Модельєрка з Луганщини отримала державний грант і шиє одяг у Дніпрі: відео

Переселенка з Кремінної Ганна Ольшанська вдруге, з нуля, створила власний бренд одягу. Нині закінчує працювати над весняною колекцією. До початку повномасштабного вторгнення вона мала два цехи швейного виробництва. Відновила виробництво модельєрка, отримавши через Дію державний грант.

Під час активних бойових дій на Луганщині зберегти бізнес не вдалось, розповідає Ганна. Тож у Дніпрі довелось починати все з початку. Як модельєрка відновила роботу — репортаж Суспільного.

Бізнес Ганна започаткувала у 2018 році, в Кремінній.

“Мій шлях почався з виробництва спідньої білизни. Сама, вдома, я шила на побутовій машинці. Створила сторінку в Instargam, вона почала розвиватися. Я приїхала до свого міста Кремінна влітку і пішла до місцевого ательє. Звернулася до майстрів, які відшили мені першу колекцію мого одягу”, — згадує засновниця бренду одягу Ганна Ольшанська.

Ганна відкрила майстерню в Кремінній і цех у Сєвєродонецьку. Каже, за місяць відшивали близько двох сотень замовлень. До 24-го лютого команда Ганни налічувала 12 фахівців.

“24-го лютого почалося, як у всіх з новин, о четвертій ранку. Подзвонили батьки, сказали, що почалося. Ми поїхали у Сєвєродонецьк з Кремінної, думали, бути ближче до цеху, можливо відшивати щось. Але там були нелюдські умови для життя, для роботи. Обладнання не вивозили, бізнес не релокували тому, що сподівалися, що таке не може трапитись і це — не про нас. Але потім вже зрозуміли, що запізно його вивозити”, — розповідає Ганна.

У цеху з пошиття верхнього одягу працює швачкою переселенка з Кремінної Ольга. Вона влаштувалася на роботу до Ганни після переїзду до Дніпра.

“Ми шиємо верхній одяг, зазвичай пальта, іноді шуби. У мене освіта — кравець верхнього одягу. Я творча людина, мені потрібно творити щось красиве, гарне, радувати наших дівчаток. Попри війну, життя не стоїть на місці, й всі ми хочемо мати гарний вигляд, щоб нам було тепло”, — каже Ольга

Також у цеху працює переселенка з Сєвєродонецька Олена. До повномасштабного наступу росіян вона вже працювала разом із Ганноб. Переїхавши з дому, звільнилася, щойно виробництво у Дніпрі відновилось — повернулася у колектив.

“Зідзвонились з Анею, вона запропонувала працювати з нею. Ми разом вже працювали, друг друга знаємо, тому сумнівів не було. Так зустрілись й почали працювати разом”, — розповідає Олена.

За словами Ганни Ольшанської, після переїзду до Дніпра, про відновлення роботи не думала, поки випадково не натрапила на державну програму відновлення власного бізнесу у "Дії". Створила бізнес-план й чекала співбесіди.

“Так і сталося, вони зателефонували. Питання звичайно спочатку були суто математичні: прибутковість, відсотки. Я дуже хотіла, щоб ми нарешті повернули все що в нас було. Я бачила, що ми їм подобаємося, що вони в нас вірять. Ми показали нашу упаковку, наші бирки, наші вироби, наші сукні, все що в мене було”, — згадує Ганна.

На відновлення бізнесу Ганни, держава виділила 250 тисяч гривень. За ці гроші, каже Ганна, закупили обладнання. Нині у цеху працює шість робітників, всі вони переселенці.

348

Поділитись: