Як громади Донеччини та Херсонщини під обстрілами забезпечують себе питною водою
Через повномасштабне вторгнення росії та прицільні обстріли громадської інфраструктури прифронтові громади залишаються без води. У таких випадках населення шукає воду в найближчих джерелах — колодязях, ставках, річках.
У спільному матеріалі «Східного Варіанта» та «МОСТу» розповідаємо, як прифронтові громади розвʼязують проблему доступу до питної води.
Прифронтові території відчувають брак якісних водних ресурсів
Прифронтові громади Донеччини стабільно стикаються з перебоями у водопостачанні через російські обстріли. Пошкодження критичної інфраструктури — помпових станцій, водогонів та каналів, зокрема Сіверського Дінця-Донбас, — призвело до того, що вода може подаватися за графіком або ж повністю зникати на кілька днів чи тижнів. Російські окупанти прицільно обстрілюють саме обʼєкти критичної інфраструктури, щоби позбавити мирне населення доступу до найпотрібніших ресурсів. Кожен новий обстріл може зірвати ремонтні роботи та залишити людей без доступу до питної води.
Канал Сіверський Донець-Донбас, який до 2022 року був серцем системи водопостачання регіону, зазнав численних пошкоджень унаслідок обстрілів та бойових дій. Трубопровід іде через територію, де були запеклі бої. Зокрема, у Харківській області, де армія росії почала свій наступ у лютому 2022 року, частина водної магістралі зруйнована.
У вересні 2024-го обстріли пошкодили насосні станції каналу, унаслідок чого були знижені обʼєми подачі води до Словʼянська, Краматорська, Дружківки та Костянтинівки. Воду подавали за графіком, у деяких місцях її не було днями.
Ситуація з водопостачанням залишається складною в Донецькій області. Про це повідомляють у Донецькому обласному центрі контролю та профілактики хвороб і зазначають, що водні обʼєкти обстрілюються ворогом чи не кожного дня:
«Пошкодження та руйнування системи водопостачання не припиняються. Так 29 липня внаслідок ворожого обстрілу було відсутнє водопостачання в місті Білицьке Покровського району. 28 та 29 липня — у місті Дружківка Краматорського району через перебої з електропостачанням унаслідок обстрілів. 31 липня подача води на мікрорайон «Південний» міста Лиман Краматорського району здійснюється за скороченим графіком. А 1 серпня у зв’язку з раптовим відключенням електропостачання на насосній станції призупинено подачу води частково в місті Краматорськ і повністю в містах Дружківка та Костянтинівка. 3 серпня в місті Дружківка відсутнє водопостачання у зв’язку з відсутністю надходження води на місто».
На зараз складна ситуація з водозабезпеченням залишається в Покровському та Краматорському районах. Зокрема, у Святогірській та Добропільській громадах, які є прифронтовими. Про це Східному Варіанту розповіли в громадській організації «Аваліст», яка займається підвозом питної та технічної води в області.
«Основна причина цього — це, звісно, обстріли. Снаряди та ракети перебивають мережі, труби, водогони, потрібен час, щоб це відремонтувати. Але ремонтні роботи в громадах ускладнюються, коли йдуть обстріли. Бригади не можуть виїхати та повноцінно працювати. Тому громади звертаються до нас із запитами, надсилають листи з проханням забезпечити водою», — розповідає асистент проєкту «Забезпечення негайного реагування порятунку життя в надзвичайних потребах та проблеми захисту постраждалого населення від конфлікту на сході України» ГО «Аваліст» Олексій.
З проблемою відсутності або нестачі питної та технічної води стикнулися і деокуповані населені пункти Херсонщини. Наявні мережі або застаріли, або були суттєво пошкоджені через обстріли. До всіх цих труднощів додалася ще одна серйозна проблема — руйнування росіянами дамби Каховської ГЕС. Зниження рівня води у водосховищі позначилося і на свердловинах, через що доступ до води в багатьох громадах став ще складнішим.
«Фізично вода в нас була, у наявній свердловині, але не було реально дієвої мережі, інвестицій. Коли окупанти підірвали ГЕС і водосховище почало зникати, перед нами постало питання забезпечення водою населення навіть у контексті найкритичнішої ситуації. От уявімо, що все, катастрофа, води зовсім немає. На привізній воді довго не проживеш, це точно», — розповідає начальник Нововоронцовської селищної військової адміністрації Андрій Селецький.
До цього треба додати проблеми із пошуком інвестицій та проблеми з підрядниками, які не змогли відновити водопостачання в громаді.
Посадовець зазначає, що в Нововоронцовській громаді водопостачання має серйозні структурні проблеми. Генеральний план показує, що мережа водогонів у різних проєкціях накладалася і часто будувалася ще у 1980-х роках, з окремими трубопроводами для мікрорайонів та підприємств, але всі вони живилися від однієї системи. Частина труб, ймовірно чавунних, давно зношена. Через це деякі ділянки були перекриті, а вода просто йшла з мережі: ще до повномасштабного вторгнення різниця між витраченою та оплаченою водою сягала 30:1, що вказує на значні втрати ресурсів.
Ситуація загострилася після підриву Каховської ГЕС, коли вода взагалі зникла. Саме тоді місцева влада почала підходити до проблеми більш системно та всеосяжно, шукаючи рішення для відновлення стабільного водопостачання та альтернатив, що допоможуть населенню мати доступ до води в критичних ситуаціях.
Підвіз води від ДСНС та громадських організацій: рішення для Донеччини
Здебільшого громади на Донеччині сьогодні отримують допомогу водою від органів місцевої влади, рятувальників Державної служби надзвичайних ситуацій та благодійного фонду «Аваліст»
Рятувальники ДСНС за запитом громад доставляють воду до прифронтових населених пунктів, де є потреба й дозволяє безпекова ситуація. Для забезпечення населення питною водою функціонують альтернативні джерела водопостачання, також встановлені ємності для безкоштовної роздачі води.
Станом на зараз рятувальники в Донецькій області підвозять технічну воду тільки в прифронтову Дружківку. І то не щодня. Про це Східному Варіанту розповіли в пресслужбі ГУ ДСНС у Донецькій області. Рятувальники взаємодіють з органами місцевої влади та отримують від них заявку на розвіз технічної води. Для цього використовують спеціальні автоцистерни.
«Інформацію про необхідність підвозу води ми отримуємо від органів місцевої влади. Ми підвозимо води стільки, скільки необхідно, виходячи з потреб людей. Вони можуть набирати стільки води, скільки їм необхідно. І ми підвозитимемо воду продовж дня, допоки всі мешканці не наберуть собі достатню кількість води. Якщо необхідно, автоцистерни дозаправляються і повертаються до людей», — розповідає начальниця відділу зв’язків із засобами масової інформації та роботи з громадськістю Головного управління ДСНС у Донецькій області Вероніка Бахал.
Наприклад, у Дружківській громаді Краматорського району, яка зараз без централізованої води, декілька тижнів тому налагодили системну підтримку мешканців питною водою: щоденно працює механізм підвозу технічної води, а також завдяки гуманітарному ресурсу — забезпечується і питна.
Жителі прифронтових громад уже знають точки, куди рятувальники підвозять воду. Додаткову інформацію та час про дату підвозу публікують місцеві органи влади. Чіткого графіка підвозу води в населених пунктах, де відсутнє водопостачання, немає, усе залежить від безпекової ситуації. Слідкувати за інформацією щодо підвозу можна на офіційних сторінках міських адміністрацій у соціальних мережах.
Громадська організація «Аваліст» із початку повномасштабного вторгнення забезпечує прифронтові громади Донеччини питною та технічною водою. Місцева громада, яка потребує водозабезпечення, подає заявку до «Авалісту». Далі представники організації проводять дослідження: чого саме не вистачає мешканцям громади. Залежно від результатів, визначають ті види допомоги, які слід надати. У тому числі й забезпечення водою.
«Ми стараємося вкладатися в найкоротші терміни з моменту подання заявки міською адміністрацією. Але на доставку можуть вплинути різні фактори. Зокрема й ворожі обстріли, через які не завжди швидко виходить дістатися до прифронтових громад. Ми виїжджаємо в усі локації. Незалежно від того, чи це місто, село, селище — ми доставляємо воду в будь-який населений пункт. Попередньо виїжджаємо на локації, щоби подивитися, де розташовуються ємності для води, який стан, чи є поруч укриття. Тому що у випадку, коли починається обстріл, а поряд люди набирають воду, має бути укриття», — розповідає асистент проєкту «Забезпечення негайного реагування з порятунку життя на надзвичайні потреби та проблеми захисту постраждалого від конфлікту населення на сході України» за підтримки Malteser International ГО «Аваліст» Олексій Репніков.
Представники організації привозять питну воду та заповнюють спеціальні ємності — бочки, звідки її вже набирають місцеві.
"У громаді завжди є люди, які слідкують за цими ємностями, як люди набирають воду, щоб усе було стерильно захищено. Щоразу, як доставляємо воду, усі бочки перевіряємо, щоб вони не підтікали, щоб усе було герметизовано та гігієнічно, щоб крани були в належному стані. Ми не очищуємо самі воду, до нас вона вже приїжджає очищена. Питна вода попередньо проходить усі випробування і у нас є всі сертифікати якості", — розповідає Олексій.
Мешканці прифронтових громад не обмежені в наборі питної води. Про це розповіла заступниця голови підрозділу Південно-Східного регіону ГО «Аваліст» Єлизавета Глюзицька:
«Перед розвозом ми проводимо дослідження: дізнаємося, скільки населення залишається в населеному пункті, щоби привезти достатньо води. Зазвичай ми привозимо ще й із запасом. Тому що населення на Донеччині зараз швидко переміщується через просування лінії фронту. І людей у громадах може більшати за рахунок переселенців. Але дослідження ми проводимо на постійній основі, тому знаємо, кому і скільки чого треба».
Загалом ситуація з водозабезпеченням Донецької області залишається складною. Як тільки російська армія підходить ближче, збільшує щільність обстрілів, у тому числі критичної інфраструктури. На жаль, із часом наступає момент, коли ремонтні бригади вже не можуть працювати через небезпеку. Тоді населення повністю залишається без води.
"З приводу аварійного водозабезпечення в нас є можливість покривати всі населені пункти. Місцеві громади вже знають про нас, ми активно співпрацюємо з ними, щоб давали населенню воду. Наразі справляємося своїми силами", — каже Єлизавета.
Зараз «Аваліст» розвозить воду тільки в Краматорському районі. До 21 липня була можливість працювати в Добропільській громаді, однак через погіршення безпекової ситуації виїзди туди припинили.
Водночас мешканців Донеччини й далі закликають виїжджати з прифронтових територій, щоб убезпечити не лише себе, а й волонтерів та ремонтників, які розвозять воду та ремонтують водогони ціною власної безпеки.
Буріння свердловин, відновлення старовинних колодязів та степової річки: досвід Херсонщини
Андрій Селецький каже: просто бурити свердловини — не є повноцінним рішенням. Був великий ризик, що кошти виділять, а втрати через мережу так і лишаться незмінними. Серед ключових рішень, які у висновку втілили в громаді, стало буріння нових свердловин, пошук донорів на співфінансування заміни водогону, відновлення старовинних колодязів та степової річки.
Перші ініціативи з пошуку води та буріння свердловин наштовхнулися на скепсис: існувала думка, що води в Нововоронцовці немає. Ще у 2017 році приватна компанія шукала тут воду в 15 точках, але результати були невтішні. До того ж документи лишилися в бізнесу, а громада нічого не отримала.
Після руйнування дамби Каховської ГЕС та спустошення водосховища рішенням із боку держави став проєкт із підведення артезіанської води за 20 кілометрів від Нововоронцовки. Однак місцева влада оцінила його як утопічний та виступила проти, наполягаючи на реалістичніших кроках. Пошук продовжили: на південних ділянках виявили дві старі затампоновані свердловини, де вода таки є — навіть після катастрофи на ГЕС.
Подальші бурові роботи супроводжувалися проблемами: одна свердловина завалилася через порушення технології, інша наштовхнулася на газ, а дронові атаки зупинили процес.
"Запропонував обласній владі шукати донорів. У результаті, UNICEF взявся за шість свердловин, Project HOPE — за дві. Станом на липень 2025 року чотири свердловини вже повністю готові, п’ята добудовується, шоста в процесі буріння, ще дві почала реалізовувати Project HOPE", — розповідає Андрій Селецький.
Паралельно Агентством міжнародного співробітництва Асоціації муніципалітетів Королівства Нідерландів VNG International у партнерстві з Асоціацією операторів водопостачання в Нідерландах було запущено проєкт «Реконструкція систем водопостачання Херсонщини: негайні заходи та сталі рішення». За повідомленнями від Херсонської ОВА, цей проєкт передбачає відновлення об’єктів водопостачання та водовідведення у Високопільській, Нововоронцовській, Чорнобаївській та Херсонській громадах. У рамках реалізації проєкту, Андрій Селецький їздив на спеціалізоване навчання до Нідерландів.
Тож у Нововоронцовці почалися роботи із заміни водогону, а Huawei у партнерстві з міжнародними донорами допомогли встановити сонячні електростанції для забезпечення автономної роботи свердловин. У планах — підключення нових об’єктів до мережі та масштабування цього рішення на інші села.
Сьогодні громада має перші результати: вода з’явилася навіть у мікрорайонах, де з 1980-х вона подавалася лише кілька разів на тиждень і в мізерних обсягах. Попереду — заміна зношених труб, ліквідація нелегальних врізок і створення стійкої системи постачання, щоб кожен мешканець міг розраховувати на якісну воду.
Резервне джерело води — колодязі та степова річка. Тут Андрій Селецький застосував власні знання з локальної історії та краєзнавства.
Він згадав, що в селищі є старовинні колодязі, які існували 100–150 років тому. Тоді ще не існувало водосховища, відповідно, колодязі викопували до природного водоносного горизонту, який і сьогодні зберігає воду.
Деякі колодязі Андрій Селецький пам’ятав сам, про інші дізнавався від старожилів. Як краєзнавець і місцевий активіст, він давно мріяв відшукати та відновити всі давні колодязі громади.
"Це не лише про воду. По-перше, ми торкаємося до історії, адже старовинні колодязі зберігають у собі унікальні знахідки. По-друге, колодязь завжди був місцем зустрічі і спілкування людей. Тож, займаючись відновленням водопостачання, ми водночас повертаємо громадам частину їхньої історичної пам’яті", — пояснює начальник Нововоронцовської СВА.
Ці роботи розпочалися у 2023 році з досліджень старих фотознімків та аерофотознімку, який Андрій Селецький придбав у німецькому архіві. Перший колодязь, який розпочали чистити — розміщувався на території місцевого музею.
Місцеві комунальники виготовили спеціальне обладнання, щоб мати змогу спускатися на глибину й чистити колодязь. Вивезли чотири причепи відходів, та води все одно не було. У колективі вже почали сумніватися, чи справа має сенс. Але, не зупинившись і продовживши роботу, вони все ж дочекалися результату — вода пішла.
Тепер цей колодязь дає 4–5 кубічних метрів води на годину — дякуючи благодійникам, до нього під’єднали осмос, і зараз люди мають можливість набирати воду.
Місцева влада оцінила проведені роботи й побачила в них перспективу.
"Коли ми почали відновлювати колодязі у 2023 році, для мене це стало унікальним досвідом. За рік вдалося відновити десять, ще один — у 2024-му. Спершу люди ставилися скептично: мовляв, вода там не питна, лише технічна. І справді, у ній перевищений рівень нітратів, вода жорстка. Але коли прийшла біда — люди все одно почали брати її", — розповідає Андрій Селецький.
Щоб колодязь залишався придатним для користування, громада спільно з підприємством із Кривого Рогу виготовила спеціальну конструкцію. Вона дозволяє зручно набирати воду й водночас запобігає її забрудненню.
Коштів на відновлення такої кількості колодязів громада не мала — це 1,1 млн грн. Тож і в цій справі також довелося залучати благодійників.
Окрім усього, у Нововоронцовці рятують підземну степову річку, назва якої достеменно невідома.
«Я не знаю, що це за річка. Я вірю, що це старовинна козацька річка Тернівка, яка є ще на картах 17–18 століття і навіть на карті Гійома Левассера де Боплана (військовий інженер-фортифікатор та картограф, який створив перший варіант генеральної карти України, — МОСТ). Вона більше виглядає як якийсь потічок, а не річка, але ми відновили хоча б її вихід, бо вона виходила в іншу сторону. Зараз їй легше витікати, і вона наповнює наше паркове озеро», — розповідав виданню МОСТ раніше Андрій Селецький.
У травні 2024 року під час чергового візиту команди МОСТа до Нововронцовки начальник селищної адміністрації особисто показував річку й роботи по її розчищенню.
За словами Андрія Селецького, річка унікальна тим, що формується з підземних вод. Через це вода тут чиста і приємна на смак, проте наразі її не можна пити — річка ще потребує доочищення.
Відновлена річка може стати не лише зоною відпочинку та місцем нересту риби, а й альтернативним джерелом технічної води.
А це точно працює?
Виявилося, що вода у свердловинах Нововоронцовки дійсно була — скепсис виявився помилковим. Крім того, розчищені старовинні колодязі й річка стали джерелами технічної води, що частково компенсували її нестачу.
Найефективнішим кроком стала заміна старого водогону. Повністю реалізоване рішення зменшить втрати води й борги. На сьогодні, завдяки підтримці UNICEF населення отримує питну привізну воду, і її споживання без поливу городів складає близько 1,5 тис. кубометрів на добу. Технічна вода, яка йде на полив, споживається ще більше. Поки весь водогін не буде замінено, оцінка реальних потреб громади залишається умовною.
Основний пріоритет громади — заміна старого водогону та визначення реальних потреб у воді. За словами Андрія Селецького, масштабування на інші області потребує двох кроків:
1. Оцінка якості води. Якщо вона низької якості — необхідні нові труби, очисні станції та ізольований водогін, що передбачає будівництво нової інфраструктури.
2. Визначення реальних потреб, щоб уникнути зайвих витрат: буріння великої кількості свердловин, які не знадобляться, коштує надто дорого.
Також посадовець додає, що серед проблем залишаються не ізольовані стічні ями та засуха.
"Майже всі старі ями — прямий контакт із ґрунтовими водами, що призводить до забруднення нітратами та сульфатами. Тому будівництво нових ізольованих очисних станцій — пріоритет", — каже Андрій Селецький.
Боротьба із засухою залишається одним із ключових завдань. Спустошення Каховського водосховища змінило мікроклімат і зробило степову зону Херсонщини ще більш посушливою.
«Вода потрібна не лише населенню, а й аграрному сектору. Питання іригації залишається критично важливим для бізнесу, і його вирішення потребує комплексного підходу», — зазначає Андрій Селецький.
На Донеччині від початку повномасштабного вторгнення фахівці ДСНС розвезли понад 77 тисяч куб. м води. З них 48 тисяч куб. м технічної та понад 29 тисяч куб. м питної води.
ГО «Аваліст» тільки за минулий 2024 рік розвезла понад 5 млн літрів питної води. У середньому, представники організації доставляють 100 тисяч літрів на місяць.
"Ми розвозимо воду кожного тижня. У деяких локаціях — це один раз на тиждень, в інших — два рази на тиждень, залежно від потреб населення. Ми дивимося, якщо потрібно доставляти більше — привозимо більше, коригуємо кількість. Люди на місцях уже знають, у який день та о котрій підвезуть воду, і планують свій візит, щоб набрати воду", — каже Олексій.
Матеріал створено спільно з онлайн-виданням МОСТ. Автори: Інга Павлій, Наталя Майстренко, Сергій Нікітенко, Олена Гнітецька
