"Відчути себе, як вдома": чим Український центр у Литві вже понад рік допомагає українцям

Український центр у Вільнюсі, столиці Литовської Республіки, був відкритий у червні минулого року за ініціативи Першої леді України Олени Зеленської та Першої леді Литви Діани Наусєдєнє. Приміщення для цього виділив Університет Вітовта Великого. 

Кожного дня українці та українки, які вимушено покинули свою країну через повномасштабне вторгнення росії, зустрічаються тут, щоб відчути себе, як вдома.

***

Під час чергового службового відрядження, цього разу до Литви, Східний Варіант вирішив завітати на дискусію «Важливість української діаспори в глобальному контексті». Проходила дискусія в Українському центрі, а почесним гостем обговорення цього разу був ректор Маріупольського університету, який, до речі, зараз релокований до Києва, Микола Трофименко.

Тільки-но зайшовши у двері центру, Східний Варіант зустрічає Наталя Васильєва — представниця Українського центру, яка до того ж проводить щовихідних тут заняття з маленькими дітьми. Вона чемно вітається та проводить у головну актову залу, де вже збираються школярі, дорослі та інші гості дискусії.

Уже під час короткої розмови стає зрозуміло, що пані Наталя — сама з Донеччини, а точніше з міста Лиман. Там вона працювала за фахом — вчителька української мови, літератури та історії. Після початку російської військової агресії у 2014 році Наталя разом з родиною одразу виїхала до Литви. Ще тоді в родини було відчуття, що «цей маховик уже запущено».

У Литві працювати вчителькою не було можливості. Тож Наталя підробляла в деяких сферах та писала власні проєкти. Одним із таких стала «Українська суботня школа у Вільнюсі», завдяки якому Наталя почала проводити заняття з українськими дітьми.

«Я працювала в логістиці. Субота була в мене вільною. І на якомусь святі, можливо, Дні незалежності, ми побачилися з іншими українцями й розговорилися про те, що наші діти тут можуть забувати рідну мову та рідні традиції. Це нас турбувало, й так прийшли до думки, що було б добре проводити з ними заняття. Так я і почала займатися з дітьми. Це було ще до повномасштабного вторгнення», — розповідає Наталя.

Проєкт Наталі розпочинався на волонтерських засадах. Після початку повномасштабної війни, Міністерство освіти Литви фінансово підтримало їхній проєкт, але умовою стало знайти собі постійне приміщення. Цим приміщенням став Український центр, який тоді якраз відкрив свої двері для переселенців та переселенок.

“Потужна підтримка українців”

На початок липня 2023 року в Литві проживало майже 85 тисяч українців. Про це повідомляв Литовський національний мовник із посиланням на Департамент міграції. Звичайно, ця цифра є меншою за ту, яка була одразу після початку повномасштабного вторгнення. Частка переселенців повернулася в Україну, дехто повертається і зараз. А дехто, навпаки, виїжджає з України, побоюючись розвитку бойових дій.

Жителі Литовської Республіки демонструють потужну підтримку українцям та українській державі. Це проявляється і на особистому, і на міждержавному рівні. Уже понад півтора року Литва передає Україні зброю для тримання оборони та проведення контрнаступальних дій, а державні діячі країни й далі закликають на міжнародних зʼїздах, зустрічах, конференціях, що Україні потрібно допомагати більше. 

У самій же країні литовці виходять на акції та мітинги, чи не на кожному куточку Вільнюса можна побачити український прапор, є допомога з працевлаштуванням українців та вступу українських дітей у литовські навчальні заклади.

Наталя Васильєва каже, не дивлячись на те, що в Литві немає постійних соціальних виплат та надання житла українцям, підтримка відчувається в іншому. Литва вирішила дати переселенцям роботу та можливості, щоб ті змогли вже самостійно себе забезпечувати в цій країні.

Український центр — ще один акт підтримки українців у Литві. Тут проводять заняття як для дорослих, так і для дітей. Це дискусійний клуб, зустрічі з психологом, курси литовської мови та різноманітні заняття для дітей. Заняття для дітей, каже Наталя, проводять із різних напрямків: українська та литовська мова, малювання, музика або обговорення українських традицій.

Деякі активності для українців тут організовують міжнародні організації. Наприклад, Червоний Хрест уже понад рік проводить курси першої медичної допомоги, після якого слухачам та слухачкам вручають сертифікати. Східний Варіант як раз застав проведення одного з таких занять.

Один раз на декілька місяців у центрі намагаються проводити захід більшого масштабу. Його можуть присвятити Дню незалежності, Дню українських захисників або захисниць, Дню пам’яті жертв Голодомору тощо.

«Це певний формат зустрічей, можливо, дискусії. Ми продумуємо сценарій, як усе це буде, і збираємо тут людей», — каже Наталя.

