Історія
Бойова наука 43 ОМБр: як сапер Відьмак з Донеччини навчає новобранців
Відьмак — молодий чоловік з Донеччини, який використав свою цивільну гірничу освіту, щоб стати сапером від Бога. Він не шукав виправдань і приєднався до 43 ОМБр Сухопутних військ, попри минулі травми та непридатність до служби. Про те, як Відьмак із побратимами-інструкторами адаптує новобранців до реальної війни й про його особистий унікальний бойовий досвід ми дізналися, побувавши на сході України, у смузі відповідальності 43-ї окремої механізованої бригади.
Стежка поміж вибухами
Відьмак нахиляється у високій траві біля вузької глибокої ямки в землі. На її дно вкладає вибуховий пристрій. Готує все для того, щоб легко звести його і підірвати в точно визначений момент.
Працює зосереджено, аж піт проступає на чолі. Загортає ґрунт і позначає місце мінування. Тут — все. Воїн забирає з землі ніж, маркер, стяжки та інше обладнання, кріпить спереду на броню. Для кожного предмета — своє визначене місце, щоб не марнувати час у критичній ситуації.
І йде далі стежкою між кущів та порослих травою руїн. Він має замінувати ще кілька точок.
Високий 31-річний воїн з позивним Відьмак пройшов майже два роки боїв на Сході у складі 43-ї окремої механізованої бригади. Після кількох контузій та поранення Відьмак став інструктором, який тренує поповнення для бригади: нині він служить штаб-сержантом відділення бойової підготовки.
Вибухівка, над якою Відьмак щойно чаклував, імітуватиме мінометний обстріл під час адаптаційного заняття для новобранців.
«Мій цивільний фах — гірництво й розробка корисних копалин. В університеті ми вивчали, зокрема, і вибухові роботи, в шахтах Донеччини проходили практику. Батько, дідусь та інші родичі теж були шахтарями. Ці знання дуже згодилися, коли я пішов до війська», — пригадує Відьмак.
Юнак мав право взагалі не служити: він отримав спортивну травму в дитинстві, частину кісток черепа йому замінили на титан. Однак коли побачив, як восени 2022-го ЗСУ звільняють від окупантів Харківщину і продовжують наступ на його рідній Донеччині, зрозумів: не зможе дозволити собі стояти осторонь.
«Я бачив, як наші хлопці відбивали село за селом. І відчув, що маю долучитися! Добровільно пішов до ТЦК та СП, здав свій “білий квиток” і записався до лав ЗСУ. Вже в 43-й бригаді в мене спитали: “Друже, ти ж вивчав вибухівку та інженерні роботи. Може, підеш сапером?”. Тема цікава, я погодився. І не шкодую», — зізнається воїн.
Він обіцяє повернутися до розмови за кілька годин, після того, як його підопічні, відділення новоприбулих бійців, виконають навчальне завдання: пройдуть стежками крізь степ, рідколісся, болото та руїни, між вибухами, димом, засідками і ударами дронів.
Відьмак та його побратими-інструктори подбають про те, щоб навчальне завдання майже нічим не відрізнялося від реального бою у смузі відповідальності 43 ОМБр.
«Ціль знищили — рух!»
«Нижче — дорога. Вище — водойма, потім кілька будинків, на пагорбі над ними — ліс. Маєте пройти тут і тут... Переправитися. Зачистити будинки. В лісі — “опорник”, де треба зайняти кругову оборону. Звідти виходите на зв’язок і доповідаєте про виконання завдання», — Відьмак на макеті місцевості пояснює групі рекрутів суть сьогоднішньої вправи.
Інший інструктор, з позивним Гетьман, доповнює:
«На маршруті вас можуть зустріти групи інфільтрації п...рів (окупантів — ред.). Знешкоджуєте їх. Якщо виникає затримка, наприклад, на переправі — розосереджуєтеся і маскуєтеся. На всьому маршруті будуть ворожі дрони: “бомбери”, FPV, “ждуни”... Тому слухаєте небо. Виявили пташку — відкриваєте вогонь. Ціль знищили — рух!».
Рекрути уважно слухають. Сьогодні їм доведеться застосувати на практиці все, що вони вивчали останніми тижнями.
Жилети-розгрузки, шоломи і автомати з датчиками системи LAZERTAG дадуть змогу бійцям працювати по супротивнику і дронах, не витрачаючи набоїв, але контролюючи влучання.
Хлопці ретельно маскують обладунки одне одного гілками з листям і травою. Присідаючи на місцевості, такий боєць виглядає як звичайний кущ.
«Всі готові? Дійте за планом. Рух!»
Перший етап — треба перетнути відкриту ділянку, доки немає ворожих дронів. Водночас групу супроводжує своя «пташка»: вона розвідує шлях попереду і при потребі може передавати повідомлення інструктора через гучномовець.
Бійці зникають у заростях на березі річки. Але вони там не самі.
«Чо-йта, бл…, укропи?!», — вигукує військовослужбовець, який грає роль інфільтрованого росіянина. Відкрити вогонь він не встигає, черги з автоматів-лазертагів кладуть його на землю, на обладунках горять червоні лампочки: в нього влучили, й не раз.
Переговори командира групи та інструктора — лаконічні:
— Противника знищили. В нас без втрат.
— Прийняв, прийняв. Рух!
На галявині — пікап, пошкоджений у реальному бою. Зараз це реквізит: бійці відпрацьовують на ньому посадку-висадку з транспорту. В цей момент — загроза з повітря.
Хлопці кидаються врозтіч і за кілька секунд вже ведуть вогонь по дрону-бомберу. Однак він встигає скинути боєприпас, що імітує російську хімічну атаку.
З пікапа починає йти густий дим, воїни за командою одягають протигази...
В смузі, яку тримає 43 ОМБр, доводиться долати водні перешкоди. Тому форсування річки — те, що кожен курсант відпрацьовує до автоматизму.
... На узбережжі немає нікого: група розсипалася по кущах і очерету. Видно лише одного бійця, який за мотузку підтягує до себе імпровізований пором з каністр і піддонів. Відчалює. Так само, але за іншу мотузку, тягне себе до протилежного берега.
Здалеку виглядає так, наче річкою пливе на дошках купа гілля...
— Перший — на місці.
— Плюс. Маскуйся. Другий — рух!
Бійці працюють з максимальною обережністю. Однак їх побачив оператор дрона-«ждуна». Злетіти високо ворожа пташка не встигає: кілька бійців знешкоджують її вогнем.
Кожен наступний етап — складніший за попередній.
Група виходить до будиночків, які треба зачистити. В цей момент їх попереджають про загрозу мінометного обстрілу.
Доки бійці всередині будиночків, Відьмак зводить свої вибухові закладки. Вони спрацьовують одна за одною впродовж двох хвилин. Стовп диму й землі, потім ще один, і ще... Вибухова хвиля відчувається навіть на солідній відстані. Пристрої закладено так, що від них немає жодних небезпечних осколків, лише дрібні грудочки мокрої землі розлітаються на десятки метрів.
«У будиночках залишаєте лазертаги, далі працюєте в броні з бойовою зброєю. Якщо з’явиться дрон — по ньому стріляєте бойовими! А ще після обстрілу у вас умовний поранений. За командою — почнете надавати йому допомогу та забезпечите евакуацію», — Відьмак у рацію оголошує новий етап.
Тим часом інструкторка на псевдо Психуша гримує бійця, який гратиме роль пораненого. Маючи досвід бойової медицини, Психуша відтворює рани на руці та голові з моторошним реалізмом.
... Польовою дорогою летить на шаленій швидкості старий пікап, який наїжачився антенами системи РЕБ (радіоелектронної боротьби). Гальмує і розвертається у хмарі куряви біля точки евакуації. Там вже чекає «поранений» на ношах з бандажами і турнікетом.
Кілька секунд, і побратими вже вклали «трьохсотого» в кузов. Пікап з «прокрутами» й ревиськом зривається з місця і зникає.
«Дрон, дрон!»
FPV заходить низько, з боку стрільбища, де біліють щити-мішені. Група, яка вже встигла розосередитися, веде по ньому вогонь бойовими патронами.
«Ціль знищили — рух!»
Бійці ставлять зброю на запобіжники і по двоє обережно підіймаються схилом до лісу. Надвечірнє небо — чисте. Хлопці займуть опорний пункт і завершать навчальне завдання без жодних сюрпризів.
…Інструктори Гетьман і Відьмак зустрічають новобранців на виході з “опорника”. Ті досі захекані, з-під шоломів струмками збігає піт.
«Дуже сподобалося! Розвідали й зачистили територію, врятували пораненого, збили всі дрони. Найголовніше, чого нас навчили — злагодження з побратимами», — молодий рекрут на позивний Ярий ділиться враженнями.
Рекрут побачив на практиці, як діє група піхоти в сучасній війні. В її інтересах працюють всі інші частини підрозділу: від дронарів та зв’язківців до медицини та логістики. Ярий завершує розповідь і відкорковує пляшку «Прозорої»…
«Красунчики, спрацювали добре», — коротко підводить риску інструктор Гетьман.
Далі бійці та їхні наставники сідають на колодах коло макета місцевості та по-дружньому діляться враженнями про день, що минув.
Танки, міни, ворожі штурмовики й досвід, що рятує життя
Відьмак поправляє свої згорнуті турнікети, маркери та всілякі інструменти, розміщені рядочком спереду на броні. Вони чимось нагадують зілля та еліксири, які використовував його фентезійний прототип — Відьмак із книг Сапковського.
Обох Відьмаків, і вигаданого, й реального, поєднує ще одне: досвід багатьох боїв та небезпечних ситуацій.
«Найгірше на лінії зіткнення — це коли по тобі працює танк “навісом”, — згадує сапер одну з таких ситуацій. — Ми тоді мінували посадку та простір перед нею, саме для того, щоб російський танк не міг проїхати. От він і вирішив помститися! В нас тоді обійшлося без втрат. А танк, зрештою, підірвався».
Ще один випадок — робота під час російського штурму, розповідає воїн:
«Ми встановлювали мінне загородження, коли російський штурм розпочався буквально в ста метрах від нас. Тоді мали вогневий контакт з росіянами, притиснули їх до землі, ближче не підпустили. Але потім по нашому сектору летіло все, що було у п...рів: міни, дрони, та ще й КАБи (керовані авіабомби) лягали неподалік. “Все, сьогодні роботи не буде. Зараз по укриттях, вночі продовжимо”, сказав я тоді побратимам».
Відьмак пережив кілька контузій, які були особливо неприємними, враховуючи його минулу травму голови. Але найскладніший момент — останнє поранення, коли сапер пройшов на волосину від смерті. Його фактично врятував рідний український чорнозем...
«Нас почали крити під час руху. Я падаю просто на розмоклу від дощу землю. І мінометна міна прилітає у двох метрах від моїх ніг. Не мав би жодних шансів, якби не страшенна грязюка: міна ввійшла в чорнозем як у масло і підривач спрацював на глибині близько метра. Мене поранило осколком в ногу. Перевірив: кров не йде, ступня німіє, але можу потроху йти», — пригадує Відьмак.
Після того обстрілу Відьмак ще й організував пошук одного з саперів, який загубився через пошкоджену рацію. А потім — вихід до точки евакуації. Далі — шпиталь і перспектива, яка йому не дуже сподобалася: або списання, або служба в тилу.
І тут керівник з бойової підготовки бригади запропонував: «Відьмаче, ти ж досвідчений воїн. Який тил? Залишайся інструктором, ділися своїм досвідом!»
Відтоді Відьмак готує поповнення для своєї рідної 43-ї окремої механізованої бригади в одному з прифронтових районів на сході України.
Чому Відьмак працює вночі: п’ять правил сапера
За час служби сапером Відьмак власноруч встановив тисячі танкових мін, розгорнув кілометри колючого дроту-«ягози» та організував безліч інших «вибухових та невибухових загороджень».
На основі свого бойового досвіду воїн сформулював кілька правил, які допомогли йому з побратимами вижити. І якими він тепер ділиться з новобранцями.
- Не твоє — не чіпай!
В зоні бойових дій не можна чіпати жоден сторонній предмет, якщо його приніс і поклав не ти. Тому що вибуховий пристрій може виглядати як що завгодно.
- Не повертайся в точку, яку замінував.
«Багато саперів підриваються на своїх же мінах, — говорить Відьмак. — І навіть якщо ти дуже навчений фахівець, пройшов великий бойовий шлях, не повертайся до міни або пастки, яку вже звів! Ти маєш завжди ставитися до вибухового пристрою з повагою».
- Сапер — пріоритетна ціль для ворога.
«Це тому, що ми можемо завдати окупантам багато шкоди, — зловісно посміхається Відьмак. — Тому не даємо себе “змалювати” ворожій розвідці. Й намагаємося працювати переважно вночі. Вдень, звісно, було б набагато зручніше, але вночі ти в більшій безпеці».
- Навички працюють краще, ніж емоції.
«Так, ворог зрівняв з землею та окупував моє рідне місто. Але емоціями справі не поможеш! Я визначив для себе мету: давати бійцям навички, найважливіші для зони бойових дій. Завдяки навченості вони виживуть самі та знищуватимуть більше окупантів, вони звільнятимуть нашу землю. І це більш виграшна стратегія, ніж просто ненависть до ворога».
- Воїн має постійно вчитися.
І це не тільки особисте життєве кредо Відьмака. На цьому побудована вся система підготовки в 43 ОМБр.
«Якщо хлопці проходили БЗВП не в нас, то вони обов’язково отримують курс адаптації: два тижні ми готуємо їх до того, як воює саме наша бригада. Якщо якась група бійців була відведена в тил — після цього ми обов’язково дамо їй кількаденний курс для підтримки рівня навченості. Тому що за місяць-два на “передку” багато чого змінилося».
Що входить до цього курсу зараз? Це, зокрема, оновлені техніки маскування від ворожих дронів, способи їх виявлення, глушіння та збиття. А ще — додаткова стрілецька підготовка, саперна справа, такмед…
І доки готувався цей текст, підготовка в 43-й бригаді продовжує змінюватися, з урахуванням найактуальнішого досвіду бойових дій.
«Я спостерігаю, як зараз з’єднання Сухопутних військ ведуть наступ і звільняють північ нашої Донеччини. Гарно спланована операція, хлопці якісно до неї підготувалися, добре вивчили дії ворога на своєму напрямку, — наголошує Відьмак. — Ми збираємо весь цей досвід: і від суміжників, і від нашої бригади, і від ворога, а потім адаптуємо для наших занять».
Відьмак завершує розповідь. Замислюється і дивиться на західний обрій. Десь там, у тиловому місті, на нього чекають кохана і дочка. Коли він поїде у відпустку, то дитина слухатиме розповіді свого тата, справжнього Відьмака, уважніше, ніж казки та фільми про фантастичних героїв...
***
Відьмак та його побратими з 43 ОМБр шукають нових учнів — новобранців, яких вони готові навчити всього, що знають і вміють самі. Всі вакансії 43-ї бригади, як тилові та бойові, є на її офіційній сторінці, а також на сторінках 1-го центру рекрутингу Сухопутних військ ЗС України. Українському війську потрібні люди на безліч посад: від операторів дронів та наземних комплексів, до інженерів, саперів, медиків, фахівців з логістики і діловодів. Тому що українська піхота, роль якої є надважливою, воює не сама по собі. Вона є частиною величезної технологічної й багатовимірної екосистеми Сухопутних військ.
Автори: Євген Солонина, В’ячеслав Назаренко, Медіацентр Сухопутних військ
Фото Євгена Солонини, Медіацентру Сухопутних військ
