Почути Соледар. В "Ізоляції" презентували аудіотрек зі звуками міста
Журналіст та політичний оглядач Назарій Заноз створив унікальний для Соледару твір — аудіотрек зі звуками міста.
Платформа культурних ініціатив ІЗОЛЯЦІЯ, яка після початку війни базувалася в Києві, нещодавно повернулася на схід, в Соледар. Там платформа організовує резиденції для митців. Протягом трьох місяців, з січня цього року, там реалізували та презентували три проєкти, серед яких була й аудіопрогулянка Назарія Заноза.
Під час презентації композиції люди впізнавали місця за звуком навіть без візуального зображення.
“Східний варіант” дізнався, чим ще відомий митець, і які звуки в Соледарі він вважає унікальними.
Написав книгу та має освіту політолога
Назарій Заноз родом із західної України — Тернопільської області. Він — політичний оглядач, есеїст та письменник з політологічною та журналістською освітами. Пише статті зокрема для Радіо Свобода.
Понад 10 років займається музикою, а саме емуляцією. Це процес комп'ютерної обробки звуку, коли живий звук перетворюється на штучний.
У 2018 році Назарій видав збірку короткої прози “Книга дивностей” і відносно недавно почав займатися саундскейпом. Суть цього захоплення в тому, щоб записувати звуки навколишнього середовища. Поєднання повсякденних звуків часто звучить як музичний твір.
Подібний проєкт Назарій Заноз реалізував у Житомирі на заводі Електровимірювач, а також в Івано-Франківську на “Промприладі”.
“У кожній сфері є професійна деформація. Людина, яка пише, реагує на гарні слова, цікаву метафорику. Так само і зі звуками. Коли в людини стає натреноване вухо, вона починаєте класифікувати звуки, бачити в них напівтони”, — зазначив Назарій Заноз.
Унікальні звуки Соледара
У Соледарі митець працював з диктофоном та мікрофоном. Ходив здебільшого околицями та записував незвичні звуки. В результаті вийшло три твори. Два з них — звукові мініекскурсії із голосовим супроводом автора. Третій — виключно звуки навколишнього середовища.
Назарій Заноз побував на території колишнього майже 40-кілометрового солепроводу, який колись тягнувся до лисичанського содового заводу.
“Довколишня територія вкрита шрамами від солепроводу — розгалуженої системи, що тягнула соки землі. А з боків наступають поля. І навіть на розорених ділянках ще видніються сліди труб. Сюди немає гарної дороги, лише розбитий путівець, в якому будь-якої миті може загрузнути машина. Тому краще пересуватися пішки. Знаки, що тепер нагадують про минулі часи — здебільшого не помітні, на перший погляд. Кілька закинутих будівель з білої цегли доживають останні дні. В резервуарах хазяйнує тиша”, — коментує свою саунд-прогулянку Назарій Заноз.
“Східному варіанту” він розповів ще про кілька унікальних звуків, які почув на околицях міста.
“Тут було цікаво працювати, бо це був новий для мене простір. І було доволі чисте звучання в цьому просторі. Мені дуже подобалось, як працює система кондиціювання повітря на шахтах. Між тим, як втягується повітря і як воно виходить назовні, є суттєва різниця. Вона створювала цікавий музичний ефект”, — зазначив Назарій.
Цей звук, за його словами, було б важко ідентифікувати людям, які його ніколи не чули.
“Там був гул — басова лінія, а також звук, схожий на водоспад та бурління води. Якщо включити якійсь людині цей звук, вона не здогадається, що це звук всмоктування повітря в шахту”, — впевнений митець.
Крім природних місць, Назарій побував і в майстернях, де ріжуть сіль. Там, каже митець, на нього реагували спокійно, оскільки працівники звикли до гостей.
Люди впізнавали місця за звуками
Митець Назарій Заноз потрапив до Соледара по програмі резиденцій “Заземлення” від культурного фонду “Ізоляція”. Раніше фонд-переселенець з Донецька базувався в Києві. А нещодавно повернувся на схід і продовжує втілювати мистецькі проєкти.
Менеджер резиденцій Михайло Кулішов відзначив, що новий вид творчості соледарцям сподобався.
“Це було цікаво для місцевих, які прийшли на презентацію проєкту. Коли вони прослухали аудіотвір, то впізнавали знайомі місця. Наприклад, бурління річки під мостом, на шляху від шахт до невеличкого робітничого села. Там є промислові і природні звуки. Автор дуже цікаво їх поєднує. Також цікавими є метаприродні звуки, коли поєднується спів диких птахів і домашніх”, — зазначив Михайло Кулішов.
Те, що люди впізнавали місця в аудіотворі, Назарія не дивує.
“Коли ми ходимо містом тривалий час, ми, нібито, не зауважуємо звуки через те, що вони є тлом. Ми до них звикли та не переймаємось ними. З іншого боку, вони вже давним-давно відклалися в нашій пам’яті, а тому коли ми чуємо їх, то можемо їх ідентифікувати”, — зазначив Назарій Заноз.
Він також задоволений відгуком місцевих. Митець зауважив, що на новий вид творчості доволі стримано реагують навіть у великих містах, не говорячи про маленьке містечко. Натомість люди в Соледарі після презентації мали багато питань до митця та проявляли цікавість.
Представники “Ізоляції” назвали аудіопрогулянку Назарія “короткою звуковою мандрівка місцями соледарської солі”.
“Ця виправа допоможе відчути сучасну атмосферу локацій, причетних до соляного промислу, а також спробує розкрити важливість неіснуючого сьогодні розсолопроводу. Розсолопроводу як єднання теперішнього та минулого, регіонів та місць, Антропоцену та природи, що повертає своє. Розсолопроводу як дивної родзинки, незвичного міфу, котрий повинне мати кожне порядне місто”, — зазначили в “Ізоляції”.
Представники фонду також наголосили, що мистецтво може бути справжнім дослідженням та торкатися освітніх тем.
Читайте також: "Ізоляція" в Донецьку та Соледарі: два різних світи на Донбасі