Стандарти НАТО в українських реаліях: що це означає для військових та цивільних

В Україні багато говорять про євроатлантичну інтеграцію, зокрема про вступ до НАТО. Для цього протягом останніх кількох років намагаються зробити відповідними до стандартів Альянсу різні сфери діяльності вітчизняного військово-оборонного комплексу. 

Стандарти НАТО часто з'являються в інформаційному просторі, але часто як абстрактна категорія, тому більшості громадян не зрозуміло, що саме несуть під собою ці стандарти. 

У цій статті ми розберемось, як можна «помацати» стандарти НАТО, чим вони корисні для військових та цивільних, і чи наближує Україну до вступу в Альянс їх впровадження.

Які стандарти НАТО існують

В Україні термін «стандарт НАТО» використовується не лише щодо військових стандартів НАТО, а й щодо норм, принципів та практик Альянсу. Це є не зовсім коректним, відзначають у своєму дослідженні фахівчині центру «Нова Європа» Альона Гетьманчук та Маріанна Фахурдінова. 

Стандарти НАТО поділяють на:

• Союзні стандарти або союзні публікації. Це внутрішні документи, які встановлюють сам стандарт.     
• Угоди зі стандартизації. Такі угоди є згодою країни запроваджувати певний стандарт. 
• Інші документи, пов'язані зі стандартами НАТО: каталоги, довідники тощо.

Заступник глави місії України при НАТО, керівник оборонної секції полковник Сергій Мукосій відзначає, що угоди зі стандартизації можна умовно поділити на три групи: адміністративні, оперативні та матеріально-технічні.

Адміністративні стандарти, наприклад, визначають процеси управління та обміну інформацією, порядок роботи з документацією. 

Оперативні стандарти спрямовані на оперативне планування застосування військ. 

Матеріально-технічні стандарти визначають єдині вимоги до озброєння і військової техніки союзників, управління життєвим циклом, а також кодифікації предметів забезпечення.

Наведемо кілька прикладів стандартів для кращого розуміння їх суті:

• стандарт щодо спільної військової символіки НАТО;
• спільна об'єднана доктрина з медичної евакуації;
• стандарт щодо уніформи й особистого обладнання військових. 

Таких стандартів існує близько 2000, а угод зі стандартизації 1200. Одна угода може включати кілька стандартів. 

Порятунок життя за стандартами країн НАТО

До 2016 року українські військові та воєнні медики навіть в умовах бойових дій користувалися ще радянськими аптечками. В таких аптечках містилися старі гумові джгути, що були неефективними після кількох разів використання, сильні знеболювальні, застосування яких призводило до тяжких наслідків. І при цьому в аптечках не було дієвих засобів для припинення кровотечі. 

Військові та волонтери часто підіймали питання заміни старих радянських аптечок на нові, більш ефективні при пораненнях в умовах війни. 

«Натівська аптечка базована на найкращих досягненнях тактичної медицини. Склад індивідуальної аптечки, склад аптечки військового медика є науково обґрунтованим, і випробуваний не одним боєм. Вміст натівських аптечок постійно переглядають і доповнюють сучасними та ефективними засобами та препаратами», — заявляли тоді в українському МОЗ. 

Спочатку країни НАТО надавали Україні аптечки в якості підтримки, а згодом для української армії розробили свої аптечки за стандартами країн НАТО. 

Співзасновник компанії навчання з надання першої допомоги «FAST» Федір Сердюк свого часу проводив такі навчання для військових. Він розповів «Східному варіанту», що входить до сучасної аптечки українського військового.

«Більшість країн орієнтується на стандарт США TCCC. Аптечка в США називається IFAK-2 і вона відповідає рівню навичок солдата. Туди входять джгути для зупинки кровотечі, маркери для поміток, карточки поранених, наклейки на груди, в деяких випадках це голка для декомпресії, а також pill pack — набір з критичних медикаментів: знеболювального  в таблетках, протизапального, антибіотиків», — розповів Федір.

Він також назвав основні проблеми радянської аптечки, що використовувалася до 2016 року. 

