Руйнування, яких зазнають українські міста Донбасу від російської агресії є безпрецендентними за своїми масштабами в сучасному світі. Порівняти можна лише з руйнуваннями під час Другої світової війни. «Східний варіант» поглянув на світовий досвід післявоєнної відбудови, аби зрозуміти, що чекає на схід України після перемоги.
Колаж: Східний Варіант
Луганщина та Донеччина взяли на себе один із найважчих ударів ворога. Та війна в Україні скінчиться, і зруйновані міста потрібно повертати до життя. З чого починати після перемоги, яким є досвід інших країн з якісної відбудови після Другої світової війни?
Журналісти «Східного Варіанту» послухали думки українських архітекторів та їхні розповіді про закордонний досвід, який може бути застосовано до повоєнних Донбасу та Приазов’я.
В Офісі Президента вже напрацьовують план відбудови зруйнованих міст. Зі слів президента Володимира Зеленського за відновлення кожного з регіонів України відповідатиме певна країна світу.
«Ми розпочали двосторонні розмови щодо відновлення держави з лідерами країн: Велика Британія, Швеція, Іспанія, декілька інших . Наприклад, Велика Британія вже підтвердила підтримку цієї програми, Швеція також підтвердила. Це окреме лідерство в тому чи іншому регіоні нашої держави», — сказав Зеленський.
Велика Британія зголосилася відбудовувати Київ та Київську область, Швеція — Миколаївську область. Щодо Луганщини керівник ОВА Сергій Гайдай заявив, що багато країн готові допомогти, особливо держави Балтії. Але домовлятися про відбудову області ще зарано — там ведуться нестерпні бої, руйнування збільшуються з кожним днем.
«Враховуючи становище, в якому зараз перебуває Донбас, першочергово необхідно відновлення комунікацій. Далі — це відновлення забудов. А потім вже дорожня інфраструктура. З урахуванням того, що знищено майже 80% житлового фонду, на відбудову потрібно не менше 7 років. Все цінне, зокрема в Маріуполі, вже знищено, в тому числі драматичний театр. Вціліла вежа. Все інше потребує відбудови з нуля», — говорить головна дендрологиня міста Маріуполь Наталія Гончарова.
У квітні мер Маріуполя зазначив, що на відбудову міста знадобиться близько 10 млрд доларів. Ця цифра може зростати.
Міська рада повідомляє, що відбудувати Маріуполь після звільнення від окупантів допоможе Європейський Союз. Зокрема, відновити Драмтеатр в Маріуполі зголосилася Італія. Прем'єр-міністр Греції Кіріакос Міцотакіс заявив, що Греція готова відбудувати пологовий будинок в Маріуполі.
Японія виділила 13,64 млн доларів міжнародним організаціям для відновлення постраждалих від бойових дій територій Донецької та Луганської областей, зокрема на інфраструктуру регіону.
А тепер поглянемо, як з подібних ситуацій виходили різні міста світу.
Англійське Ковентрі мало значні руйнування після Другої світової війни. Це було промислове місто і його бомбили саме через наявні стратегічні об'єкти. Дуже нагадує Донбас, правда?
«Протягом певного часу Ковентрі занепадало. Потім певні простори почали відновлюватись із новими силами та новим натхненням», — говорить український архітектор, засновник Aranchii Architects Дмитро Аранчій
Місцева влада англійського міста в повоєнні часи викупила землю для того, щоб бути абсолютним власником Ковентрі. В результаті в центрі досить швидко вдалося відбудувати громадський простір. Після чого місто «ожило».
Будівельники у Ковентрі зробили ставку на бетон і не прогадали. Бетонні багатоповерхівки можна було будувати доволі швидко, не заморочуючись над зовнішнім оздобленням будівель. До того ж це підкреслило образ Ковентрі як «брутального міста».
Звісно, нові будинки вже мали такі блага цивілізації як централізоване опалення, гарячу воду, окремі ванні кімнати та кухні. До війни похвалитися цим могли далеко не всі.
Грамотна відбудова перетворила Ковентрі з простого англійського містечка на першопрохідця у новому стилі архітектури — бруталізмі.
Мистецтво в Ковентрі проявляється з тонким гумором, з філософським контекстом. У відбудові люди зберегли оптимізм, який давав надію на світле майбутнє. За словами архітекторів, якщо провести паралелі, то в Києві після Другої світової війни були подібні елементи мистецтва як у Ковентрі. До прикладу, Палац «Україна» має спільні риси з університетом англійського міста.
Бетон, як основа, прямі виразні лінії та чіткі контури — головні ознаки «бруталізму».
Ще одним прикладом для України з відбудови міст може стати французький Гавр. Місто розташоване на півночі Франції та було зруйноване на 80% під час Другої світової війни. Вціліли лише дві будівлі.
При відбудові Гавра створили Комітет з містобудування. Плани відбудови пропонували архітектори. Один з них вирізнявся екстравагантними ідеями, серед яких — підняти місто на 6 метрів від землі для того, щоб знизу їздив підземний транспорт, а зверху була комфортна пішохідна територія. Але таку ідею не погодили. Однак загалом до архітекторів прислухалися і їхня думка щодо відбудови Гавра була на першому місці.
Тамне дотримувалися усталеної до цього часу містобудівної структури та відновлювали архітектурні об'єкти за новими трендами.
«Нові будівлі будували із залізобетону, хоча до цього місто було з каменя та цегли. Ухвалили рішення, що збудують місто з новою структурою, з новими будівельними матеріалами і в тій стилістиці, яка була максимально популярною на той час», — говорить креативна директорка Архітектурного Бюро AIMM Анна Іскіердо.
Така схема може бути прийнятною для повністю знищених українських міст, але варто врахувати, що відбудова архітектурних будівель має бути зі збереженням історичної цінності. Наприклад, в Гаврі головний собор міста за останні 200 років відбудовували тричі . І щоразу по-новому.
Згідно з опитуванням місцевих жителів, їх все влаштовує, і зміна вигляду будівлі людям подобається. Однак, експерти відзначають, що в результаті відбудови втрачено історичну ідентичність цього собору.
Варшава відзначилася тим, що реконструювала старі забудови й зберегла їх ідентичність. Тепер польська столиця має найновіше старе місто в Європі з собором 1956 року і Королівським палацом 1974/1988 років.
За різними оцінками, Варшаву зруйнували в середньому на 80%. Під час повоєнної відбудови багато хто вважав, що економічного зиску у створенні копії старого міста не було. Тому все залежало від місцевих жителів, які ініціювали саме таку відбудову, та навіть збирали кошти на будівельні матеріали.
Після звільнення міста люди їхали додому, і їх не зупиняла навіть заборона влади на повернення. Місцеві жили на руїнах і своїми силами відбудовували місто. Вони робили все для того, щоб Варшава стала ще гарнішою, ніж раніше.
«Це про символи, про людей, про зв'язки один з одним і про історію, яка пов'язує людей з цим містом. Це енергія, яку нічим не можна спинити», — говорить про цей досвід заступниця голови в Архітектурній Палаті НСАУ Анна Кирій.
Ще однією підказкою з досвіду відбудови Варшави є підготовлений перелік проблем, які врахували під час робіт. Це може бути брак зелених насаджень, розфокусованість міста.
З 1936 по 1941 рік там була велика щільність забудови і майже не було простору для місць громадського відпочинку. Тож, Варшавувідбудували по-новому з меншою щільністю — повернулися до структури середньовічного міста.
Коли почалася відбудова, мером міста став архітектор, який до цього був містобудівельником. З його приходом на посаду в одному приміщенні працювало 1500 людей, з яких близько 900 — це архітектори, технічні інженери, фахівці історичної спадщини. Всі ці спеціалісти одночасно були націлені на спільний результат. Така злагодженість і спільна мета привела до якісної відбудови Варшави.
В Україні відпрацьовують схожий напрямок. Міністерство регіонального розвитку разом з усіма військовими адміністраціями та громадами створює каталог з переліком пошкодженої інфраструктури кожної області. Також українські архітектори проводять планування кожного регіону для майбутньої відбудови.
У згаданій вище відбудові міста Ковентрі досить багато речей було не враховано. Одним з недоліків стало суттєве збільшення інтенсивності автомобільного руху, що зробило місто незручним для пішоходів.
