Історія кохання: 20-річна закарпатка прихистила 60-річного переселенця з Маріуполя, а потім вийшла за нього заміж

Жителька Хуста, що на Закарпатті, 20-річна Моніка Кадар прийняла в себе вдома переселенця з Маріуполя Павла Гладковського, а потім між ними спалахнуло кохання.

Про це повідомляє Східний Варіант з посиланням на місцеве видання "Карпатський Об'єктив".

Дівчина розповіла, що від початку повномасштабної війни планувала прийняти у себе вдома якусь родину із зони бойових дій, адже проживала сама у великому будинку. Моніка списалася через соціальні мережі зі знайомими волонтерками зі Львова і повідомила, що готова прийняти у себе когось, кому дуже потрібне безкоштовне житло.

"Спочатку в мене жила сім’я – молода мама з двома дітьми із Київщини. Дуже хороші люди і ми досі листуємося у соцмережах. У Аліси чоловік на війні, а вона з донечками втекла від обстрілів на Закарпаття. Щоправда, пожили вони в мене менше місяця. Коли у столиці стало більш спокійно, вони повернулися додому. Тоді до мене підселили одну бабусю із Херсонщини. Але й вона пожила лише кілька тижнів – виїхала за кордон. Третім був Павло. Він приїхав у травні. Із палаючого міста його вивезли сусіди. У машині була вагітна жінка і їх не дуже перевіряли. Сам Павло мав поранення і йому потрібна була медична допомога, тож через блок-пости проїхали більш-менш спокійно», – зізнається хустянка.

А Павло доповнює розповідь дружини:

"Неподалік було влучення і я мав осколкове поранення плеча. Будинок, у якому мешкав, стерто з лиця землі. Повертатись мені нікуди. Жив один, бо дружина померла від раку сім років тому, а доросла донька живе у Іспанії. Вона, до слова, на 17 років старша за Моніку. Їй 36. Я вже давно маю двох онуків… Мені у лютому буде 60, – запевняє він. – У місті, в якому пройшла більша частина мого життя, мене більше нічого не тримає… Отже, я радий, що тепер пустив корені на Закарпатті!".

Народження почуттів

Чоловік пригадує, коли вперше побачив Моніку, то й не міг подумати, що між ними виникнуть стосунки. До молодшої на 40 років дівчини він ставився спочатку, як до доньки.

"Я побачив перед собою дуже молоду дівчину. Вона була відкритою і доброю, накрила для мене царський стіл! Я почувався неймовірно вдячним їй! Про якісь почуття і не думав, бо різниця у віці між нами – 40 років. Їй було 19, а мені – 59. Мене вражало, яка Моніка добра господиня, як із усім вміє майстерно впоратись, адже у неї і робота, і город, і сад, і домашні котики та песики… Та ще й я на голову звалився. Було трохи незручно, адже вона одразу заявила, що я житиму в неї безкоштовно. Почав допомагати їй у господарстві с лагодити огорожі, збирати врожаї, ремонтувати сантехніку, робити полички для кухні на спеції… Коли вона була заклопотана іншим, готував їсти. Із перших днів так склалося, що ми все робимо разом і дружно, ніколи не конфліктуємо, між нами взагалі не виникає непорозумінь. Такої гармонії в мене у житті ні з ким не було! Поступово почав до дівчини щось відчувати. Та про все вона сказала першою. Я навіть якось не смів думати про кохання… Але наші почуття виявилися взаємними і ми зараз дуже щасливі", – зазначає Павло.

Сама Моніка зізнається, з чого розпочалося їхнє кохання.

"Два місяці ми жили як чужі люди, хоча Павло допомагав мені у всьому. Та ставився як батько до доньки. Але потім в одну мить все змінилося. Я сильно посварилася з братом по телефону і він взявся мене заспокоювати. Тоді ми вперше поцілувалися. А далі все пішло-поїхало. Через місяць після цього ми розписалися. Весілля не робили, просто оформили стосунки. Навіть фото на згадку не маємо! Зараз війна, не до святкувань ні мені, ні Павлові. Але свято на нашій вулиці буде, просто трохи згодом. Коли народиться наш первісток, на якого власне й чекаємо", – заявляє вона.

Родина дівчини не розуміла її

На шлюб Моніки друзі та рідні відреагували з непорозумінням, але вже потроху заспокоюються.

"Мама на мене сердита… навіть на розпис не приїхала. Два місяці ми не спілкувалися. Та стосунки вже почали налагоджуватися. Брат теж не у захваті, але сказав, що то мій вибір і моє життя… Просто просив добре подумати. А от подруги відвернулися. Спочатку думали, що я батька відшукала і він живе в мене, але потім були і насмішки, мовляв, дідуся собі знайшла. Та я не ображаюся. У житті ніколи й не чекала на багатого принца на білому «Мерседесі». Своїм Павлом дуже задоволена, бо він ніжний, уважний, чуйний та добрий. Вірю, що ми проживемо разом довге і щасливе життя і що все у нас завжди буде гаразд!", – переконує вона.

Плани на майбутнє

На майбутнє у родини також є плани. Вони мріють відкрити власний магазин сувенірів, бо обоє займаються хендмейдом у вільний час… А ще у найближчій перспективі планують зареєструвати громадську організацію, аби більше допомагати переселенцям.

2495

Поділитись: