Сьомий рік в очікуванні правосуддя. Що не так з розслідуванням справ про окупацію Донбасу?

Ольга Решетилова — співзасновниця Медійної ініціативи за права людини. Організація досліджує судові процеси, пов’язані зі збройним конфліктом на Донбасі. 

У перші роки війни відкривали багато кримінальних проваджень, розповідає Ольга. Але не було систематизоване питання кваліфікації цих злочинів: це могла бути державна зрада, посягання на територіальну цілісність країни, участь у терористичних організаціях. 

“Коли ми готували звіт “Право на правду. Висвітлення судових процесів, пов’язаних зі збройним конфліктом в Україні”, писали запити до правоохоронних органів, до прокуратури, щоб вони нам надали статистику по цих справах: скільки їх є, в якому вони стані, скільки передано до суду, скільки є вироків. Виявилось, що наші правоохоронні органи та судова адміністрація навіть не ведуть такої статистики. Тобто ніхто в державі не може чітко сказати, скільки є кримінальних проваджень, пов’язаних з розв’язанням збройного конфлікту на Донбасі”, — розповідає Ольга Решетилова.

Тільки наприкінці 2019 року в Генпрокуратурі створили Департамент нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, який займається цими справами та перекваліфікацією.  

Ще одна причина в тому, що з 2014 року розслідуваннями займалися різні структури: поліція, СБУ, прокуратура. Коли у розслідуваннях не було контролі, деякі справи просто “спустили на гальмах”, зазначає координаторка ініціативи. 

Яскравим прикладом можуть бути суди, які були на минулому тижні в Дружківці. Пройшли строки давності у розслідуванні або за 7 років так і не встановили обставини вчинення злочинів чи підозрюваних. 

https://www.facebook.com/o.reshetylova/posts/3940638692634923

Прокуратура змушена просити про закриття цих справ: 

“Фактично, ми прийшли до того моменту, що істина про події так званої “руської весни” так і не буде з’ясована. Це величезна проблема не тільки нашого забезпечення права на правду. Тут ще й питання того, що Україні буде потрібно доводити участь Росії в цих подіях. А ми фактично не встановили цей зв’язок. Якби системно розслідувалися ці події, від конкретного виконавця, який захоплював будівлю, бо простежили зв’язок до організаторів, тих, хто фінансував, прописував сценарій”. 

“Чого ви приїхали?”

А для того, щоб у справах щодо війни на Донбасі не було строків давності, потрібні зміни до законодавства. До того ж багато справ розслідуються за “цивільними” статтями — наприклад, вбивство. 

“У нас навіть у Кримінальному кодексі немає статті, яка позначає воєнні злочини. Найближча це стаття 438 “Порушення законів та звичаїв війни”. По ній, до речі, станом на грудень 2020 року є тільки два вироки. Багато разів підіймалося питання про те, що варто ратифікувати Римський статут, який підсилить спроможність нашої правоохоронної системи в розслідуванні таких злочинів”, — пояснює пані Ольга.  

Коли ж справа потрапляє  до суду, служителі Феміди розглядали як другорядні. Не було пильного контролю з боку громадськості, суди проходили в порожніх залах. Це історичні процеси, і вони мали б висвітлюватися в медіа, вважає правозахисниця.

“Але це дуже складно, суди затягувалися, справи розглядалися у віддалених райцентрах. Ну хто там поїде в Біловодськ? А там щотижня до десятка таких справ розглядають. Чи справа Єфремова, здається, куди вже резонантніше, один з лідерів Партії регіоні, місцевий олігарх. А справу, вибачте, “запхали” в Старобільськ, де вона слухається через раз. Було лише кілька репортажів у медіа. Дуже складно роками тримати ці суди на контролі”, — наголошує вона.

А без належного контролю, додає Ольга Решетилова, погіршується якість розслідування та й ставлення суду:

“Іноді я приїздила на засідання у Донецьку чи Луганську область, які були за розкладом, а на мене так дивилися: “А чого ви приїхали? А ми вже все ще зранку вирішили та розійшлися”.

Політична складова

Справа не лише у законах, є й політична складова. Так вважає правозахисник, виконавчий директор БФ “Восток SOS” Костянтин Рєуцький. 

“На мою думку, є певна змова регіональних та центральних еліт, щоб зберегти “Status Quo”. Фактично, ніхто з організаторів російської інтервенції на схід України з-поміж місцевих політиків не був покараний. Боюся, що політика влади та недореформованих правоохоронної й судової системи була в тому, щоб показово покарати дрібних виконавців. Але ніхто з організаторів чи топфункціонерів “Партії регіонів” в Луганську не сидить за ґратами”, — каже правозахисник.

І це попри те, що є чимало свідчень та доказів щодо конкретних людей, додає Костянтин: 

“На прикладі такої людини, як Володимир Струк, ми бачимо, як “зливаються” кримінальні справи “руської весни”. Він фінансував людей, які захопили СБУ у Луганську, допомагав їм. Ми неодноразово бачили, як він заходить до будівлі, були відеосюжети. Було 4 кримінальні справи, але вони не доведені до свого завершення. Таких прикладів багато. Це дуже небезпечно для регіону і всієї країни”. 

Юридичні тонкощі

Чимало обвинувачених у справах щодо розв’язання війни на Донбасі переховуються за межами України або в ОРДЛО. Але законодавство щодо заочного засудження недосконале, неодноразово наголошували юристи. 

17 лютого Верховна Рада у першому читанні підтримала “Проєкт Закону про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо вдосконалення окремих положень у зв'язку зі здійсненням спеціального досудового розслідування”. 

Зокрема, чинне законодавство передбачає, що підозрюваного мають обов’язково оголосити у міжнародний розшук. Але Інтерпол часто відмовляє в цьому, посилаючись на можливе політичне переслідування, йдеться в пояснювальній записці законопроєкту. Відповідно, українські суди також відмовляються розглядати справи без обвинувачених. Законопроєкт пропонує кілька змін, які, на думку авторів, мають зняти ці протиріччя. 

Натомість адвокат Віталій Титич вважає, що в українському законодавстві взагалі немає норм, які повноцінно регулюють судовий розгляд за відсутності обвинуваченого. І запропоновані зміни відволікають від глобальних проблем невідповідності законів європейській практиці. 

“Зміни стосуються лише терміну. Є фраза “оголошений в міжнародний розшук”. До певного часу це трактували як дії слідчого, тобто постанова слідчого про міжнародний розшук особи. Але надалі суди почали чомусь вважати, що міжнародний розшук — це саме заходи, здійснені Інтерполом. І через це почали відмовляти в клопотаннях про здійснення розслідування. Суспільству донесено, що це основна проблема. Але це не так. Формулювання змінили.  І нібито це не дасть підставу судам казати: якщо не шукає Інтерпол, немає міжнародного розшуку. Технічно це унеможливлює судам маніпуляції з формулюваннями. Але стратегічно це не змінює нічого”, — пояснює адвокат. 

Що кажуть цифри

“Східний варіант” направив інформаційний запит до Офісу генерального прокурора та запитали, скільки справ щодо військового конфлікту на Донбасі розслідували з 2014 року до січня 2021 включно та на якій стадії вони зараз. Отже, маємо такі цифри:

1. За статтею “захоплення державних будівель” зареєстрували 1 772 кримінальних правопорушення, до суду передали 14 проваджень. За результатами розслідування встановили 42 людини, які вчинили злочини.
2. За статтею “посягання на територіальну цілісність України” зареєстрували 1 264  правопорушення, до суду передали 527 проваджень. 613 людей, за результатами розслідування, вчинили злочини.
3. За статтею “створення незаконних збройних формувань” — 3 276 правопорушень, 2 982 справи передали до суду, встановили 1 499 причетних.

Зазначимо, у звіті "Право на правду. Висвітлення судових процесів, пов’язаних зі збройним конфліктом в Україні” йдеться, що у 2014-2018 років правоохоронні органи зареєстрували майже 12 тисяч правопорушень, які стосуються війни на Донбасі. Дослідники розглядали ширше коло кримінальних статей.