Тетяна Жук
Захист інформаційного тилу. Як "Львівський медіафорум" допомагає редакціям сходу України
Повномасштабне вторгнення росії в Україну зачепило багато професійних сфер. І журналістика — не виключення. Ба більше, саме журналісти залишаються у прямому і переносному сенсі під прицілом російських окупантів. Причина проста. росія придушила свободу слова на своїй території, а також на територіях квазіформувань типу «лднр». Те саме її військові намагаються зараз зробити на території України.
Українські журналісти помирають від обстрілів у цивільному житті, а також під час виконання професійних обов’язків у найгарячіших точках на мапі України. Журналісти, що боронять інформаційний тил, також отримують погрози.
Команда «Східного Варіанту» також отримувала погрози, не кажучи вже про те, що частина журналістів була змушена покинути свої рідні домівки задля власної безпеки.
Але завдяки щирій підтримці медійної спільноти та українських організацій ми продовжуємо свою роботу і гідно протидіємо російській загрозі та викликам, що кинула нам війна. Сьогодні Східний Варіант розповідає про кейси допомоги від ГО «Львівський медіафорум».
У чому проблема?
За даними моніторингу Інституту масової інформації, за чотири місяці повномасштабної війни росія скоїла 413 злочинів проти журналістів та медіа в Україні. Станом на 24 червня росіяни вбили загалом 33 журналісти, з них вісім журналістів було вбито під час виконання професійних обов'язків. 14 журналістів були поранені, і щонайменше 15 журналістів зникли безвісти (більшість з них з Маріуполя).
Також відомо про щонайменше 9 випадків захоплень та викрадень журналістів і 58 випадків погроз.
«Журналістам надсилають електронні листи та погрожують допитами, ув'язненням (зокрема, у Сибіру), блокуванням сайтів. Погрози отримували редакції як центральних медіа, так і регіональних», — так описаний характер погроз у моніторингу ІМІ.
Також загарбники розгортають кібервійну проти свободи слова українських журналістів. Моніторингом зафіксовано 32 кіберзлочини проти українських медіа. Після 24-го лютого посилилися DDoS-атаки на сайти українських ЗМІ. Також окупанти намагаються блокувати доступ людей до українських ресурсів Це відбувається як на територіях, окупованих з 2014 року, так і на новоокупованих територіях України.
Яке рішення?
Громадська організація «Львівський медіафорум» була створена у 2013 році. У травні того ж року організація провела велику однойменну подію, де зібрала близько 400 медійників з усієї країни. З часом функції «Львівського медіафоруму» значно розширилися до проведення досліджень медіаландшафту і допомоги українським журналістам.
Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації «Львівський медіафорум» почав активно допомагати українським журналістам, що постраждали внаслідок вторгнення.
Як виявилось, вони вже давно розглядали можливість вторгнення і нові виклики для української журналістики, тому завчасно почали розробляти терміновий план, якщо найгірші прогнози військових експертів справдяться.
«Ми домовились, що почнемо реалізувати цей план за двох умов. Перша — повідомлення про те, що війська рф перейшли державні кордони України державні. Другий — зникнення зв’язку. В цьому випадку нам слід було б переконатися, чи в інших мобільних операторів і провайдерів інтернету також зник зв’язок. Ми розуміли, що [війна] може початись і в такий спосіб, що означало б диверсії. На жаль, наш план спрацював 24-го лютого», — розповідає голова ГО «Львівський медіафорум» Ольга Мирович.
Як це працює?
У перші дні повномасштабного вторгнення «Львівський медіафорум» запустив гарячу лінію, на яку медійники могли звертатися, щоб повідомити про свої потреби та необхідну допомогу. Перші дзвінки на лінію поступили вже зранку 24-го лютого. Журналісти з найбільших небезпечних точок країни запитували про безпечне місце, де вони могли б тимчасово оселитися або поселити своїх родичів.
У «Львівському медіафорумі» були готові до цього, адже переобладнали власний офіс під шелтер, а також завдяки допомозі партнерів відкрили додатковий простір під шелтер в іншій точці міста.
«Вже через півтора тижня ми зрозуміли, що потрібно не лише забезпечення шелтером, харчами та засобами гігієни, а ще й робочими місцями. Тим самим ми трохи переобладнали наш шелтер: виділили там робочу зону, закупили базове обладнання. Були журналісти, які втратили техніку, бо не могли взяти її з собою або вона була просто знищена», — згадує Ольга Мирович.
Втім, вона відзначає, що очікувала значно більше запитів на допомогу, ніж їх було насправді. Але багато українських журналістів замість того, щоб виїхати з небезпечних районів, обрали залишитися там і працювати до останнього, аби зберегти редакцію.
Після більш ніж чотирьох місяців з початку повномасштабної війни кількість звернень про допомогу від журналістів не зменшилася, скоріше змінився тип потреб. Якщо у перші місяці багато редакцій потребували задоволення базових і робочих потреб своїх співробітників, то зараз це більш глибинні запити. Зокрема, це підтримка виготовлення контенту, підтримка виплат зарплат редакції, технічна допомога, консультації з фандрейзингу, фінансів, ІТ-підтримки, SEO-оптимізації, цифрової безпеки.
Ще один масштабний напрямок — психологічна допомога.
«Вона надає різні форми. Ми зараз максимально розширюємо пропозиції. Це й анонімні індивідуальні психологічні консультації, і групи взаємопідтримки, і резиденції для журналістів, які працюють в умовах підвищеного стресу. А це зараз фактично всі українські журналісти. Раніше ми мали такий досвід з іноземними журналістами з країн, де медійники знаходяться під загрозою і політичним тиском, тоді як зараз така допомога потрібна нашим колегам», — каже голова «Львівського медіаформу».
А це точно працює?
З 24 лютого «Львівський медіафорум» опрацював запити 270 медіа і закрив 122 запити від журналістів. Сума допомоги, наданої за цей час, перевищує 600 млн гривень.
Також «Львівський медіафорум» допоміг редакціям і медійникам сходу України, зокрема, закрили 19 потреб медіа Донецької та Луганської області. Це 5 запитів на техніку, 7 запитів на фінансову допомогу, 2 запити на психологічну допомогу, 3 на цифрову безпеку (захист сайту від атак та розблокування профілю).
Серед цих медіа «Східний Варіант», «Вільне радіо» «Восточный проект», «Kramatorsk Post», «Антикрозивий медіацентр», «Бахмут.in.ua», «Новости Донбасса», «Трибун», «ІPTA», «Славянские ведомости / Газета объявлений», «Міський сайт Бахмута», «Маріуполь зараз», «Волноваха.City».
Як не дивно, більшість медійників сходу України бояться не обстрілів і бойових дій, а окупації. Бо знають, що у разі окупації на незалежних журналістів почнеться полювання як з боку загарбників, так і з боку їхніх посіпак.
Про це каже, зокрема, головний редактор видання «Волноваха.City» Павло Єштокін. Він і ще одна журналістка виїхали з міста ще на самому початку вторгнення рф, а от друга частина команди — журналістка і відеооператор — залишились у місті.
В результаті журналістка Анастасія була вимушена ховатися у підвалі. Це, можливо, врятувало їй життя, оскільки у її оселю влучив снаряд, тому фототехніка, що знаходилася там, була пошкоджена. Анастасія була евакуйована під час однієї з останніх хвиль евакуації у спеціальному броньованому автомобілі.
Відеоператор Микита застав окупацію Волновахи та для виїзду з міста був вимушений проходити фільтрацію, влаштовану окупантами. За словами Павла Єштокіна, у Микити вдома провели обшуки, частково забрали обладнання, потрібне для зйомки та монтажу відео. Також Микиту допитували, намагаючись з’ясувати, чи знає він якихось місцевих активістів.
Частину техніки він зміг вивезти, коли їхав з Волновахи через росію у Польщу, оскільки шляхи через підконтрольні українській владі території зараз майже неможливі.
«Відповідно, майже вся техніка редакція залишилася у Волновасі, всі комп’ютери розграбували. Я лише свій ноутбук встиг вивезти. Тому, коли ми виїхали, то почали звертатись до багатьох організацій по грошову підтримку, щоб по крупинках зібрати редакцію», — каже Павло.
Він також звернувся по допомогу до «Львівського медіафоруму» з проханням допомогти з технічним забезпеченням, зокрема, придбати ноутбук, об’єктив для фотоапарата і штатив.
«Я людина з бізнесу, тому дуже не люблю бюрократію. А з “Львівським медіафорумом” вийшло так, що вони прислали техніку настільки швидко, що навіть мені вони настільки швидко не потрібні були. Я зовсім по-іншому роботу розпланував, думав, увесь процес займе місяць, а вийшло за три дні», — розповідає Павло Єштокін.
Ще одна історія допомоги пов’язана з редакцією «Вільного радіо», що активно висвітлювало події на території Донецької та Луганської областей, в тому числі на їх окупованих частинах.
«Ми заздалегідь планували наші дії на випадок ескалації безпекової ситуації. У нас було 2 зустрічі з командою, на яких ми обговорювали плани, страхи, тривоги, враження. Так намагались скоординувати максимально наші дії, якщо зникне зв‘язок, електрика, інтернет тощо», — згадує підготовку директорка «Вільного радіо» Анастасія Шибіко.
Ще 23 лютого вона вже після обіду попросила колектив іти додому і готуватись до евакуації: зібрати речі, заправити автівки та в цей же день або, найпізніше, наступного дня ㅡ виїжджати.
Зараз всі члени команди редакції у відносній безпеці. Повномасштабна війна кинула нові виклики.
«Ми працюємо з різних міст та країн. Трохи сумуємо за офісом. Він у нас великий, просторий та комфортний. А ще там круглорічно стоїть ялинка. Через те, що ми перебуваємо за межами регіону, часом важко отримати офіційне підтвердження інформації. Але війна не скасовує стандартів, тому інколи йде багато часу на перевірку, через що страждає оперативність», — каже Анастасія Шибіко.
Вона згадує, як виїхала з Донецької області виїхала у Київську область і там опинилася в окупації.
«Через 2 тижні після початку бойових дій, мені із чоловіком довелось кілька днів тікати лісами від дагестанців, які нас шукали. Коли ми після звільнення Київщини потрапили у дім, в якому жили, зрозуміли, що залишились без нічого. Окупанти вкрали навіть собачий корм та ношені військові талани. Що вже говорити про ноутбуки у коробках, професійний фотоапарат із повним набором об‘єктивів та все інше. Наша машина стояла розстріляна, розкрадена та потрощена, а на асфальті виднівся напис “Хочешь мира”», — згадує директорка редакції.
Анастасія Шибіко звернулася до «Львівського медіафоруму» по допомогу. Зокрема, потрібно була техніка на заміну вкраденій рашистами. «ЛМФ» допоміг з деяким обладнанням. Також організація знайшла жило для одного з членів команди «Вільного радіо» і вже втретє надає фінансову підтримку, яка дозволяє закривати потреби редакції.
Ще більше корисних рішень
Яку допомогу надає Львівський медіафорум (ЛМФ)?
◾ індивідуальні консультації та підтримка професійних психологів;
◾ консультації з кібербезпеки, захист сайтів українських медіа;
◾ розблокування сторінок українських редакцій та журналістів у мережах Facebook та Instagram та встановлення додаткового захисту від блокування;
◾ пошук спорядження для індивідуального захисту;
◾ збір інформації про специфічні потреби редакцій та пошук ресурсів для їх задоволення;
◾ фінансова підтримка для оплати хостингу та виготовлення контенту;
◾ надання техніки для роботи редакцій;
◾ готовий текстовий і графічний контент для широкої аудиторії щодо інформаційної гігієни.
Програма резиденцій
Також «Львівський медіафорум» запустив програму закордонних і українських резиденцій. Одна з них просто зараз проходить у Польщі, на іншу, що відбудеться у Карпатах, зараз триває набір. Детальніше про неї можна прочитати за цим посиланням, а зареєструватись — за цим. Дедлайн подачі заявок — 15 серпня, але краще поквапитись, оскільки резиденція у Карпатах дуже популярна, організатори отримали вже понад 150 заявок.
Під час резиденцій журналісти матимуть змогу перезавантажитися, відпочити і змінити оточення, а також завести нові корисні знайомства, відвідати лекції і екскурсії. Все це доступно без відриву від основної роботи.
Допомога з конкретизованими запитами
«Львівський медіафорум» може допомогти здійснити вашу професійну мрію, якщо ви зможете правильно подати запит. Наприклад, нещодавно до команди «ЛМФ» звернулася українська редакція з проханням зробити україномовну версію сайту, якої до того в редакції не було. «ЛМФ» ніколи раніше не отримував такі запити, але радо допоміг дублювати сайт українською мовою, надавши необхідні ресурси та консультації.
Що означає конкретизований запит на допомогу? Розповімо на прикладі. Хтось з ваших співробітників мріє освоїти роботу з відеоформатами, але у фонді редакції немає грошей на курси відеозйомки та монтажу. Вашому співробітнику потрібно знайти конкретні курси або програму стажування і звернутись до «Львівського медіафоруму» з описом своєї потреби.
Якщо ви просто звернетесь до «ЛМФ» з проханням навчити вас знімати та монтувати відео, ймовірно, вони не зможуть вам допомогти. На пошук необхідного курсу чи програми стажування для вас у команди «ЛМФ» піде певний час і людський ресурс, що все одно не гарантує, що цей курс вам підійде.
Саме тому важливо конкретизувати запит, описати потребу, необхідність і можливості для задоволення цієї потреби.
Контакти «Львівського медіафоруму»
050 504 15 90
Підтримка «ЛМФ» на Patreon
Нещодавно у «ЛМФ» з’явився Patreon. Команда організація зробила це, зоб диверсифікувати джерела надходжень фінансів і отримати додаткові можливості підтримати українську журналістику. Якщо у вас є можливість підтримати «Львівський медіафорум», станьте їхнім патроном за цим посиланням. Це коштує 36 доларів кожного місяця.
Фото на обкладинці: Катерина Москалюк
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
979
