Експерти розповіли, як Україна може використовувати досвід інших країн у питанні амністії бойовиків на Донбасі

Експерт Української Гельсінської спілки з прав людини Олег Мартиненко дослідив досвід інших країн у питанні амністії після припинення війни.

Про це йдеться в матеріалі “Східного варіанту”.

“В мирних угодах, схвалених Організацією Об’єднаних Націй, не може передбачатися амністія за геноцид, воєнні злочини, злочини проти людяності або грубі порушення прав людини», - йдеться в дослідженні.

Також амністія не завжди прописується в законі, що передбачає тривалого часу. У деяких країнах, наприклад у Демократичній республіці Конго у 2002 році, амністію спочатку оголосили указом президента, а потім уже прийняли відповідний закон.

В Уганді прийняли закон, який амністує всіх, хто брав участь у бойових діях проти влади у певний період.

А в Боснії та Герцеговині в 1999 році прописали:

«Звільнення від кримінального переслідування або повне звільнення від винесеного вироку або частини вироку, надається всім особам, які вчинили в період з 1 січня 1991 року по 22 грудня 1995 року… (далі перелік дій)».

Отримання амністії передбачає виконання певних умов, які ставить влада.

Держава може вимагати:

• особисто подати заяву до певних органів. Інколи ж амністія поширюється автоматично, але подача заяви допомагає державі зафіксувати кількість людей, що брали участь у бойових діях. А ще існує практика застосування амністії лише після судового вироку;
• вкластися в визначений термін - від кількох місяців до року. Після того, як термін сплине, отримати амністію буде неможливо;
• повідомити усі деталі злочину;
• взяти участь у публічних слуханнях.

Ті, хто претендують на амністію, мають виступити перед комісією. Такі слухання проводили в Колумбії та Ліберії. А в ПАР публічно заслухали понад 2100 справ. Жертви під час публічних слухань мали право надавати докази та давати офіційні показання, допитувати винних особисто або через законних представників, робити заяви в усній формі або письмово.

«Обсяг умов амністії, на думку багатьох дослідників, свідчить про силу державної влади в умовах збройного конфлікту — слабка держава часто не висуває деталізованих умов, окрім припинення вогню та роззброєння, надаючи перевагу моделі безумовної, широкої амністії. Але що впевненішою є позиція держави, то ширшим є перелік умов, які вона висуває до озброєної опозиції та незаконних збройних формувань», — говорить у своєму дослідженні Олег Мартиненко.

Яку з міжнародних практик візьме до уваги Україна, поки що сказати складно. Відомо, що нині проводяться консультації та формується основа стратегії перехідного правосуддя.

Експерти наголошують, що Україна вже зараз має донести до людей на окупованій території, а також до вимушених переселенців, хто і як має відповідати перед українським законом за окупацію Луганської та Донецької областей.

Читайте: Експерти назвали основні переваги закону про воєнних злочинців на Донбасі

187

Поділитись: