Міський театр і Base UA провели майстерню з аудіосторітелінгу для підлітків, які мешкають в прифронтовому Краматорську
У культурному просторі “Терикон” відбулася серія креативних воркшопів для підлітків “Розкажи цю історію в аудіо”. Їх провели для підлітків, які мешкають в прифронтовому Краматорську.
Про це повідомляє Східний Варіант з посиланням на організаторів заходу.
Учасники знайомилися з основами сторітелінгу, особливостями роботи з аудіо і тим, як цей медіум використовується у сучасному мистецтві. В результаті вони створили власний аудіофільм про шкільні досвіди на основі голосових повідомлень, записаних під час майстерні.
“Голосові повідомлення, слухання музики і звуку є одним з найпоширеніших способів обміну інформацією та ідеями серед підлітків. Музика, звук, аудіо постійно супроводжують підліткове життя. Нам здавалося, що розповідати історії через голосові повідомлення їм буде легко, бо це щось, що ми робимо щоденно — і це так і сталося”, — говорить засновник Міського театру Дмитро Левицький, який розробив ідею майстерні.
Міський театр зосереджує свою увагу на аудіо як основному інструменті творчого самовираження. Ініціатива вже не вперше проводить освітні події для підлітків. У 2022 році за кураторства Левицького підлітки створили віртуальні аудіопрогулянки містами та селищами під час війни, серед яких зокрема Теплодар на Одещині, Пархомів на Чернігівщині, Ужгород, Київ тощо. “Цей досвід нічим особливо не відрізняється від того, як працювати з повнолітніми людьми, крім того, які теми ми обираємо”, — говорить Дмитро.
Центральною темою майстерні в Краматорську стала школа. Через пандемію коронавірусу і війну школярі вже кілька років поспіль навчаються дистанційно. Разом з тим, їхні шкільні досвіди тривають. Вони є унікальними і вартими документування.
“Шкільні досвіди — універсальні. Наприклад, це про бешкетування, самовираження, стосунки з друзями і вчителями. Зараз, як і сто років тому. Але наші учасники навчаються в дуже конкретних (часто зруйнованих) школах поруч з лінією фронту. В дуже конкретний час. Саме тому ці самозадокументовані оповіді є кольоровими камінцями в мозаїці ширшої історії дитинства та повсякдення. Ці голоси мають звучати” — коментує співорганізаторка проєкту Світлана Довгань.
Найцікавіші речі відбувалися не на запис, а під час розмов. Команда “Терикону” і Міського театру також ділилася своїми спогадами про шкільні роки в Краматорську, Донецьку, Києві, Барі. Голоси учасників та організаторів перепліталися, створюючи розмову на рівних.
“Весь наш проект — це була просто розмова про школу. Це розмови про школу і як ми хочемо повернути це життя з офлайн школою, зі своїми однокласниками, з перервами між уроками, зі строгими вчителями і домашкою”, — поділився Дмитро Левицький.
“Ми хотіли в першу чергу провести ці три дні зі сміхом, з певною легкістю. З тим, щоби наші учасниці не відчували тягаря відповідальності за якісь певні показові роботи. Це не була показова робота. Це був процес”, — каже Дмитро.
Майстерня не мала на меті створити досконалу мистецьку роботу, але організаторам було важливо показати учасникам, як легко перетворити ідею у проєкт. Саме тому з’явився аудіофільм, створений на основі звукових коментарів до шкільних фото, як фінальний продукт майстерні.
“Це історія про школу. Школу як образ цілісного щасливого дитинства, як образ сміливості, curiosity (допитливості), найкращих якостей людини”, — підсумовує Дмитро Левицький.
“Розкажи цю історію в аудіо: майстерня з аудіосторітелінгу в Краматорську” підтримує Європейський Союз за програмою Дім Європи.
Також: "Згуртували мешканців громади": як у бібліохабі Покровська проводили заходи для дітей
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
32
