Як стати волонтером на новому місці. Досвід жительки Слов'янська

Старі та нові зв'язки

Сотні волонтерських центрів, фондів, тисячі приватних волонтерів з перших днів військового вторгнення російських окупантів активно допомагають армії та мирним жителям. Сьогодні рух гуманітарної активності в Україні отримав новий потужний імпульс.

Проте початок волонтерства було започатковано ще у 2014 році, і багато волонтерів не припиняли своєї діяльності усі вісім років.

Одна з таких людей — вчителька зі Слов'янська Марина Данилова. У 2014 році вона разом із соратниками щодня возила посилки з різним гуманітарним вантажем на фронт, приймала у Слов'янську допомогу для переселенців з окупованих територій, роздавала її всім, хто цього потребував.

Наприкінці лютого 2022 року їй довелося виїхати зі Слов'янська до Львова, та й тут вона не припинила багаторічного волонтерства. Довелося обживатися на новому місці. Відновлювати старі волонтерські зв'язки, заводити нові. 

«Ми виїхали зі Слов'янська в останніх числах лютого, а вже на початку березня на мене вийшли знайомі, які попросили допомогти переправити бронежилети, взуття з Європи до Слов'янська для територіальної оборони. А такі речі не робляться просто так. Тут має бути ланцюжок із людей, яким ти повністю довіряєш, які мають досвід логістики», — розповідає Марина.

Було ухвалено рішення поїхати до Слов'янська разом із вантажем. Після передачі бронежилетів вирішили залишитись у місті. Але тоді вже у Слов'янську важко було щось дістати. Люди поспіхом виїжджали, зачинялися магазини, аптеки. 

«Тоді ми зрозуміли, що треба повертатись до Львова. Тут близько кордон, багато різних волонтерських організацій, центрів. Багато активних впливових людей, які виїхали зі Сходу, з якими можна було б ефективно співпрацювати», — розповідає Марина. 

Марина із чоловіком повернулися до Львова. І перше, що сталося після повернення, зателефонували італійці, з якими волонтери співпрацювали ще 2014 року. Вони повідомили, що необхідно отримати гуманітарний вантаж на прикордонному пункті Угринів. Потрібно було знайти, де його розвантажити, знайти надійного водія, який повезе допомогу на схід. Для цього необхідно було перетнути кордон, там перевантажити вантаж у свій транспорт, повернутись на територію України.

«Але ми це зробили, переправили все нашим військовим. Там були ліки, сухпайки. І ще була проблема, де зберігати гуманітарку у Львові. Адже в мене тут немає ні свого будинку, ні, тим більше, складу. Допомогти погодився львівський блогер та волонтер Юліан Чаплинський. Він надав свій офіс, який тепер перетворився на такий волонтерський хаб. Сюди всі приїжджають, хтось привозить, хтось забирає вантажі, щоби везти далі», — розповідає волонтерка.

Далі все почало відбуватися, як у 2014 році. Відновився ланцюжок, увімкнувся механізм.

«Мене запитують — як ви знаходите потрібних людей? А я говорю, що всі самі мене знаходять. Передають контакти ті, хто вже отримав гуманітарку, або ті, через кого ми надсилали щось, і таке інше. Причому в мене ніколи не було, щоб вантаж загубився, не доїхав до адресата. Тому що ми працюємо лише з тими, кому повністю довіряємо та надаємо точкову допомогу. Чи конкретним бійцям, чи направляємо гуманітарку до тих волонтерських центрів, з якими неодноразово співпрацювали», — пояснює Марина.

Допомога йде з різних країн

Завдяки спрощеній процедурі перетину кордону та перевезення гуманітарних вантажів під час воєнного стану в Україні, допомога надходить із різних країн. І відбувається це без зайвої бюрократичної тяганини.

Для Марини перший вантаж цього разу прибув із Чехії. Тоді приїхали тактичне взуття та бронежилети. Наступний гуманітарний вантаж був з Італії. Далі надходили посилки з Німеччини. Зараз, як розповідає Марина, йде вантаж із США, також для військових. Загалом більша частина допомоги йде з Італії — це медикаменти, витратні матеріали для лікарень та продукти тривалого зберігання.

«Це надсилають звичайні італійці, причому кожна посилка готується для невеликого підрозділу. Туди кладуть медикаменти (кровозупинні, знезаражувальні, протизапальні), сухпайки, каву, шоколад, спідню білизну», — пояснює Марина.

Нерідко допомога надходить із території Польщі. З цим пов'язаний один із випадків, що показує як злагоджено працюють між собою ланки волонтерського ланцюга. Тоді потрібно було скоординувати покупку тепловізора. 

«Дзвонить увечері один знайомий і каже, що перекине нам гроші, а завтра вранці приїде з Польщі чоловік із тепловізором, і у нього буде лише одна година. За цей час потрібно знайти того, хто перевірить, чи справний прилад, чи вартує своїх грошей. А ми тим часом були далеко від Львова, переганяли автомобіль для військових на схід, — згадує Марина. — Тоді ми зв'язалися зі знайомими пластунами, багато з яких воюють чи воювали. З ними ми тісно співпрацювали у 2014-15-16 роках. Знайшли того, хто знається на тепловізорах, він усе перевірив, підтвердив, що все підходить. Ми переказали гроші, і тепловізор вирушив на фронт. Усе встигли зробити за годину».

Як відбувається передача вантажу

Як працює механізм переправлення гуманітарної допомоги зі Львова на схід України? Тут, за словами волонтерки, може бути кілька шляхів. 

Іноді є можливість відправити приватним транспортом, особливо якщо великий обсяг. Але переважно доводиться розсилати Новою поштою.

Волонтери дзвонять знайомим військовим та з'ясовують, кому можна відправити такий набір. Збирають адреси, номери телефонів та розсилають Новою поштою у різні міста. Це можуть бути як населені пункти Донеччини, так і міста інших областей. Наприклад, Київ, Харків, Миколаїв.

«У мене такий принцип: я не віддаю посилки в якісь великі фонди чи центри, де вони можуть загубитись. Ми завжди шукаємо конкретних людей, яким потрібна допомога. Так завжди й з військовими, і з цивільними. Якщо приходить, наприклад, дитяче харчування, дитячий одяг, то ми намагаємося не віддавати це у великі волонтерські центри, а через той самий волонтерський ланцюг знайти конкретні сім'ї, кому потрібне дитяче харчування та все інше», — пояснює Марина. 

Волонтерка вважає, що такий принцип найефективніший, тоді посилка не пропадає, не губиться. Плюс це добре для звітів для тих, хто передає допомогу. Коли людина, яка передала посилку, наприклад з Італії, бачить, що вона потрапила не до величезного загального складу якогось гуманітарного центру, а конкретному воїну або в конкретну сім'ю, це набагато приємніше і мотивує продовжувати надавати допомогу.

Що робити, якщо хочете стати волонтером?

Якщо ви залишили своє рідне місто, а на новому місці хочете зробити свій внесок у волонтерську діяльність, це більш ніж можливо. Під час війни кожен може бути волонтером. І не можна оцінювати рівень та масштаби волонтерства. 

«Звичайно є ті, у кого великі можливості, хто відправляє допомогу вантажівками. Але є й ті, хто може купити пару шкарпеток, піти на волонтерський пункт та надіслати їх якомусь бійцю. І така, і така допомога є дуже важливою. Кожен робить за своїми можливостями, головне, що робить», — пояснює Марина.

Нині Львів — це один великий волонтерський центр. Якщо ви хочете включитися в цей процес, це легко. Інформації про волонтерські пункти, фонди дуже багато і в соціальних мережах, і просто на вулицях у вигляді оголошень та різноманітних інформаційних бордів. Можна шукати через вже знайомих волонтерів місця, де надається допомога переселенцям чи готують посилки для відправлення на схід України.

Якщо у вас немає великих ресурсів, ви можете поїхати на той же Львівський залізничний вокзал, де розвернулося ціле гуманітарне містечко, та допомагати там. Можна допомагати евакуйованим перенести речі, подати воду, чай, їжу. Можна допомогти інформаційно чи просто підтримати морально. 

Якщо у вас є якийсь ресурс, наприклад, ви водите машину, то тут більше можливостей для волонтерства. Від перевезення вантажів із волонтерських складів до пунктів видачі гуманітарки — до перегону автомобілів на фронт. Хоча для цього, звичайно, потрібно заробити певну довіру через виконання простіших завдань.

Головне не соромитися, проявляти активність і бути готовим до того, що волонтерство може займати досить велику частину вашого часу.

Якщо у вас є бажання та можливості приєднатися до волонтерського руху разом із Мариною Даниловою, ви можете писати їй у фейсбук.

Фото: Східний Варіант, з архіву героїні