Від тимчасового до постійного: які житлові рішення потрібні ВПО

Житло залишається однією з головних потреб внутрішньо переміщених людей. Без нього складно планувати майбутнє, інтегруватися в нову громаду й повернути відчуття стабільності. Водночас державні програми не завжди відповідають потребам людей, а громади можуть не мати достатнього житлового фонду.

15 жовтня Східний Варіант провів онлайн-зустріч «Від тимчасового до постійного: житлові рішення для ВПО». Учасники обговорили державні житлові програми, досвід їх реалізації, а також необхідність довгострокових рішень для тих, хто втратив дім через російську агресію.

У дискусії взяли участь представники державних органів, громадських організацій та люди, які скористалися житловими програмами або зіткнулися з перешкодами під час спроб отримати житло.

Розв'язання житлового питання — ключове в інтеграції ВПО

Ольга Стукало, головна редакторка «Вікна Відновлення», представила результати дослідження «Карта проблем та рішень: досвід ВПО та інституційні перспективи відновлення», яке «Вікно Відновлення» проводило спільно зі Східним Варіантом.

У межах дослідження в січні 2026 року провели фокус-групові обговорення за участі переселенців, представників органів влади, медіа та громадського сектору. Однією з ключових проблем, яку визначили учасники дослідження, стало житло.

«Головне питання, яке потрібно вирішити людям для інтеграції в ту громаду, де вони зараз вимушено перемістилися, — це житлове питання. І за ним ідуть усі інші», — зазначила Ольга Стукало.

За її словами, якщо на початку повномасштабної війни люди частіше потребували місць тимчасового проживання, то з часом зростає запит на довгострокові рішення. Зокрема на соціальну оренду та використання наявного житлового фонду.

У дослідженні також звернули увагу на потребу в зрозумілій комунікації про житлові програми, щоб люди могли чітко розуміти умови участі, хто може податись на програму, які терміни подання заявки, алгоритм участі тощо. Дослідження показало потребу людей в кращому інформуванні про доступні можливості.

Житлові програми, з якими працює Мінсоцполітики

Наталя Матковська, заступниця начальника управління соціальної підтримки та інтеграції Департаменту політики підтримки та інтеграції ВПО Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України, розповіла про державні механізми підтримки ВПО.

Один із напрямів роботи — поліпшення умов у місцях тимчасового проживання. У червні 2026 року уряд оновив вимоги до таких закладів. Зміни стосуються, зокрема, площі на одну людину, кількості місць у кімнатах, температурного режиму, доступу до води й санітарних умов, а також облаштування місць для людей з інвалідністю.

Ще один механізмом є експериментальна програма придбання сільських будинків для тимчасового проживання переселенців. Ця програма регулюється постановою № 301, у якій вказано, що на програму виділено більше ніж півтора мільярда гривень. За словами Наталі Матковської, передбачена субвенція становить до 500 тисяч гривень на один будинок, а користування ним оформлюють угодою строком на три роки.

«Хоча проєкт передбачений на два роки, ми сподіваємось, що за результатами його реалізації він працюватиме на постійній основі», — каже Наталя Матковська.  

Також є державна програма іпотечного кредитування. Її механізм дії такий: держава покриває 70% першого внеску та 70% щомісячного платежу за тілом кредиту й відсотками протягом першого року. Також передбачена компенсація супутніх витрат, а саме банківських послуг, страхування та нотаріуса. Сума компенсації становить до 40 тисяч гривень. Заявник має сплатити решту самостійно й відповідати умовам програми.

Під час виступу Наталя Матковська розповіла також про субсидію на оренду житла. За словами Матковської, кількість звернень по неї залишається невеликою. Учасники події відмітили, що однією з причин є небажання частини орендодавців офіційно оформлювати орендні відносини. На момент зустрічі уряд обговорював, чи продовжувати цей механізм, чи розробляти інший.

Досвід роботи «Схід SOS» з питанням житла для ВПО

Ярослав Таранець, тімлід із адвокації благодійного фонду «Схід SOS», поділився, що від початку повномасштабного вторгнення фонд надав понад 125 тисяч юридичних консультацій, з них близько 70% стосуються питання житла для ВПО (за внутрішньою статистикою фонду).

Це не лише компенсації за зруйноване або пошкоджене житло, а й оформлення документів, внесення нерухомості до Державного реєстру речових прав, отримання житлових ваучерів та інші юридичні питання, без розв'язання яких людина не може скористатися державною програмою.

За словами Ярослава Таранця, навіть за наявності правовстановлювальних документів людина може зіткнутися з необхідністю додаткових процедур. Тому кожен випадок потребує окремого розгляду.

«Кожен випадок він одномоментно і типовий, і одномоментно унікальний», — зазначив Ярослав.

Окремо Ярослав Таранець наголосив, що люди, які втратили житло на окупованих територіях, досі не мають належної відповіді на питання компенсації. Він згадав озвучену в медіа цифру — 878 тисяч об’єктів нерухомості на тимчасово окупованих територіях, які, за наведеними ним даними, фактично втрачені.

На його думку, навіть якщо неможливо одразу компенсувати втрати всім, необхідно створити юридичні передумови для фіксації таких втрат і подальшого пошуку рішення.

Житлові програми для ветеранів та їхніх родин

Артур Насібян, начальник управління з питань ветеранської політики Донецької обласної державної адміністрації, розповів про державні та регіональні механізми підтримки ветеранів і родин загиблих захисників та захисниць.

Серед програм, про які розповів Артур Насібян, — забезпечення житлом людей з інвалідністю внаслідок війни I та II груп і визначених категорій родин загиблих, а також надання житлових ваучерів на 2 мільйони гривень окремим категоріям ВПО з тимчасово окупованих територій. Зокрема, постанова №1176 передбачає можливість отримати такий ваучер ветеранам зі статусом учасника бойових дій, які мають статус ВПО та виїхали з окупованих територій.

Окремо Артур Насібян розповів про державну програму грошової допомоги на придбання житла для учасників бойових дій зі статусом ВПО. За його словами, у 2024 році Донеччина отримала 680 мільйонів гривень у межах цієї програми. Це дозволило забезпечити житлом 300 родин захисників і захисниць, які перебували на обліку як внутрішньо переміщені особи в Донецькій області.

Спікер також звернув увагу на проблеми, які виникають під час оформлення допомоги. Зокрема, у частині громад бракує даних у відповідних реєстрах, через що система не може підтвердити статус заявника. Це створює перешкоди навіть для людей, які мають право на участь у програмі.

Чому програми не завжди доступні

Микола Надулічний, голова правління ГС «Луганська Асоціація організацій осіб з інвалідністю», запропонував подивитися на житлову політику з позиції людини з інвалідністю та переселенця.

Він наголосив, що універсальності державних програм недостатньо без інклюзивності. Навіть якщо людина формально відповідає умовам програми, скористатися нею може бути складно через бар’єри в транспорті, банках та інших установах.

Спікер поділився, що програма іпотечного кредитування має певні недоліки, адже навіть отримавши підтвердження такого кредитування під 3% в сумі 3 мільйони гривень, дуже важко знайти житло, ціну якого би покривало це кредитування. На власному прикладі Микола Надулічний пояснив, що розрахункової суми іпотечного кредитування може не вистачати на придбання житла.

Чоловік розповів про парадокс житлових програм, зокрема про виплати для ВПО, які знімаються, якщо людина накопичує 100 тисяч гривень в депозиті.

«Тобто ми показуємо, що ми накопичуємо на житло, щоб внести ці 20%, наприклад. І з нас одразу знімаються всі пільги», — розповів Микола Надулічний.  

Окремою проблемою залишаються ситуації людей старшого віку, які не мають підтримки родини й не бачать доступних для себе житлових програм.

«Ми не повинні все життя доводити, що здатні виживати без власного дому. Ми просто хочемо нарешті взяти і жити».

На думку Миколи Надулчіного, житлові механізми мають враховувати індивідуальні обставини людей, а законодавчі рішення не мають перекладати на переселенців обов’язок самостійно долати всі прогалини системи.

Досвід отримання житлового ваучера: від заявки до придбання квартири

Ветеран, тренер «Серця Азовсталі» та керівник ветеранського центру МДУ Сергій Яровий поділився власним досвідом отримання житлового ваучера на 2 мільйони гривень.

За його словами, оформлення заявки затрималося більш ніж на місяць через пошук даних в реєстрах. Вирішити питання вдалося після звернення до Київської міської державної адміністрації, оскільки спікер перебував на квартирному обліку в Києві.

Далі було очікування на надходження фінансування. Ніхто не знав, коли відкриється можливість забронювати кошти, також не знав, як буде рухатись черга, який відбір і пріоритетність, коли можна буде отримати ці кошти і що для цього треба зробити.

Згодом відкрилась можливість бронювати сертифікати. Приблизно за 20 хвилин розібрали три тисячі сертифікатів. Далі на покупку житла є 60 днів. Сергій тоді був у відрядженні закордоном і йому вдалось придбати житло за ще коротший термін, а саме за півтора тижня.

Житлове питання потребує комплексного, якісного та виваженого підходу. Серед проблем, які озвучили учасники зустрічі, — складні умови участі в програмах, нестача інформації, труднощі з документами та реєстрами, фінансові обмеження й бар’єри доступності. Окремої уваги потребують люди, чиї житлові ситуації не охоплені чинними механізмами.

Довгострокове житлове рішення — це не лише можливість отримати кошти. Воно має бути доступним для людини на практиці: від подання заявки до вибору помешкання й заселення. А державні програми мають враховувати різні обставини переселенців, щоб допомога відповідала їхнім реальним потребам.

***

Публікація створена в рамках проєкту Інституту висвітлення війни та миру (IWPR) «Посилення громадського контролю» за фінансової підтримки Норвегії. За зміст цієї публікації відповідає виключно редакція Східного Варіанта. Цей матеріал жодним чином не може вважатися таким, що відображає позицію IWPR та Уряду Норвегії.