські обміни. Прорадянських людей старшого віку ми возили до західних міст України, щоб вони на власні очі переконались у відсутності агресивних націоналістичних настроїв, про які так активно розповідала російська пропаганда», – згадує Денис.

Діяльність центру набирала обертів, але активісти знали, що просто так «відпустити» Донбас Росія не зможе. Це стало очевидним уже за тиждень до початку повномасштабного вторгнення, коли почалися загострення в Луганській і Донецькій областях.

«Ми розуміли, що якщо місто захопить російська армія, то всіх проукраїнських активістів вони закатують, вб’ють, вивезуть у РФ і т. д. Краще одразу застрелитись, ніж потрапити до рук росіян. Тому ми готувалися до можливої евакуації. Вже 24 лютого частина нашої організації була евакуйована. Особисто я з родиною й іншими колегами евакуювався вже 25 лютого. Тоді в нас ще було більш-менш спокійно, проте географія така, що росіяни могли бути в місті як за декілька днів, так і буквально за день. Тому, знаючи, що в першу чергу прийдуть за нами, ми ухвалили рішення про евакуацію», – пригадує Денис.

У «Друкарні» було багато партнерів і друзів на заході Україні, з якими вони співпрацювали. Були дружні організації у Львові, Івано-Франківську, Моршині тощо.
Таким чином активісти організації опинилися в Івано-Франківську і вже з середини березня почали відновлювати діяльність організації.

«Наші партнери, місцеві, надали нам приміщення. Тут ми змогли і відновити роботу центру, і жити, і навіть приймати тих, хто потребує прихистку. Нам дуже допомогли наші місцеві друзі – організації і просто окремі люди. Хтось надав матраци та постіль, хтось обладнання для кухні тощо. Більше того, є в нас ті, хто постійно тут і працює, і проживає, є й ті, хто залишається на час. Такий в нас тут штаб», – ділиться Денис.

Також у «Друкарні» збирають гуманітарну допомогу від іноземних організацій і відправляють її на Донеччину.

«Ми вдячні всім нашим місцевим партнерам, бо якщо б не вони, то ми не змогли б нічого зробити. Я вважаю, що прірва між сходом і заходом – то великий міф. І цей важкий час це продемонстрував. Зараз відбувається такий розквіт українського духу. Так, бувають розбіжності, але це нормально. Україна дуже велика держава, і тому можуть бути певні розбіжності, та в цілому – ми єдині. Як тільки ми переможемо, ми всі разом почнемо концентруватися на розвитку та відновленні нашої України».

СоціСоціальний проєкт «Пліч-о-пліч» розповідає історії про надзвичайних українців. Слідкувати за історіями героїв можна в Instagram та Facebook.

59

Поділитись: