Переселенець працює в кав’ярні Little Mariupol у Дніпрі і запрошує маріупольців на безкоштовну каву

Володимир Ліхачов приїхав до Дніпра з Маріуполя. Його родина виїхала з рідного міста на другий день повномасштабної війни, 25 лютого, ввечері. Спершу жили в селі за 50 кілометрів, воно також було захоплене російськими військами. Зараз він працює у кав’ярні Little Mariupol.

Володимир Ліхачов приїхав до Дніпра з Маріуполя. У рідному місті впродовж 15 років займався сімейною справою. Родина мала три крамниці, де продавали чай та каву, а також готували напої з собою. Зараз працює у кав’ярні Little Mariupol, яку нещодавно у Дніпрі відкрив також переселенець з Маріуполя. Серед відвідувачів багато земляків, каже Володимир Ліхачов в сюжеті Суспільному.

"Маріупольця помітно відразу, чесно кажучи. Дніпряни більш спокійні, а по маріупольцям помітно, що вони пережили щось. У групі своїй, яка була у мене магазинною групою, кинув фотку цього закладу і написав оголошення. "Всіх маріупольців запрошую на безкоштовну каву". У Дніпрі. Приходили плакали тут, обіймалися", – розповідає Володимир.

Кавовий бізнес у Маріуполі

Чоловік згадує: у магазині в Маріуполі в нього була схожа кав’ярня, у якій готували "каву з собою".

"Приходили, купували. Завжди багато друзів було, завжди було багато гарних знайомих, яких було приємно пригостити просто так. Тобто це було передусім місце спілкування, місце зустрічі. Звісно, щось і заробляли, і досить непогано", – каже він.

До роботи закладу були залучені рідні – мати, брат, дружина, а також наймані працівники. Каже: робити каву його навчив товариш-бариста. Зараз він служить в теробороні.

"Його влаштували на курси ресторанних барист. І в розмові з ним я зрозумів, що він вже знає більше, ніж я. І я тоді поїхав до нього вчитися. Він мене навчив, як правильно робити каву. І от у Маріуполі завжди був аншлаг, завжди було дуже багато покупців", – говорить Володимир.

Один із магазинів, які належали Володимирові Ліхачову в Маріуполі, згорів. Інший – розграбований.

В окупації

Родина виїхала з рідного міста на другий день повномасштабної війни, 25 лютого, ввечері. Спершу жили в селі за 50 кілометрів, воно також було захоплене російськими військами.

"В окупацію ми все одно потрапили, але нам пощастило – ми не були під обстрілами. Ми бачили, як горіло місто. Повз нас проходили колони танків російських. На нашу ферму перші-треті танки з колони націлили знаряддя, але не вистрелили, пощастило. Там ми були місяць", – сказав він.

За місяць родина змогла виїхати до Запоріжжя, а потім до Дніпра. Поки живуть у безкоштовному шелтері. Далі замешкають в оселі, яку їм безоплатно надав один з дніпрян. Зараз там триває ремонт.

"Все подобається, все добре, все чудово. Але, звісно, дуже сумую за друзями, телефоную їм, показую. Маріупольців, які залишилися там, кличу сюди: "Приїжджайте, облаштуємося, будемо разом якось пробиватися", – розповів чоловік.

Чоловік додає: нічого так не хочеться, як повернутися в рідний Маріуполь, але за однієї умови – щоб він був українським.

30

Поділитись: