39403
Інга Павлій
Повідомляти про "зв'язки" з людьми в окупації, або що не так із новоприйнятим законом
25 квітня Верховна Рада України проголосувала за закон «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо встановлення додаткових підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця та деяких інших питань». Відповідно до нього, тепер працівники різних підприємств та організацій мають повідомляти роботодавця про звʼязки з людьми, які перебувають на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) або в росії. Східний Варіант разом із юристами розбирає закон та пояснює, що з ним не так
Представники коаліції організацій, що опікуються питаннями захисту людей, постраждалих унаслідок збройної агресії проти України, розкритикували закон та днями опублікували звернення до Президента, у якому просять його ветувати. Чому виникла така реакція, розповідаємо в матеріалі
Закон має змістові та регламентні проблеми
Ознайомившись із супровідними документами законопроєкту, юристи зрозуміли, що під час його розгляду депутатами було суттєво змінено зміст. У законопроєкті, який зареєстрували ще у вересні 2022 року, пропонувалося внести зміни до статті 41 Кодексу законів про працю України та визначити на законодавчому рівні додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця за умови «вчинення працівником, який працює на об’єктах державної власності, що мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави та/або об’єктах критичної інфраструктури, проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, пов’язаного з його підтримкою держави-агресора».
До другого читання зміст законопроєкту змінився. І замість внесення змін до статті 41 КЗпП України, як пропонувалося спочатку, законопроєкт передбачив зміни до статей 40, 43, 46, 142 КЗпП України, згідно з якими його дія поширювалася б на працівників не лише обʼєктів критичної інфраструктури, а й інших українських підприємств.
У новоприйнятому законі йдеться, що тепер роботодавці можуть запроваджувати правило про «надання працівниками інформації щодо наявних у них зв’язків із фізичними особами, місце постійного проживання (перебування, реєстрації) яких знаходиться на території держави-агресора або тимчасово окупованій території України». Це правило буде обовʼязкове для працівників організацій та установ, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки України.
Відповідно до запропонованих змін до статті 40 КЗпП України, невиконання працівником правил поведінки на підприємстві, в установі чи організації в частині положень, передбачених частиною другою статті 142 КЗпП України, може бути підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
«Тобто предмет правового регулювання, на нашу думку, змінився. І це суперечить регламенту. Не може бути так, що в першому читанні закон виглядає одним чином, а в другому — докорінно іншим. Це проблема. Але змістовні проблеми цього тексту є значно серйознішими», — каже директорка з адвокації в Центрі прав людини «ZMINA» Альона Луньова.
Одним із ключових векторів української політики тривалий час була й буде реінтеграція деокупованих територій. Українська влада, як і громадські організації, намагаються захищати права українців, які залишаються на тимчасово окупованих територіях, або в росії. З українцями в окупації намагаються підтримувати зв’язок, хоча цьому постійно перешкоджає російська федерація.
«Виходить так, що з одного боку наша держава окреслює такий вектор державної політики, а з другого — приймає закон, яким дає можливість працедавцям встановлювати правила внутрішньої поведінки на підприємстві, які можуть охоплювати повідомлення про зв’язки з мешканцями ТОТ. Серед іншого, це посилає дуже потужний меседж, що зв’язки з людьми в окупації — це щось, на що треба звертати увагу, як щось, що поза законом.
І так, у принципі, можна легко прийти до того, до чого вже прийшла російська пропаганда: що контакти з людьми з ТОТ є поза законом і вони сприймаються як щось, що є порушенням», — пояснює Альона Луньова.
Закон дає більше питань, ніж відповідей
Водночас у законі є незрозумілі моменти. Не пояснюється, що саме мається на увазі під «звʼязками» та «звʼязками з мешканцями окупованих територій». Це дає дуже широке тлумачення новоприйнятих норм, й українські працівники можуть не розуміти, як правильно вчиняти в різних ситуаціях.
«Не пояснюється, що це за звʼязки: сімейні, дружні чи просто написати повідомлення в соціальних мережах, щоби підтримувати звʼязок? Через це під норми закону підпадає дуже багато осіб. Без уточнення, що це за звʼязки, ця норма може мати негарне відображення в суспільстві. Наша організація безпосередньо працює з внутрішньопереміщеними особами, із жителями тимчасово окупованих територій, і ми навпаки намагаємося підтримувати звʼязки, особливо в контексті реінтеграційної політики держави.
Щоб не втратити звʼязок із жителями ТОТ. Щоб вони знали, що відбувається на підконтрольних територіях», — пояснює юристка ГО «Донбас SOS» Наталія Юрлова.
Серед інших питань, на які закон не дає відповідей: «В якій формі працівники мусять передавати дані про зв’язки?», «Що роботодавець буде робити із цими даними?», «Куди дані треба передавати?» тощо.
«У тих умовах, коли в нас немає доступу до окупованих територій, коли людям складно виїжджати звідти, і коли держава мала б думати, як зберегти ці крихти звʼязків, які залишаються, приймається такий закон. Персональні зв’язки, які зараз залишаються чи не єдиним можливим зв’язком із тимчасово окупованими територіями, держава фактично ставить поза законом і каже, що тепер це питання національної безпеки, і що про це тепер треба повідомляти», — каже Альона Луньова.
В обґрунтуванні до закону мова йде про попередження та виявлення колабораційної діяльності. Але ці повноваження відносяться до українських правоохоронних органів та безпосередньо до Служби безпеки України, пояснює юристка «Донбас SOS»:
«Перекладати повноваження правоохоронних органів на роботодавців може бути підставою для зловживання з боку роботодавця. Адже, якщо роботодавець дійсно бачить підозру колабораційної діяльності, він і так мусить звернутися до Служби безпеки. Навіщо тоді застосовувати такі норми, вводити в Кодекс законів про працю? Тим більше уже є підстава звільнення за злочини проти основ національної безпеки, куди відноситься безпосередньо колабораційна діяльність».
Альона Луньова підкреслює, якщо закон усе ж буде підписаний Президентом України, то це може стати приводом для багатьох судових справ щодо свавільних звільнень роботодавцями працівників:
«Якщо ми порахуємо, скільки у вас, скільки в мене чи в будь-кого на вулиці є знайомих, друзів, родичів на ТОТ, то це будуть сотні людей. А якщо порахуємо серед друзів у Facebook, або ще друзів родини, друзів чоловіка чи дружини, то це буде ще більше. І виходить, що ми маємо усю країну перетворити на тотальне пояснення, хто з ким контактує. Це не наблизить перемогу, але наблизить руйнування звʼязків, які ми так ретельно збираємо останніми роками».
Звернення правозахисників до Президента України щодо ветування цього закону підписали такі організації, як Центр прав людини «ZMINA», «Донбас SOS», «Група впливу», «Право на захист», «Стабілізейшн Суппорт Сервісез», «КРИМСОС», Кримська правозахисна група та «Схід SOS».
Нагадаємо, що 30 квітня ухвалений закон було направлено на підпис Президенту України. Протягом 15 днів із цієї дати він має або підписати його, або ветувати. Східний Варіант слідкуватиме за розвитком подій та долею новоприйнятого закону.
***
Нагадаємо, що Східний Варіант запустив гарячу лінію “HelpPrint” для мешканців прифронтових і тимчасово окупованих територій. На цей канал зв’язку можуть звернутися люди, які потребують підтримки, допомоги або ті, хто бажають безпечно поділитися інформацією чи своєю історією. Також у Східного Варіанта працює сайт-дзеркало, який обходить блокування російських окупантів без VPN.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
39403