Пані Наталя проводить екскурсію Українським центром для Східного Варіанта. Розповідає, що для зустрічей українців тут виділили декілька кабінетів та невеличку залу. Цього цілком вистачає для того числа відвідувачів, які сюди приходять у будні чи вихідні дні. На четвертому поверсі будівлі є спеціально підготовлені стелажі з українською літературою, історією або традиціями.

Завдяки цьому переселенці та переселенки можуть відчути себе, як вдома, каже Наталя:

«Кожен, хто виходить звідси, говорить, наче вдома на хвилинку побував. Для них це зараз важливо. Розуміти, що ти тут не один».

Уже повертаючись до залу дискусії, Східний Варіант випадково познайомився зі ще однією землячкою — луганчанкою Оксаною Ільіною. У 2014 році вона виїхала з Луганська до Старобільська, де і проживала до повномасштабного вторгнення. Та після лютого 2022 року виїхала до Литви, де перебуває і зараз.

Оксана відвідує в Українському центрі заняття з англійської мови. Вона каже, що це чудова можливість навчитися нового та поговорити з рідними людьми з України.

«Підтримка тут дуже сильна! Звичайно, хочеться додому. Там залишаються батьки. Дуже сумуємо і сподіваємося, що буде можливість повернутися. Але ми дуже вдячні цій країні. Ми їхали, не знаючи, куди саме. Ми збиралися виїжджати, але в якийсь момент усі мости підірвали, нам довелося виїжджати через росію. У Литві мені, як педагогині, запропонували стажування. Я працюю зараз в університеті в Каунасі як лікар ветеринарної медицини в лабораторії», — розповідає Оксана.

До повномасштабного вторгнення Оксана викладала в Луганському національному аграрному університеті.

«У цьому центрі я відвідую заняття англійської, як і мої діти. Тут така підтримка, у цьому центрі! І дівчата такі відкриті, такі живі та радісні, діти їх дуже люблять! Мої аж біжать собі. Тут багато гуртків, екскурсій, дозвілля. Стільки турботи довкола дорослих та дітей, що душа радіє. Навіть немає часу відвідувати все, що хотів би».

***

Поки Східний Варіант знайомився із земляками, дискусія майже добігала кінця. Наталя Васильєва розповідає, що такий формат зустрічей зʼявився в Українському центрі після Нового року. В організаторів зʼявилася ідея, що двічі на місяць можна збирати українських та литовських школярів у дискусійний клуб, а на зустрічі запрошувати відомих та поважних людей.

«У нас були й колишні премʼєр-міністри литовські. Сьогодні ось завітала Перша леді Діана Наусєдєнє і ректор Маріупольського державного університету Микола Трофименко. Так дітям цікавіше зустрічатися. Вони можуть ставити їм запитання, вступати в обговорення. Такий формат у нас двічі на місяць, бо різні графіки, і гості зазвичай досить зайняті люди», — розповідає пані Наталя.

Ректор МДУ опинився в Литві не випадково. На початку жовтня в Каунасі на базі Університету Вітовта Великого відкрили Центр Маріупольського державного університету.

Детальніше про це Микола Трофименко розповів Східному Варіанту після закінчення дискусії:

«Це Центр, який координує всі наші проєкти та співпраці. Завдяки Університету Вітовта Великого ми увійшли в європейський університетський Альянс, у який входять 11 університетів Європи. Це просто космос! 11 університетів об’єднали свої зусилля, ми маємо безліч мобільностей, які вже підписані між нашими університетами. Наші викладачі читають лекції в закордонних вузах, наші студенти їздять на мобільності, слухають та навчаються там на європейських програмах».

Зараз в Університеті Вітовта Великого за обміном навчаються шість студентів Маріупольського університету. За словами ректора, це постійний процес, який не припиняється.

«Це наша позиція. Ми максимально інтернаціоналізуємо всі наші освітні програми, щоб студенти отримували закордонний та міжнародний досвід і спілкувалися зі своїми колегами тут, у Європі», — каже Микола Трофименко.

***

Сьогодні на вулицях Литви, зокрема в Українському центрі, легко можна почути українську мову. Будівлі Вільнюса прикрашені українськими прапорами та навіть на громадських закладах висять листівки та плакати на підтримку України. Безумовно, це величезна підтримка українському народові. Недарма цього року Указом Президента України Вільнюс було удостоєно почесної відзнаки України «Місто-рятівник».

Як звʼязатися? 

Український центр розташовується у Вільнюсі за адресою: T. Ševčenkos g. 31.

Електронна пошта для листів та пропозицій: [email protected] 

Слідкувати за оновленнями Українського центру можна через соціальні мережі: Facebook та Instagram.

***