«Зміна ментальності та ідентичності»: як російські окупанти порушують права дітей на ТОТ України

З початку повномасштабного вторгнення понад 20 тисяч українських дітей були депортовані та примусово переміщені росією. Усього, за попередніми даними ініціативи Президента України Bring Kids Back UA, близько 1,6 млн українських дітей залишаються під контролем росії — депортовані, примусово переміщені та ті, хто проживають на тимчасово окупованих територіях (ТОТ).

Опинившись під контролем росії, українські діти стають мішенню системної політики русифікації та асиміляції. На тимчасово окупованих територіях і в місцях депортації окупанти всіляко намагаються перевиховати дітей, стерти українську ідентичність, сформувати лояльність до російської держави та ненависть до України. Водночас дедалі більше мілітаризується саме середовище, у якому перебувають діти: їх залучають до військово-патріотичних організацій, пропагандистських заходів, зустрічей із російськими військовими та різноманітних «патріотичних» таборів.

Разом із тим, така політика країни-окупантки є воєнним злочином і грубим порушенням норм міжнародного гуманітарного права. Примусове переміщення та депортація дітей, їхня русифікація, нав’язування громадянства держави-агресора, а також цілеспрямоване стирання національної ідентичності суперечать нормам міжнародного права та можуть розглядатися як складові ширшої політики, спрямованої на знищення української національної самобутності.

«Надважливо відстежувати проблему мілітаризації та індоктринації дітей на ТОТ»

Згідно з даними Bring Kids Back UA, понад 1,6 млн українських дітей перебувають під контролем росії — це депортовані діти, примусово переміщені або ті, хто залишається на ТОТ. Офіційно зафіксовано 20,6 тисячі випадків можливої депортації та примусового переміщення дітей росією.

З початку повномасштабного вторгнення через російську воєнну агресію загинуло 709 дітей, 2596 було поранено, 2368 вважаються зниклими. При цьому, 55138 українських дітей були знайдені, а 2327 з них вдалося повернути додому.

Роман (імʼя змінено за прохання спікера — авт.) працює в гуманітарній ініціативі у напрямку пошуку військовополонених і цивільних заручників. З 2023 року він займається пошуком на підконтрольних територіях рф українських дітей, які вважаються зниклими безвісти. На його думку, надважливо відстежувати проблему мілітаризації та індоктринації (навʼязування ідей) дітей на ТОТ. А Україна має проводити систематизовану роботу з протидії в цьому росії.

«Станом на зараз ми фактично віддаємо дітей росії й залишаємо проблему без будь-якої належної реакції з нашого боку. Так не повинно бути», — каже співрозмовник Східного Варіанта.

Здебільшого Роман працює з відкритими російськими базами даних, у яких нерідко можна знайти інформацію про українських дітей, які вважаються безвісти зниклими. Це списки учнів шкіл на ТОТ та в росії, військових коледжів та таборів, інтернет-портали та ресурси, соціальні мережі.

«Проблема не лише в пошуку дітей у відкритих базах, а в тому, що росія нічого не приховує стосовно українських дітей. Навпаки — відкрито демонструють всю інформацію по цих дітях і методах роботи з ними. Це є на всіх ресурсах і порталах, де це можливо. Це «Юнармія», «Рух перших», бази шкіл, ліцеїв, освітніх закладів і так далі», — розповідає Роман.

Він веде сторінку в соціальних мережах, на якій ділиться із читачами результатами роботи з пошуку українських дітей на ТОТ чи в росії. Результати невтішні. Здебільшого такі діти вже навчаються в школах чи ліцеях, які мають у тому числі військовий вишкіл.

Наприклад, історія Артема Кірюшкіна. Хлопець 2005 року народження з Маріуполя. Вважається зниклим безвісти, внесений до реєстру «Діти війни». Роман знайшов Артема через сторінку Луховицького аграрно-промислового технікуму у ВКонтакте. Він переміг у регіональному конкурсі публіцистики з твором «Колесо фортуни. Подорож із днр до міста Луховиці». За цю роботу отримав почесну грамоту від Спілки журналістів Московської області.

У творі, який Артем надіслав на конкурс, він докладно описує свій шлях до росії, не усвідомлюючи, що насправді був депортованим з українських окупованих територій.

«Бабусі не стало! Я миттєво виріс у власних очах. Пам’ятаю тільки, як мене везуть у дитячий притулок. Усе! Треба вже на себе надіятись. (…) З притулку я потрапив у прийомну сім’ю. Попри те, що жилося мені там не дуже легко, я все ж вдячний батьку за те, що навчив мене чоловічого ремесла і вмінню виживати в складних умовах, що, безумовно, знадобилось у житті.… Це було раннім весняним ранком. Почались великі обстріли. Батьки тоді прийняли рішення залишити нас. Я їх не суджу. Це був їхній вибір.

