"Нас зробили ізгоями!": мами та люди з інвалідністю оцінили доступність Слов'янська

Так склалося, що в Слов'янську пересуватися на візку найкраще в польоті. Тротуари залишають бажати кращого. Якщо в центральній частині міста ситуація поступово змінюється, то в інших районах як і раніше не пройти й не проїхати. Молоді батьки переносять коляску з дитиною через ями.

«Далеко не в усі магазини я можу потрапити. Це потрібно йти з чоловіком, мамою. Один на вулиці з коляскою, інший в магазині. А якщо ти зовсім один? Коли ти з коляскою — значить життя скінчилося. Страшно уявити що переживають люди з інвалідністю. Пандуси в основному це чудеса на віражах», — говорить молода мама, мешканка Слов'янська Анастасія.

Що ви знаєте про інклюзію? 

Пару тижнів тому ініціативна група благодійного фонду «Слов'янська мрія» проводила опитування. Кожен охочий міг висловити свою думку в магазині «Еко лавка». Основна мета організаторів — підвищити рівень обізнаності в суспільстві щодо інклюзії. Зокрема, про особливі потреби окремих категорій населення, в тому числі людей з інвалідністю.

Як розповіла голова фонду «Слов'янська мрія», за результатами опитування 30% людей взагалі не знали що таке інклюзія.

«До нас в магазин приходять різні покупці. І молоді, і дорослі. Тут контингент більш усвідомлений, всі адекватні. І багатьом незнайоме навіть слово інклюзія. Ми всюди сурмимо про це, а люди в корені не розуміють що це за слово. Вони не розуміють, про що ця розмова взагалі», — говорить Євгенія.

6 років тому разом з однодумцями Євгенія перетворила покинутий пустир на один з кращих скверів міста під назвою «Мрія». Ця пам'ятка Слов'янська зроблена руками активістів. Рік тому, за підтримки міжнародних донорів, тут з'явився перший інклюзивний майданчик.

Детальніше про сквер «Мрія» читайте в нашому матеріалі: «Сквер Слов'янська внесли до державного реєстру. Що зміниться»

На жаль, майданчик вже постраждав від вандалів. Але волонтери не впадають у відчай і відновлюють зіпсоване.

«Ми й далі пишемо проєкти, вже два роки стукаємо. Сподіваємося, що нас підтримає USAID. У тому проєкті, який ми пишемо зараз, американський архітектор на нашому просторі сам розробить проєкт. По ньому вже будуть продовжувати будувати сквер і паралельно наші активності там. Ми виступаємо, щоб весь сквер був в інклюзії. Щоб ми продовжували цю тему і надалі все що б не будувалося, все буде пов'язано з цим. Щоб сліпі, глухі, візочники та здорові — всім було комфортно в цьому просторі», — ділиться Євгенія Алфімова.

Активісти вивчали ситуацію з інклюзії в Слов'янську в цілому. За словами Євгенії, місто поступово змінюватиметься і ставатиме комфортніше, адже все більше жителів дізнаються що таке інклюзія і як повинно бути.

«У нас навіть жодного готелю немає, який може прийняти людину на візку. Хоча ми місто-курорт, у нас це апріорі має бути. Якщо ми хочемо себе асоціювати як курортне місто», — говорить волонтерка.

«Матерям тут не місце»

Невеликий пеленальний столик в громадському закладі — це символ інклюзії мами з маленькою дитиною. У Слов'янську, як і в багатьох інших містах країни, народивши дитину жінка змушена відмовитися від своїх дородових занять і звичок. Життєвий простір не пристосований для батьків з маленькою дитиною. Самі вони називають це дискримінацією.

«У нас абсолютно не так, як в інших європейських країнах. Там молоді мами не ізгої суспільства. У нас же навпаки. Я не знаю жодного закладу в Слов'янську, де я можу поміняти памперс дитині. Ні кафе, ні ресторанів, бібліотека, музей — нічого цього там немає. Кімната матері та дитини є тільки в ЦНАПі. Одного разу в Слов'янську не було води. У кафе, де ми обідали, був закритий туалет, і моїй подрузі не дозволили там просто погодувати немовля. Це обурливо», — говорить мешканка Слов'янська Євгенія.

Ось як виглядає невелика конструкція в кафе сусідній Миколаївці. У Слов'янську такого поки не зустрінеш:

Мова зараз не тільки про кафе і ресторани. Поки дитина не виросте до «зручного» віку (років до чотирьох), вона разом з батьками стає соціальним ізгоєм. Не можна відвідати лікаря, сходити в бібліотеку, на виставку, підібрати одяг в магазині. Батькам доступна тільки певна територія — парк, дитячі майданчики, кілька магазинів з пандусами. Пересуватися по місту можна тільки на тролейбусі, але і ті закінчують свої маршрути до шостої вечора.

Психологи вважають, що всі ці обмеження пригнічують психологічний стан молодої мами. Особливо в період післяпологової депресії. На кілька років жінка повинна забути про себе і свої потреби. Водночас у 21 столітті багато молодих мам з появою дитини продовжують вести активне життя, працювати як онлайн, так і офлайн, вести свій бізнес. Але пострадянське суспільство досі ніби говорить: «Народила — нічого виходити з дому».

Суспільство поступово змінюється

Зараз в Слов'янську є кілька місць адаптованих для людей, що пересуваються на візку. Завдяки міжнародним організаціям в Центральній бібліотеці обладнаний туалет.

Також візочник може відвідати сучасний ЦНАП біля міської ради. Понад рік тому в Слов'янську відкрилося перше в області інклюзивне відділення «Ощадбанку». 

Для зручного обслуговування клієнтів з порушеннями опорно-рухового апарату і зору у відділенні передбачений банкомат і інформаційно-платіжні термінали з маркуванням клавіатури, вбудованими трубками та програмою управління голосом, тактильна плитка, занижені касові вікна. Для обслуговування клієнтів з порушеннями слуху співробітники інклюзивного відділення пройшли навчання основам мови жестів.

У місті з'являється все більше пандусів біля аптек, магазинів та інших установ. Але це тільки центральна частина Слов'янська.

Зараз в Україні в рамках програми, яку оголосила перша леді Олена Зеленська, йде розробка проєкту національної стратегії безбар'єрності. Над пропозиціями, які будуть спрямовані в Офіс Президента, працює зокрема і Донецька обласна організація людей з інвалідністю.

«Інклюзія на сьогодні це доступність для кожної людини. І не має значення в якому саме напрямку — працевлаштування, лікування і так далі. Головний сенс це включення нас (людей з інвалідністю — ред.) в соціальне життя», — розповідає голова організації Надія Поламарчук.

За її словами, зараз ті лікарні, які не будуть доступні для людей з інвалідністю, тобто, не будуть обладнані кімнатами гігієни, доступними реєстратурами, не отримають продовження контракту для продовження роботи. Це жорсткі заходи, але раніше, як розповідає Надія Степанівна, всі укази й розпорядження не виконувалися.

«Настав той момент, коли будуть прибрані бар'єри, які позбавили нас нормального комфортного життя. Якщо цей державний план буде втілений в життя, низький всім уклін. Наш нинішній глава Донецької ОДА зобов'язує кожну установу, під час будь-якого будівництва не забувати про нас. Це єдиний голова, який не приймає, не підписує жоден проєкт без підпису нашої організації людей з інвалідністю. Такі проєкти просто не фінансуються», — розповідає Надія Поламарчук.

На її думку, кожен повинен звертатися до органів влади, щоб бути почутим. У кожному місті є комітет доступності та управління архітектури. Як розповідає Надія Степанівна, далеко не всі пандуси зроблені зручно, не кожен може заїхати. Якби проєктувальники спочатку планували вхід, а не прилаштовували пандус потім, таких проблем не було б.

«Насправді до інвалідності одна мить. За одну мить людина може втратити здоров'я. Про це ніхто не думає. Зараз уряд на правильному шляху і робить все, щоб ми побудували суспільство рівних можливостей», — говорить Надія Поламарчук.