Як волонтери родом з Луганщини допомагають цілому масиву Києва

Представник команди волонтерів Максим Павлюк розповів «Східному Варіанту», як вдалося дійти до таких масштабів і з якими труднощами довелося зіткнутися. 

«Нас стали бомбити. Почалося»

Максим родом із Сєвєродонецька, але вже тривалий час проживає у Києві. Тут зі своїми партнерами він вів бізнес.

«Почувши шум, наші хлопці спочатку не повірили. А потім зупинили роботи. Нас почали бомбардувати. Почалося», — згадує він. 

Потрібно було ухвалювати рішення, що робити: їхати з Києва чи залишитися.

«Один із засновників вивіз сім'ю в інше місто. А ми з сестрою вирішили залишитися. Стали займатися волонтерською діяльністю», — каже Максим.

Тільки для персоналу 

За його словами, того дня вони зібралися кількома родинами рідних та друзів. І почали шукати на карті бомбосховищ Києва адресу найближчого укриття у їхньому мікрорайоні. Воно розташовувалося у поліклініці. 

«Один зі знайомих побіг подивитися. Поліклініка була закрита. Нас туди не хотіли пускати. Аргументуючи тим, що це бомбосховище лише для персоналу поліклініки. Але ситуація у місті ускладнювалася. Нам потрібне було укриття. Адже у нас діти», — пояснює мешканець мікрорайону Березняки. 

Працівники поліклініки все ж таки пустили людей усередину. Приміщення бомбосховища було захаращене і в непридатному для перебування там стані. 

«Ми це все розчистили. Переночували. І лише наступного дня ми дізналися, що над нами був величезний басейн, заповнений водою. Якби туди щось прилетіло, нас усіх затопило б», — каже Максим.

За його словами, першого дня в одній кімнаті було 7 дітей плюс дорослі. 

«У сусідній кімнаті перебувало 3 сім'ї з Лисичанська, які тікали від війни й зрештою за день до обстрілу Києва приїхали сюди. Загалом із нами було близько 20 дітей», — каже волонтер.

«Скинулися грошима і почали допомагати»

Перша ніч була найскладнішою. Потрібно було впоратися з тривогою і спланувати дії.

«Ми всі були в новинах. Паніка. Всі були на заспокійливих. Що робити? Чим можемо допомогти? І ми вирішили скинутися грошима та почати допомагати хлопцям з ТРО», — згадує Максим.

Так, на другий день війни розпочалася їхня волонтерська діяльність. Компанією дорослих волонтери поїхали до найближчих блокпостів у Києві.

«Хлопці казали, що їм нічого не треба. Ну, частково побоювалися нас, бо не знали, хто ми такі. І частково місцеві жителі почали їм допомагати. Блокпости були забезпечені. Почали думати, що далі й чим можемо бути корисними», — каже підприємець.

Волонтерам спало на думку допомагати пенсіонерам  і людям з інвалідністю, які знаходяться в скрутному становищі. 

За словами Максима, постійно в бомбосховищі перебувало близько 30 людей. 

«Бували дні, коли сильно бомбило, було не пройти. Люди спали сидячи. Ті дорослі, які були з нами в бомбосховищі, також долучилися і почали нам допомагати. Так наша команда стала ще більшою», — доповнює він.

Завдання ефективної роботи

Спочатку волонтери скидалися своїми грошима, їздили закуповувати продукти, після чого розвозили допомогу своїми машинами точково за адресами.

Компанія вирішила розмістити оголошення про свою діяльність у групі мікрорайону Березняки у Фейсбуці.

«Читачі стали репостити інформацію. Охочих допомогти інформаційно було багато. І тут ми зіштовхнулися із проблемою», — каже Максим.

За його словами, особливо хотіли допомагати ті, хто залишив Київ. Але мало хто з них перевіряв контакти, адресу потреби в допомозі та актуальність проблеми. 

«До нас стало приходити купа ось таких ось “перерепостів”. І виходило так, що ми приїжджаємо своєю машиною за адресою, а там уже дві машини стоять такі самі, як ми. Виходить неефективна робота. Ми почали думати, як це все впорядкувати», — пояснює волонтер.

У команди з’явилася ідея розмістити адресу свого волонтерського пункту у групі мікрорайону у Фейсбуці.

«І також ми написали, щоб люди зверталися до нас за номером або писали нам повідомлення, якщо потрібна допомога», — уточнює Максим. 

Почали шукати постачальників

Масштаби нужденних росли з кожним днем ​​і коштів уже не вистачало. Потрібно було шукати підтримку ззовні.

«У нас були зв'язки з бізнесом. Це великі замовники, які мають великі складські приміщення тощо. Ми вирішили звернутися до них. Плюс наші хлопці почали шукати інформацію про варіанти з продуктами в інтернеті», — каже підприємець. 

Волонтерам вдалося знайти інформацію про те, що у Києві відкриваються склади заморозки.

«Або ці продукти зіпсуються, або підприємці їх віддадуть. Ми знайшли такі склади. Нам давали безплатно заморожені овочі, а ми розвозили їх адресно», — пояснює волонтер.

До допомоги мешканцям мікрорайону під'єдналися і родичі волонтерів, які живуть у селах під Києвом. Вони почали привозити картоплю та інші овочі. 

Також вдалося вийти на постачальників м'яса та хліба. 

«Ми звернулися до ще одного нашого замовника — виробника курок у Києві. Він там також безплатно відвантажив 2 тонни курятини. Ще ми знайшли пекарню, яка безплатно дає нам по 500-600 батонів на 3-4 дні. І так потроху у нас з'явилася база помічників. Плюс за цей час познайомилися з іншими волонтерами», — уточнює Максим.

Він доповнив, що багато знайомих та просто небайдужих людей з України та інших країн почали допомагати фінансово. 

«Ці кошти ми використовуємо для оплати бензину та медикаментів», — пояснює волонтер.

Разом із гуманітарною допомогою волонтерам надходять і листи з підтримкою від дітей.

Взяли на себе

Максим розповів, що в цьому ж районі працювала лінія соцдопомоги, яка надсилала продукти для ТРО. І спочатку ТРО теж допомагали людям продуктами. 

«Представники цієї лінії дізналися про нас. Сказали, що вже не справляються. У них на кожному будинку був куратор. Куратор повинен був обійти будинок, переписати нужденних і прийти до нас зі списком. Весь масив, всіх своїх людей, яким вони раніше допомагали, вони переклали на нас. Зрештою, ми на себе взяли ще й це», — пояснює він. 

Команда створила базу тих, кому необхідно допомагати, в Excel. Ведуть облік і стежать за тим, щоб на кожен будинок раз на 5-7 днів видавався комплект продуктів за списком. 

Максим розповів, що назви та якогось статусу у їхньої команди немає. 

«Ми не оформлені ніде офіційно як волонтери. Ми витратили багато часу, щоб мати розуміння, до кого ми належимо, але нам ніхто так і не дав конкретної відповіді. Адже ми не відсиджуємось десь. Ми допомагаємо людям. Наш бізнес зупинено. І що буде потім — теж невідомо. Зрештою ми вирішили поки що залишити це питання, залишити все як є і далі допомагати людям», — каже волонтер. 

Максим розповів, що у 2014-му році багатьох переселенців із Донбасу у Києві зустрічали «так собі». Це він знає не з чуток. Але тепер команда сєвєродончан, лисичан, рубежан та інших, хто приїхав зі східної України, допомагає киянам. І тих, хто долучився до роботи, багато. 

«Кожен із нас може допомагати»

День волонтера починається рано та закінчується пізно вночі. Роботи дуже багато. Має свої завдання. І навіть діти беруть активну участь і пропонують свою допомогу.

«Встаєш рано вранці, починаєш роздавати, приймати заявки, розвозити, а ввечері, коли починається комендантська година, і до 12-ї ночі потрібно розбирати мішки з допомогою. І навіть у такий час до нас приєднувалися діти, які були з нами та допомагали розфасовувати все у пакети», — ділиться з нами волонтер.

Він додає, що в соцмережах можна зустріти й коментарі «диванних критиків», але більшість людей дякують від душі, щиро. І саме це мотивує волонтерів та надає сил.

«Перемога буде по маленьких крихтах. Кожна людина, яка залишилася в нашій країні, кожна, кому довелося виїхати, але вона дійсно патріот, і допомагає своїй країні, робить свій маленький внесок для великої справи. Кожен із нас може допомагати. Багато хто думає: “А чим я можу допомогти?” Та елементарно. Ти чимось допоміг бодай одній людині бодай раз на день. І так само й інші мільйони українців допомогли один одному. І це вже величезна робота, величезна річ. І якщо так кожен зробить — ми точно переможемо!» — впевнений Максим. 

Якщо ви у Києві й у вас немає фізичної можливості вийти в магазин або аптеку, за допомогою ви можете звернутись до команди волонтерів. Для цього напишіть смс у Viber або Telegram за номером +380631611653.