«Структура власності зробила можливим не лише створення громадських просторів, а й перетворила Ковентрі на автомобілецентричну одиницю — це було місто, в якому виробляли автомобілі, місто для автомобілів і місто, в якому почали їздити на автомобілях. З сучасної точки зору урбаністичних стратегій і зручного для людей міста, так ми не маємо робити», — говорить Дмитро Аранчій.
Іншими словами, пішоходи та автомобілісти повинні мати рівні умови в місті, а владі потрібно дотримуватися балансу під час відбудови.
Другим мінусом стало те, що центр англійського міста наповнився крамницями та маленькими торговими точками. Архітектори створили велетенські переходи до торгових центрів, які були усіяні комерсантами. Ковентрі стало перенасичене комерцією.
Тимчасові рішення є також великим недоліком. Зокрема, у Варшаві відбудова проходила без будь-якого фінансування і людям надавали лише тимчасові фінські будиночки, в яких вони проживають до нашого часу.
На думку архітекторів тимчасове житло не розв'язує проблему, і під час відбудови українських міст його не повинно бути. Зазначимо, що в деяких містах України вже почали зводити тимчасові будиночки для вимушених переселенців.
Ще одним недоліком може стати велика кількість неякісної відбудови. Наприклад, в Ковентрі швидко набудували багато житла, більшість якого вже знесли.
На думку української архітекторки Даші Спицької, після завершення військових дій та деокупації захоплених росіянами територій, процес відбудови потрібно починати з аудиту, щоб зрозуміти масштаби руйнувань. Потім проводити роботу з генеральним планом відбудови. Тобто потрібно зрозуміти, чи залишаться міста такими, як вони були — чи потрібне перепланування.
«Головна ціль кожного перепланування — це розуміння, що було хорошого в індустрії, в залізничному сполученні. Але потрібно подумати про житло, про розвиток і використовувати нові стандарти проєктування міст», — говорить Даша Спицька.
Час відбудови сходу України залежить від фінансування та від швидкості роботи інституцій. Оцінка архітекторки:
«З досвіду Японії — місто Хіросіма було відбудовано за 12 років. Це була відбудова основної частини, і потім вона добудовувалася. Так само Берлін був зруйнований і відбудовувався ледь не до 20 років. Зараз новіші технології, але для відбудови Донбасу нам потрібно закладати мінімум 5 років для складових першої необхідності, а далі буде розвиток».
Стосовно відбудови драмтеатру в місті Маріуполь на думку архітекторки потрібно зберегти частинку руйнувань. Даша Спицька говорить:
«Я вважаю, що його потрібно відбудувати, але залишити якусь частину уламків, щоб показати яким він був і яким він став, коли ми вже туди ходимо. Можливо цю частину накрити склом чи чимось сучасним. Потрібен контраст. Місто має багато шрамів, і я вважаю, що потрібно це показати. Тут вже вибір — показати це на прикладі театру чи, можливо, іншої споруди».
Ціну такої відбудови визначити надзвичайно важко. Даша Шпицька наводить приблизні розрахунки: 600 млрд доларів на всю Україну, як мінімум 1/5 частина — на Донбас. Але до перемоги цифра може значно змінитися.
Насамкінець виділяємо кілька ключових факторів, які допоможуть ефективніше відбудувати зруйновані війною міста на сході нашої країни. Як швидко і правильно це зробити?
Кілька орієнтирів від архітекторів:
Сажко Сергій Миколайович — український політик, народний депутат України VIII скликання. Був головою Курахівської міської… Read More
Планувати відновлення постраждалих регіонів потрібно вже зараз. Але пробуючи долучитися до цього, ініціативні громадяни зіштовхнулися… Read More
20 небайдужих жителів Краматорська організували волонтерський штаб у напівзруйнованій квартирі волонтера Миколи. У 2022 поряд… Read More
11 травня 2014 року проросійські сепаратисти провели так звані «референдуми» в тимчасово захоплених містах Донеччини… Read More
У місті Мирноград Покровського району працює великий притулок для тварин. Його утримує місцева жителька, голова… Read More
Анастасія Прокопенко — громадська діячка, родом з Донеччини. З юності була активною та долучалась до… Read More
This website uses cookies.