Команда небайдужих. Як лисичани у Дніпрі допомагають своїм землякам

Як вдалося створити мережу гуманітарної допомоги — дізнався "Східний Варіант".

Допомога біженцям у 2014-му році

Ганна Рясна — активна й цілеспрямована мешканка Лисичанська. У рідному місті вона працювала директоркою КЗ "Лисичанський міський Палац культури", а зараз є директоркою ОКУ "Луганський обласний центр підтримки молодіжних ініціатив та соціальних досліджень". 

Ганна розповіла, що очолює Луганську обласну молодіжну раду, займається проєктним менеджментом, має власну ГО "Світло культури".

"Я дуже люблю своє місто. Свою діяльність у допомозі людям ми з командою розпочали ще у 2014-му, коли наше місто зіткнулося з проблемою війни, коли потрібна була допомога переселенцям", — ділиться з нами лисичанка. 

За словами Ганни, в той час вона працювала в Лисичанському міському палаці культури. 

"Ми почали писати проєкти зі згуртування громади. Бо наша громада на той момент прийняла дуже велику кількість переміщених осіб. І так все закрутилось. Почали долучатись до активних громадських подій, щоб допомагати людям", — пригадує вона. 

Так, у 2015-му році в рамках проєкту з міжнародною організацією з міграції на базі Лисичанського міського палацу культури було створено центр згуртування громади "Візьмемось за руки, друзі". В рамках проєкту були проведено ремонтні роботи приміщення будинку культури, яке постраждало від обстрілів міста у 2014-му році. Команда допомагала ВПО інформаційно у пошуках житла, займалась заходами культурної, психологічної та юридичної підтримки.

"Як жити"

Через війну та агресії рф проти України Ганна з сином була вимушена покинути рідне місто.

"Я з дитиною переїхала до міста Дніпро. Чоловік — військовослужбовець ще з 2015-го року. Якось так і живемо. Переїхавши сюди, було декілька днів жорсткої депресії. Не було розуміння, як жити, що робити, як робити, як працювати далі", — ділиться з нами жінка.

За словами Ганни, її направив телефонний виклик з Лисичанська. 

"Мені зателефонували знайомі з проханням: "Купи ліки, а ми по чекові перерахуємо гроші, бо тут немає де взяти". Я, звісно, допомогла. І з цього все почалось", — уточнює вона. 

Зараз жінка продовжує працювати в Луганському обласному молодіжному центрі. Але з початком війни діяльність молодіжного центру була змінена у сторону найбільш необхідних потреб для мешканців Луганщини.

"У нас у місті дуже активні проукраїнські люди. Це гріє душу"

Ганна розповіла, що до команди молодіжного центру стали підключатись, та надавати допомогу й інші небайдужі люди. 

"У нас у місті дуже активні проукраїнські люди. Це так гріє душу. Лисичани згуртувались і на базі центру позашкільної роботи з молоддю створили волонтерський штаб", — зазначає вона. 

До Лисичанського волонтерського штабу з Дніпра спочатку доставляли ліки. Ліки команда молодіжного центру передавала через людей, які їхали до Лисичанська, щоб звідти евакуювати мешканців міста у Дніпро. Також було налагоджено маршрут співпраці з поліцією, яка розвозила отримані посилки до небезпечних районів міста.

"Ми також почали шукати продукти, направляти їх до штабу. Спочатку це було за гроші. Ми скидалися і допомагали власними коштами. Але згодом ми побачили масштаби горя і було розуміння, що ми не зможемо допомогти, бо самі вже в такій ситуації "хто б допоміг нам"", — пригадує Ганна.

За її словами, команда почала співпрацювати з міжнародними фондами, з міжнародними організаціями та просто небайдужими людьми.

"Таким чином утворилась ціла мережа. Коли їде якась гуманітарка до нас, вона телефонує мені або моїм колегам. Ми вже знайшли приміщення. Наші друзі та партнери — Дніпровська Молодіжна рада дала частину приміщення зовсім безкоштовно, де ми можемо розвантажити й завантажити грузи. Тепер до нас їдуть грузи зі всієї України, які ми направляємо на Луганщину", — пояснює директорка Луганської обласної молодіжної ради.

Логістичний центр у Дніпрі. Як це працює

Ганна розповіла, що коли це було більш менш безпечно, гуманітарну допомогу команда відправляла до волонтерського штабу Сєвєродонецька, в також у Рубіжне, Гірське, Лисичанськ. Та через обстріли з боку РФ команда працює лише з Лисичанським волонтерським штабом.  

"Це логістичний центр. Всі машини надходять саме у Лисичанський штаб, а звідти — до невеликих штабів у кожному мікрорайоні міста. Поліція разом з центральним волонтерським штабом направляє гуманітарну допомогу і до Сєвєродонецька адресно. Раніше це була відправка також у волонтерський штаб у Льодовому. Але по ньому декілька днів назад були обстріли", — уточнює вона.

У Лисичанську також є волонтери, які передають гуманітарну допомогу адресно.

Завдяки співпраці з військовою цивільною адміністрацією міста Лисичанська є допомога у транспорті. 

"У нас дуже налагоджений зв'язок з керівником військової цивільної адміністрації міста. Він надає нам допомогу в транспорті. Ми йому надаємо гуманітарну допомогу. І він вже допомагає відправляти гуманітарну допомогу далі. Наприклад, у невеликий населений пункт між Сєвєродонецьком і Лисичанськом Павлоград. Там була гуманітарна криза. Там люди взагалі не могли отримати нічого", — зазначає Ганна.

За її словами, завдяки співпраці з ВЦА команда має транспорт і за один раз може вивозити 20 тонн гуманітарної допомоги до Лисичанська. 

"Це механізм дуже швидкий. Ось сьогодні виїжджає машина, вона приїздить до Лисичанська. Вже завтра він може їхати знову до нас. І вже через кілька днів ми знову наповнюємо. До нас їдуть просто перевізники, які везуть людей у Дніпро. Перевізники телефонують нашим волонтерам, кажуть: "Я пустий, підгружайте". Сьогодні наповнювали й військових, і цивільних. Тобто стали у Дніпрі таким логістичним центром, який може допомогти заповнити машину", — пояснює  мешканка Лисичанська.

"Просто хочуть допомагати"

За словами Ганни, створилась команда різних людей, але ця команда — дуже потужна і міцна.

"Це люди, які мешкали у місті Лисичанську, виїхали сюди та просто хочуть допомагати. Ми всі об'єднались в групу, де спочатку писали завдання і виконували їх ті, хто міг, а тепер команда працює за напрямками", — додає вона.

У команді є відповідальні за закупівлю ліків. Окремо є люди, які займаються закупівлею харчів. Є ті, хто займається гуманітарною допомогою та працюють з міжнародними організаціями.

"Наприклад, Дмитро Касілкін займається договорами, рахунками та закупівлями борошна, круп та інших продуктів на оптових базах", — уточнює Ганна.

Також команда допомагає людям знайти місце проживання. 

"Спочатку знайти мешкання для людей  було нескладно. А зараз це дуже складна процедура, тому що багато людей евакуювалися до Дніпра. Важко знайти місце, щоб навіть просто переночувати. Найголовніша наша і моя особисто мрія зараз — це створення шелтеру для людей, які їдуть з Луганської області, де можна буде безкоштовно жити, їсти, прати. Хочеться допомогти кожному", — ділиться з нами мешканка Лисичанська.