Держава зосереджуватиметься на реальних потребах кожної людини: що відомом про закон забезпечення прав і свобод ВПО
Раніше ключовим критерієм була наявність довідки ВПО. Тепер держава зосереджуватиметься на реальних потребах кожної людини та родини.
1 липня Верховна Рада прийняла закон про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Про те, які зміни він вносить, та чи дійсно позитивно вплине на переселенців, Східний Варіант дізнався в юристки ГО «Донбас SOS» Богдани Казначеєвої
Прийнятий закон є важливим і охоплює більшість ключових аспектів, з якими сьогодні стикаються ВПО. Про це зазначає юристка ГО «Донбас SOS» Богдана Казначеєва. Водночас він має рамковий характер, тобто лише визначає основні державні гарантії та принципи підтримки переселенців. Конкретні механізми їхньої реалізації будуть визначені окремими постановами Кабінету Міністрів.
«На мою думку, головна перевага закону, що він дуже комплексно розглядає весь шлях вимушеного переміщення людини: евакуацію, взяття на облік, інтеграцію, забезпечення житлом, реалізацію соціальних прав, безпечне повернення, якщо воно передбачене, та реінтеграцію. Після набрання законом чинності слід дочекатися всіх необхідних постанов для його роботи. Головна його мета полягає в тому, щоби підтримка ВПО стала більш системною та сучасною. На жаль, не можна точно сказати, коли закінчиться війна, а переселенців стає все більше з прифронтових територій. Раніше ключовим критерієм була наявність довідки ВПО. Тепер держава зосереджуватиметься на реальних потребах кожної людини та родини», — розповідає Богдана Казначеєва.
Електронний кабінет для переселенців поки що існує як законодавча ідея, каже юристка. Однак у перспективі має стати інструментом взаємодії між переселенцем та державою. За його допомогою ВПО зможуть отримувати послуги онлайн, а держоргани використовуватимуть інформацію з реєстрів без необхідності щоразу звертатися до людини.
Нова редакція закону не запроваджує нові житлові програми, але закріплює на законодавчому рівні ті механізми, які вже працюють: пільгові іпотеки, придбання та викупи житла, місця тимчасового проживання та інші форми державної підтримки.
«Закон не відповідає на питання, хто саме може скористатися тим чи іншим механізмом і як це має відбуватися на практиці. Фактично, закон створює законодавчу основу для державної житлової політики щодо ВПО, а його практичне наповнення будемо очікувати ще попереду. Наприклад, закон говорить про можливість пільгового кредитування чи придбання житла, але це не означає, що кожна ВПО автоматично отримує таке право після набрання чинності законом», — розповідає Богдана Казначеєва.
Отже, значна частина закону станом на зараз має рамковий характер. Він визначає принципи, але не містить конкретних механізмів для реалізації. Не зрозуміло, як працюватиме оцінка потреб переселенців. За попереднім припущенням юристки, від критеріїв оцінки фактично залежатиме доступ людини до конкретних видів державної підтримки. Важливо, щоб цей процес був максимально прозорим.
Закон визначає напрямки державної житлової політики, але не містить конкретні гарантії, хто, коли та за яких умов може отримати житло чи скористатися програмами.
Тож станом на зараз треба очікувати набрання законом чинності та публікації постанов Кабміну, які визначать механізми його роботи.
Інга Павлій
Маргарита Борисенко
