Репортаж
«Зараз дбаємо про 400 тварин»: як мешканка Київщини рятує евакуйованих тварин із Донеччини
Анастасії Тихій — 24 роки. Усе свідоме життя вона рятує тварин, які потрапили в біду. Зараз дівчина опікується чотирма притулками, в яких знаходиться понад 400 тварин. Частина з них — евакуйовані з прифронтових територій, у тому числі з Донеччини. Багато з них — мають інвалідність, пухлини, невиліковні хвороби. Разом із небайдужими людьми Анастасія намагається всіх врятувати від смерті та знайти для них теплу домівку.
«Я зрозуміла, що мені подобається дбати про тварин з інвалідністю»
Анастасія з дитинства жила серед великої кількості тварин. Її батьки дуже люблять собак і цю любов передали дочці. Подорослішав, дівчина свідомо почала допомагати безпритульним тваринам.
«Я завжди думала, що займатимуся здоровими. Але в 17 років до мене потрапила моя перша тварина з інвалідністю. І я зрозуміла, що це моє, що мені подобається про них дбати. На той момент, це було сім років тому, мало хто займався такими випадками», — розповідає Анастасія.
На початку повномасштабного вторгнення вдома в Ірпені Анастасія опікувалася 20-ма собаками. Три з них мали інвалідність і не могли пересуватися самостійно. Коли почалися бойові дії, дівчина пішки з тваринами покидала місто. Тоді біля зруйнованого Ірпінського моста один з журналістів сфотографував Анастасію із собаками. Фотографія розлетілася світом і досі є одним із найпоказовіших моментів початку повномасштабної війни.
«Тоді багато людей виїжджали й залишали тварин, хтось просив забрати. Буквально за місяць із 20 собак у нас стало 60. Коли ми повернулися до Ірпеня, то й далі допомагали хвостикам, які потрапили в біду. Далі сталася Каховка й ми приймали тварин із Херсонщини. Тоді в нас дуже швидко стало вже 100 собак і 60 котів. Зараз у нас уже понад 400 підопічних», — каже зоозахисниця.
Анастасія зареєструвала благодійний фонд «Дім хвостів». Зараз під її опікою чотири притулки. Один із них має відкриту територією, де побували журналісти Східного Варіанта.
Сюди привозять більш здорових тварин або тих, хто вже пролікувався від хвороб. Тут велика ділянка, на якій щотижня будують нові вольєри. Бо розуміють, що тварин ставатиме більше. На зараз тут перебуває близько 170 хвостиків.
Окрім вольєрів є відкриті огороджені території, де собаки пересуваються вільно. Їх називають «вигульники». Куди потрапить тварина — до «вигульника» чи вольєру — залежить від її темпераменту, характеру та стану здоровʼя. Буває так, що собака добре відноситься до людини, але агресивна до інших тварин. Тоді їй виділяють особистий вольєр, де вона почувається комфортно.
Один із «вигульників» волонтерка притулку Оксана жартома називає «пенсія». І не просто так — тут зібралися собаки літнього віку. Найстаршому Русі — 21 рік.
Оксана родом зі Сватового Луганської області. Понад три роки тому вона з родиною виїхала на Київщину. Її чоловік тоді почав допомагати будувати вольєри для «Дому хвостів». І розповів дружині про можливість приходити та гуляти з тваринами на вихідних.
«Так я почала ходити сюди гуляти з тваринами, так тут і залишилася допомагати. Навіть взяла до нас додому собачку Ніколь», — ділиться Оксана.
Оксана приходить до притулку, допомагає годувати та прибирати собак. А ще — спілкується з ними, старається кожному приділити увагу. Усі тварини дуже різні, каже волонтерка. Хтось агресивний до людини, але спокійний до тварин, а хтось — навпаки. Хтось має свої звички, характер, особливості. І про кожного треба знати, щоб забезпечити комфорт усіх тварин та волонтерів.
«На тиждень нам потрібно 700 кг корму»
Другий притулок, яким опікується Анастасія, облаштований для тварин, які мають інвалідність. Там є спеціальні бокси, препарати, ліки. Приміщення обігрівається, має ванні кімнати, де тварину можна помити. У такому притулку, розповідає Анастасія, допомагають дівчата, які вже мають досвід поводження з тваринами з інвалідністю.
«Третій притулок — це будинок для котів. Там допомагає одна жінка, вона їх годує, вигулює. У цілому там усе просто та налагоджено. А ще одна локація, де ми розміщуємо тварин, це дім моїх батьків. Туди ми можемо забирати собак взимку, якщо буде дуже холодно», — розповідає зоозахисниця.
Зараз багато тварин приїжджає з прифронтових територій Донецької області. Уже другий рік Анастасія співпрацює з евакуаційниками, за цей час спільними силами вдалося вивезти близько тисячі тварин.
«В основному ми приймаємо стареньких та травмованих. Окремою моєю любовʼю залишаються алабаї. Зараз у нас близько 40 собак цієї породи, тому що більшість притулків бояться їх брати. Часто вони дуже агресивні, тому що їх виховували для охорони, не дуже контактні, тому що це собака одного господаря. Тому ми приймаємо їх у великій кількості, ми справляємося з агресивними собаками, я вже всіх навчила, як із ними працювати, у нас великий досвід, тому вони в нас живуть».
Деякі тварини приїжджають із Донеччини з пораненнями або важкими хворобами. Наприклад, була собачка з прифронту, у голові якої застряг уламок. Її вилікували й зараз вона вже знайшла свою родину. Або Фурфуня, яку вивезли з Костянтинівки. Її господарі виїхали, а собаку залишили на подвірʼї. У Фурфуні виявили пухлину вагою в 6 кілограмів. Через це собака не могла навіть ставати на задні лапи. Анастасії радили приспати собаку та «не мучити її». Та дівчина все ж почала лікування. Й ось Фурфуня вже два роки як живе після операції. І все ще чекає на свою родину.
Щоби прогодувати всіх тварин у чотирьох притулках, на тиждень потрібно 700 кг корму. Оренда всіх приміщень та територій для їхнього утримання — це приблизно 140 тисяч гривень у місяць. Плюс комунальні послуги, ліки та лікування, будівництво вольєрів. Щомісяця «Дім хвостів» потребує величезних ресурсів, щоб утримати всіх врятованих тварин.
Частина фінансування «Дому хвостів» — це донати від небайдужих. Ще допомагають організації «Nova Ukraine», «PlayDuck», «Сузірʼя» та «МастерЗоо».
Лікування тварин може вартувати десятки тисяч гривень. Інколи Анастасія домовляється з ветклініками, щоб ті лікували в борг, який виплачують уже пізніше.
«Колись я обіцяла собі, що більш як 200 тварин не візьму. Зараз уже нічого не обіцяю. Просто приймаю ситуацію, якою вона є. Це важко, дуже важко. Декілька разів на тиждень до нас приїжджають тварини з прифронтових територій. Інколи це 2–3 тварини, а інколи понад 30. Їх треба прийняти, лікувати, відгодувати, бо хтось приїжджає виснажений через голод», — ділиться зооволонтерка.
Деякі собаки приїжджають дуже агресивними. Чи то через виховання, чи то через «захисний механізм». Анастасія розповідає, що в такому випадку допомагає тільки час. Тварині дають особистий простір, лікують у разі потреби, поступово йдуть на контакт. Інколи місяць, інколи пів року треба, щоб собака оговталася та почала довіряти людям.
Усі охочі можуть завітати до притулку з відкритою територією у вівторок та неділю, щоби погуляти з тваринами. У будинок для тварин з інвалідністю можна завітати кожен день. «Дім хвостів» слідкує, щоб усі собачки мали можливість погуляти.
Кожна тварина потребує родини. Зазвичай люди беруть собі молодих, породистих та здорових. Якщо до притулку потрапляє породиста здорова собака, на неї охочих може бути до ста людей, каже Анастасія. Якщо собачка вже старенька, то шансів знайти родину майже немає. Іноді за місяць можуть всиновити дві-три тваринки, а іноді — близько 30.
Узяти відповідальність за життя понад 400 тварин — дуже важко. Доводиться віддавати усю себе. Кожен день — це постійні поїздки за тваринами, лікування, доглядання. Не обходиться і без людей, які бажали б виселити тварин.
Анастасія розповідає: вони виконують усі санітарні норми, а самі притулки розташовуються на безпечній відстані до житлових будинків. Та все одно є ті, хто скаржиться в органи місцевої чи сільської ради з вимогою виселити всіх якомога далі. Але здебільшого люди, які живуть поруч, навпаки приходять у гості до притулків, спілкуються з тваринами, приносять корми чи іграшки. І це дуже підтримує.
«Іноді в мене буває бажання відключити телефон і зникнути кудись хоча б на пару днів. Але потім я розумію, що не можу. Бо переймаюся за всіх, щоб усе працювало, щоб усі були здорові, нагодовані, доглянуті, і щоб ми й далі рятували тварин, тому що це дійсно потрібно. Ми займаємося не тільки тваринами з прифронту, а і взагалі з усієї території. До нас потрапляють ті, кого збили машини, старенькі, з онкохворобами. Й усі вони потребують допомоги й тепла».
Якщо у вас є можливість підтримати Анастасію та її справу, можете скористатися реквізитами:
PayPal: anastarie63@gmail.com
У разі потреби звʼязатися з Анастасією можна через соціальні мережі.