Страшно не було! Багато хто опинився в рівних умовах. Переміщуючись з одного місця проживання в інше, я все більше був впевнений, що нас не залишать. Дітей постійно супроводжувала російська армія. У солдатів я вчився мужності й можу постояти за себе! Слава Богу!

Влітку 2022 року стався крутий поворот у моєму житті. Коли ми сіли в літак, у душі стало вільніше, пішли всі терзаючі думки. Я в росії!».

Або історія Лева Костюка. Він народився у 2010 році в Маріуполі. Зник під час окупації. Його фото є на ресурсі «Діти війни». На початку червня під час моніторингу освітніх закладів Маріуполя його вдалося знайти на одному із сюжетів окупаційних телеканалів.

Лев давав інтервʼю пропагандистському телеканалу «Оплот ТВ» у морській кадетській формі на фоні російського прапора. Відповідно, хлопець уже є кадетом і навчається у військово-морському навчальному закладі, який готує кадри для російського флоту.

«Хлопцю сьогодні шістнадцять років. Це, на жаль, не абстрактна статистика й не узагальнений образ. Це конкретна дитина з конкретним іменем і датою народження, яку Україна офіційно шукає, і яку росія тим часом уже одягла у форму й поставила перед камерою як рекламне обличчя свого військового ліцею», — пише Роман.

Робота росії з українськими дітьми доволі системна й добре профінансована, каже Роман. Це не хаотична діяльність чи низові ініціативи, а пропрацьована програма, розрахована на всі періоди життя дитини.

«Це державна політика, яка отримує доволі значне фінансування для того, щоб розвивати молодь у потрібному напрямку, і щоб українські діти мали повноцінну індоктринацію в російське суспільство й повністю мілітаризувалися. Усе починається з раннього дитинства — дитячого садка, переходячи на шкільні програми і програми додаткової освіти (табори, волонтерські рухи, громадські ініціативи). Після шкільної освіти індоктринація та мілітаризація впроваджується в закладах середньо-професійної та вищої освіти».

Роман неодноразово знаходив приклади, як українських дітей навчають керування FPV-дронами, розбору та збірці автомата, маршування тощо. Це все дає підстави вважати, що росія має заздалегідь прописану та узгоджену методологію військово-патріотичного виховання дітей.

«Мета — це повне викорінення всього українського з дитини. Це зміна їхньої ментальності, зміна ідентифікації. Я мав досвід спілкування з такими дітьми й намагався вступити з ними в певний контакт, щоб зрозуміти їхню психологію, їхнє розуміння і світогляд. Те, що я почув, мене здивувало. Дехто з них могли спілкуватися українською, були ті, хто навіть просили про це. Але весь формат нашої розмови був із доволі неприкритою агресією саме до України. Якщо наша держава нічого не робитиме, то ці діти невдовзі будуть штурмувати наші посадки, як це вже сталося з поколінням, яке потрапило під російський вплив після 2014 року», — зазначає Роман.

Він відзначає, що попри заяви України про готовність повертати дітей із ТОТ та росії, робота в цьому напрямку ведеться досить несистемно:

«Тут питання і нашої бездіяльності. Якщо діти формуються з проросійським світоглядом від суспільства чи своїх батьків, то не дивно, що потім вони підуть на нас зі зброєю в руках. Тому не можна заплющувати на це очі. Слід розробити інформаційну політику, не залишати дітей сам-на-сам, спілкуватися з ними. Тобто ми відокремилися в певних моментах від людей, які перебувають на ТОТ. Є приклади, коли люди виїхали з окупації, не отримали в Україні належної підтримки й повернулися туди. Це є проблема і її треба розвʼязувати. Нам потрібно звертати на це увагу й розробляти відповідні стратегії, які могли б поліпшити ситуацію і становище людей, які мешкають в окупації».

Спроба переписати ідентичність

Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році росія розгорнула масштабну та системну кампанію з депортації українських дітей на власну територію. Зафіксовано численні випадки, коли дітей розлучали з батьками або законними представниками, після чого їх намагалися влаштувати до російських дитячих будинків чи передати на виховання в прийомні сім’ї.

У перші місяці великої війни, коли російські війська стрімко захоплювали нові території України, тисячі людей були змушені евакуюватися, рятуючись від безперервних обстрілів, руйнувань та бойових дій. Водночас окупанти всіляко перешкоджали виїзду цивільних на підконтрольну Україні територію, натомість схиляли людей до виїзду в росію, організовуючи для цього автобусні перевезення.

Під час такої «евакуації» окупанти свідомо саджали дорослих та дітей у різні автобуси, розʼєднували цілі родини. Після прибуття батьки виявляли, що автобус із їхніми дітьми не прибув або «загубився», доля деяких дітей не відома досі.

Численні такі випадки фіксували в аналітичному звіті «Порушення міжнародного гуманітарного права у сфері освіти в Україні» від благодійного фонду «Схід СОС». На території росії українських дітей відправляють до дитячих будинків чи у виховні родини, де їх піддають російські ідеологічній обробці.

Практика незаконного вивезення українських дітей росією триває ще з 2014 року. Напередодні повномасштабного вторгнення на територіях так званих «днр» та «лнр» окупаційна влада оголосила евакуацію населення, пояснюючи це нібито «загрозою наступу з боку України». Втім, стало очевидно, що ця кампанія є одним із механізмів масового вивезення українських громадян на територію росії.

На ТОТ росія вибудувала системну політику впливу на дітей, яка поєднує освіту, пропаганду та позашкільне середовище, і фактично спрямована на формування нової ідентичності.

Передусім змінюється сама освітня програма. Українські підручники вилучають, натомість запроваджують російські стандарти навчання. Історію подають у викривленому вигляді, де Україна часто фігурує як «частина спільного простору» або «територія історичної росії». Українська мова поступово витісняється з навчального процесу, а її використання зводиться до мінімуму.

Дітей залучають до організацій на кшталт військово-патріотичних рухів, де їм нав’язують культ армії та служби в збройних силах росії. Регулярно проводяться заходи з участю військових, пропагандистські уроки та тематичні табори, де акцент робиться на «героїзації» російської армії та війни. Учням транслюють пропагандистські меседжі про війну проти України, формуючи образ «ворога» та виправдовуючи дії росії. Дітей залучають до різних конкурсів, свят і заходів, які закріплюють нову систему цінностей і лояльність до держави-окупанта.

Депортація українських дітей в росію є воєнним злочином. Комісія ООН визнала депортацію та примусове переміщення українських дітей російською владою, а також їхні насильницькі зникнення злочинами проти людяності.  Через організацію депортації Міжнародний кримінальний суд (МКС) видав ордери на арешт президента росії володимира путіна та уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової.

Уповноважений з прав людини в Україні Дмитро Лубінець фіксує випадки системного викрадення українських дітей росією. Зокрема, вихованців Херсонського будинку дитини знайшли в російській «базі» для всиновлення. У цих даних відсутні будь-які згадки про Україну чи справжнє походження дітей.

«Цей факт є ще одним підтвердженням цілеспрямованої політики стирання української ідентичності наших дітей та спробою «легалізувати» їх  викрадення. Спершу — примусове переміщення або депортація. Далі — зміна документів, передача в усиновлення, тотальне перевиховання та мілітаризація. Це не поодинокі випадки, а системна практика, яка триває ще з 2014 року. Саме тому діяти потрібно вже зараз — поки їхнє «я» не стерли остаточно. Насильницька передача дітей до іншої національної групи є грубим порушенням IV Женевської конвенції та має ознаки геноциду відповідно до Римського статуту», — зазначає Омбудсман України Дмитро Лубінець.

Офіс Омбудсмана та українські державні органи, міжнародні партнери, громадські організації працюють над поверненням українських дітей із ТОТ та рф. Якщо у вас є повідомлення про українських дітей, які  перебувають у росії та на тимчасово окупованій території — звертайтеся до інституції:

• електронною поштою: hotline@ombudsman.gov.ua
• за номерами телефонів: 1678, 044-299-74-08
• у громадську приймальню за адресою: вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008.

***

Цей матеріал створений у співпраці з Центром прав людини ZMINA

Відчуження майна українців на ТОТ: як це відбувається та що можна зробити власникам

Після початку повномасштабного вторгнення та окупації українських територій, росія розгорнула системну кампанію з привласнення майна громадян України. На тимчасово окупованих територіях (ТОТ) власників квартир, будинків і земельних ділянок змушують проходити російські процедури «перереєстрації», а нерухомість тих, хто виїхав або відмовився співпрацювати з окупаційною владою, можуть оголосити «безхазяйною» та передати іншим особам. 1 липня 2026 року спливає термін, який рф встановила для «перере

Східний варіант | Новини сходу України | Донецька і Луганська областіІнга Павлій