Майже 8 мільйонів збитків: власник Veterano Coffee з Маріуполя розповів про зруйнований бізнес та службу в ЗСУ

Після повернення зі служби у 2016 році Олексій стикнувся з проблемою – без належної освіти та тільки з воєнним досвідом було складно знайти гідну роботу. Рішенням став початок власної справи – спочатку одна кавʼярня Veterano Coffee, а потім – мережа з кавʼярень та піцерій у Маріуполі.

Справа успішно розвивалась, та після повномасштабного вторгнення бізнес був зруйнований, а Олексій повернувся у лави ЗСУ. 

Захист України та створення власної справи

Під час Революції гідності Олексій Кельт їздив до Києва на Майдан, а коли заворушення почались у Маріуполі – вступив до самооборони міста. Пізніше, у 2015 році,  доєднався до батальйону “Азов” та продовжував нести службу до кінця 2016 року.

Після повернення у цивільне життя Олексій не знав, чим займатися та де працювати. 

“Важко працевлаштуватися, коли ти без освіти. Так, я закінчив виш під час війни, але це було під час війни, розумієте. Не було досвіду, я ще й з добробату “Азов”, який у деяких мешканців Маріуполя не користувався популярністю. Отримати роботу було важко. Тому я вирішив робити сам на себе”, – розповідає Олексій Кельт.

Прикладом Олексій бачив бренд Veterano, який розвивався у Києві. Познайомившись з власниками, отримав дозвіл брати участь у відкритті закладів Veterano у Маріуполі. 

Перша кавʼярня відкрилась у центрі Маріуполя у 2017 році. Заклад швидко здобув популярність через якісні та смачні напої. Пізніше була відкрита перша піцерія.

До повномасштабного вторгнення бізнес зміг розростися у мережу з 10 кавʼярень та 3-х піцерій. Олексій каже, тоді здавалось, що все розвивається дуже повільно, але зараз він інакшої думки: 

“За пʼять років це виросло у цілу мережу. Почав працювати з франшизою кавʼярень, встиг відкрити одну тестову в Умані. Тому, мабуть, дуже швидко розвивалося. Іноді такі компанії будуються довше. Але тоді так не здавалося”.

У закладах Veterano була послуга “підвішеної” кави та піци для військовослужбовців. Кожен міг купити будь-яку позицію, яку потім отримував представник Збройних сил.

Окрім цього, існували знижки для захисників та захисниць. Олексій каже, навіть після служби намагався допомагати армії:

“Кожні два тижні возили піцу на передову, рідше – каву. Ми брали на роботу ветеранів війни без досвіду, щоб вони могли навчитися. І взагалі брали людей без досвіду, якщо вони хотіли навчитися чомусь новому. Плюс, відсоток з прибутку віддавали родинам загиблих героїв. Це була різна допомога. Я робив адресну допомогу. Було пару сімей, я зі свого прибутку купляв їм різні необхідні речі”.

Усе було втрачено. Залишився тільки кредит

24 лютого Олексій відпустив співробітників додому, позакривав заклади та разом з дівчиною виїхав з міста. Спочатку думав вивезти їх до західних кордонів України, але через проблему з паливом зупинились в Умані. 

“Я залишив дівчину та собак у побратима, там якраз збиралась група черкащан та старих азовців, щоб їхати до Маріуполя. 28 лютого ми поїхали до Києва, де усі збиралися, ми повинні були отримати зброю та вирушати у Маріуполь. Вступив у добровольчий підрозділ, який формувався, тоді він називався 1 рота ТРО Азов, потім 1 загін ССО Азов, зараз 1 штурмовий батальйон 3 ОШБр”, – розповідає Олексій.

Та вирушити до Маріуполя підрозділу не вдалося. Їх направили на оборону Києва, де тоді точились складні бої. З підрозділу, куди долучився Олексій, формували групи на гелікоптери, які летіли до Азовсталі на допомогу захисникам Маріуполя. Олексій хотів долучитися, та не потрапив: 

“Як тільки відбили Київ, намагались провести сухопутну операцію по деблокаді Маріуполя у Запорізькій області. На жаль, операція була невдала. До вересня у нас була Запорізька та Донецька область, потім полігон, а потім брали участь у звільненні Херсонської області, після чого направили до Бахмуту. Тут знаходимось і досі”. 

Навіть знаходячись під Бахмутом, Олексій встигає розв'язувати деякі питання щодо можливого відновлення бізнесу. Нещодавно виграв грант,  який може допомогти відродити заклад у Черкасах. Та процес має багато складнощів. Олексій каже: “Якби можна було витратити грант на зброю, я б краще витратив його на це”. 

 Усі заклади Veterano у Маріуполі були розграбовані або знищені. Загальна сума втрат майна складає 7 800 000 гривень. До повномасштабного вторгнення Олексій намагався вкладати увесь прибуток у подальший розвиток закладів, брав кредити, були інвестори. Зараз усе втрачено. Залишився тільки кредит. 

“Але поки війна та я військовослужбовець – відсотки не нараховують”, –  розповідає Олексій Кельт.  

Поки що Олексій не має планів на подальше відновлення закладів Veterano. Тільки після закінчення війни буде думати про кропітку роботу.  А поки тримає оборону у фортеці Бахмуті, як і тисячі українських захисників та захисниць.

***