По-перше, за словами Сердюка, така аптечка не ґрунтувалася на реальних ризиках бойових дій. Зокрема, увага приділялась зброї масового ураження. В результаті пропускався момент реальних бойових поранень, а люди тягали з собою гори всього непотрібного. 

По-друге, аптечка не була зібрана на основі доказової медицини, а збиралася за принципом авторитета: якщо якийсь поважний генерал вважав, що щось потрібно покласти в аптечку, то це і клали. 

«Через це в аптечках з'являлись такі шкідливі речі як опіоїдні знеболювальні. Радянська медицина вважала, що больовий шок існує, хоча такого поняття немає, і люди від нього не вмирають. А ось від передозування знеболювальним вмирають. Тому таких знеболювальних зараз не кладуть», — зазначив Федір Сердюк. 

По-третє, засоби в аптечках були низької якості. Якщо нові гумові джгути та могли зупинити кровотечу і виконати частину своїх функцій при правильному користуванні, то через погану гуму вони розповзалися на сонці та дубіли на холоді. 

Стандарти НАТО допомагають країнам розвиватися

НАТО — політико-військовий альянс, тому велика частина стандартів НАТО стосуються безпосередньо озброєння та способів ведення війни. Але не тільки. Варто зазначити, що НАТО створено й існує виключно як оборонний альянс, який не передбачає наступальних або агресивних дій щодо інших держав. 

«Це і розвиток військово-оборонної промисловості, і наукові дослідження, і новітні технології», — зазначив доцент кафедри міжнародних відносин і дипломатичної служби ЛНУ імені Івана Франка і заступник директора Центру Міжнародної безпеки та партнерства Олександр Кучик.  

Що стосується фінансування Альянсу, то союзники вносять прямі й непрямі внески в рахунок покриття витрат, пов'язаних з функціонуванням НАТО, здійсненням політики та заходів організації. Бюджети та програми загального фінансування НАТО фінансуються коштом прямих внесків і складають лише 0,3% від загальних оборонних витрат союзників, що еквівалентно приблизно 2,5 млрд євро для забезпечення функціонування всієї Організації, її командувань та військової інфраструктури.

Щодо зброї, то тут є цілий ряд вимог, і стосуються вони не тільки технічної складової зброї, а й кожного етапу — від виготовлення до введення в експлуатацію та транспортування зброї.    

«Сама логістика, порядок проведення випробувань, впровадження в збройні сили — все це регламентується стандартами НАТО», — додав Олександр Кучик. 

Але крім цього, в НАТО навіть є стандарти, які регламентують безпосередньо ведення військових операцій. І, за словами експерта, ті країни, які вже запровадили ці стандарти, мають перевагу. 

«Це логістика, тилове забезпечення, планування операцій. Як приклад ми можемо навести нещодавні події в Карабаху, де азербайджанська сторона, маючи озброєння за стандартами НАТО та використовуючи планування і розвідку відповідно до стандартів НАТО, змогли доволі ефективно розв'язувати військові завдання та збільшувати втрати Вірменії. Військові сили останньої й надалі перебувають на шляху розвитку за російськими та радянськими стандартами ведення військових операцій», — пояснив Олександр Кучик. 

Українські військові про стандарти НАТО

Демобілізований військовий Олександр Гордієнко завершив службу у 2019 році. Служив у Збройних силах України. Говорить, що найбільше про стандарти НАТО чув у контексті навчання. 

“Це і військові навчання, і підготовка. Нам розказували, що якщо ми хочемо регулярно потрапляти на навчання, що проводяться спільно з країнами НАТО, то потрібно вчити англійську. При чому це стосувалося і навчань в Україні, не говорячи вже про поїздки кудись закордон, які періодично траплялися. 

Олександр потрапив на одне з таких навчань. Каже тоді йому як рядовому солдату мова практично не згодилася, хоча англійську добре знав зі школи, а ось офіцерський склад мав комунікувати з іноземцями. 

“Наскільки я знаю, там певна документація також англійською мовою. Офіцер повинен володіти нею”, — додав Олександр. 

Інший контрактник Євген нині проходить службу в районному центрі на Луганщині. Кілька років він служив у різних військових частинах на західній Україні. Надвідчутною відмінністю називає харчування. 

“По харчуванню можна сказати, де є співпраця з НАТО, а де нема. Там, де “натівці” періодично приїжджають, з харчуванням все добре, а в деяких частинах — зовсім протилежна ситуація”, — зазначив Євген. 

Та, як пояснила в коментарі “Східному варіанту” керівниця проєктного офісу реформ Міністерства оборони Діана Петреня, різниця в харчуванні різних військових частин пов'язана з тим, що деякі з них перейшли на нову систему харчування, а деякі ні.

В українській армії тривалий час працювала система аутсорсу — приватна компанія забезпечувала повний цикл харчування від доставки продуктів до приготування та роздачі. Тоді фактично не було контролю за якістю продуктів та різноманіттям страв. Контролювалася лише вага виданих страв за фактом звернень солдатів, якщо такі були. 

“Тому подивилися на купу різних країн, спілкувалися з різними військовими, які до нас приїжджали з Канади, Британії, США, і ми прийшли до висновку, що потрібно вводити нову систему харчування. Їжу нашим військовим мають готувати наші кухарі. А також вирішили відходити від розрахунку порцій за грамами та рахувати за кілокалоріями, так, як це роблять в країнах НАТО”, — розповіла Діана Петреня.

Також для солдатів збільшили перелік продуктів для приготування їжі з 35 до 410. Їжу почали готувати самі, а від аутсорсерів вимагалася лише доставка продуктів за чітко розробленими правилами. 

Військові частини почали поступово переходити на цю нову систему харчування. І ті, які перейшли, за словами Діани, відчули різницю. Однак, останнім часом, каже експертка, перехід призупинився, і в більшості військових частин залишилися все ті ж аутсорсери та неможливість контролювати якість страв.  

Політика і стандарти: чого не вистачає Україні

За даними центру «Нова Європа» станом на січень 2021 року Україна впровадила 292 або ж близько 19% стандартів Альянсу. При цьому третину з них — близько 100 — запровадили за останні півтора року.

На думку віцепрем'єр-міністра Ольги Стефанішиної, це наближає Україну до євроатлантичної інтеграції. 

«Та динаміка, яку ми вже демонструємо в трансформації сектору безпеки й оборони та впровадженні стандартів НАТО у Збройних Силах за останні півтора року, дозволяє нам ставити перед собою амбітні цілі на євроатлантичному напрямку», – додала Ольга Стефанішина.

Та як говорить Олександр Кучик, НАТО не ставить вимоги імплементувати певну кількість стандартів, аби вступити до Альянсу. 

«Це не передбачено жодним документом, що ми маємо запровадити 300, 400, чи 500 стандартів, щоб вступити в НАТО. Йде мова про ефективне функціонування військово-оборонного комплексу. Безумовно, чим більше стандартів реалізовано, тим більше це наближує країну до НАТО. Але до прикладу, одним із таких стандартів є комунікація та злагодження військових сил в Арктиці», — зазначив експерт. 

Він додав, що за кількістю запроваджених стандартів Україна не поступається деяким новим членам Альянсу, але при цьому має ключову проблему, яка, на його думку, і заважає інтеграції. Це корупція. 

«Ми дуже часто чуємо відповідь, що нам потрібно боротися з корупцією. Адже в НАТО існують стандарти прозорості здійснення закупівель, оборонного планування, бюджету, так званий цивільний контроль за збройними силами», — наголосив Олександр Кучик.  

За його словами, цивільний міністр оборони повинен здійснювати координацію розвитку і діяльності збройних сил, в тому числі й у боротьбі з корупцією, а генеральний штаб має відповідати безпосередньо за військову складову.

При цьому експерт вважає великим позитивом запровадження стандартів НАТО в Україні, оскільки це «наближує країну, навіть не члена, а партнера НАТО, до високого рівня соціально-економічного розвитку та добробуту громадян». А також, ймовірно, до зменшення корупційних ризиків. 

Читайте також: Ядерна зброя, ЄС і багато грошей: 7 міфів про НАТО, в які вірять на Донбасі

Медична реабілітація військових. До чого треба прагнути Україні та навіщо нам підтримка НАТО