Педагогиня з Покровська розповіла про волонтерську діяльність

Олена Білицька понад 27 років працювала з молоддю у Покровську. Завдяки підтримці благодійників вона відкрила дитячий будинок сімейного типу. Після початку повномасштабного вторгнення жінка продовжила волонтерську діяльність, але згодом була змушена переїхати до Кобеляк. 

Про це йдеться у матеріалі Східного Варіанта.

Олені Білицькій цього року виповниться 70 років. Народилася в Покровську, де прожила майже все своє життя. Після школи вступила до Харківського національного університету ім. Н. Каразіна на механіко-математичний факультет.

З часом очолила службу у справах дітей та молоді, якій присвятила 27 років.

Розмірене життя Олени змінила випадкова зустріч з представниками голландського благодійного фонду. З 2008 року розпочалася співпраця пані Олени з Міжнародним дитячим фондом «Breath» (Дихання) та Українсько-голландським фондом «Дихання України» під керівництвом Олександра Древаля.

Пані Олена мріяла про створення в Покровську дитячого будинку сімейного типу, адже була переконана, що жоден заклад не здатен замінити тепло домашнього затишку. Вона прагнула, щоб кожна дитина зростала в родині, де її люблять і підтримують.

На початку повномасштабного вторгнення давні друзі з Нідерландів знову простягнули руку допомоги Покровську. Через постійні перебої з електропостачанням виникла гостра потреба в генераторах.

«Зі мною зв’язався український представник благодійного фонду «Дихання» і запропонував надати генератори для виробництва електроенергії», — розповідає Олена.

Допомога надійшла оперативно — 19 нових генераторів. Частину з них передали громадським організаціям, які надавали гуманітарну підтримку постраждалим. Один генератор отримала музична школа, решта була передана військовим.

Згодом жінка розширила волонтерську діяльність через співпрацю з громадськими організаціями. Від благодійників для мешканців міста та внутрішньо переміщених осіб надходили засоби особистої гігієни, ліхтарики, повербанки, дитячий одяг і спортивна форма.

Війна змусила змінити не тільки напрямки допомоги, але й життя підопічних дитячого будинку. Навесні 2022 року його було евакуйовано до Нідерландів, де Ніко де Борст продовжує опікуватися дітьми.

Перша хвиля евакуації розпочалася у 2022 році, але попри небезпеку, пані Олена довго не наважувалася залишати Покровськ.

Коли лінія фронту наблизилася до Покровська, представники фонду «Дихання» почали наполягати на її виїзді. У вересні 2024 року Олена спробувала оселитися в Білій Церкві.

«Ми знайшли будинок, у якому дозволили оселитися разом із тваринами. Але він тривалий час стояв пусткою, в ньому ніхто не жив, його навіть не відчиняли. Через це всередині був такий запах, що дихати було неможливо. Вікна відчинити не дозволили, поки не приїде господар», — згадує переселенка.

Ситуацію врятувала сестра, яка зателефонувала і запропонувала приїхати до Кобеляк, де приймають навіть із тваринами. Так Олена Білицька знайшла новий дім.

Подолати психологічні труднощі жінці допомогли у центрі життєстійкості.

Рукоділля також стало важливою частиною її терапії. У Покровську вона займалася в’язанням оберегів для військових і продовжила цю справу в новому місті. Її творчі захоплення знайшли підтримку серед місцевих мешканців.

Читайте повністю матеріал: Формула турботи: як педагогиня з Покровська поєднала математику, соціальну роботу та волонтерство

Також нагадаємо, що переселенка зі Сіверськодонецька створила волонтерський центр у Дніпрі

Валерія Круподеря

Поділитись: