
Бізнес Слов'янська. Історія евакуації та відродження поліграфічного підприємства
Евакуювати бізнес із прифронтового міста, наскільки це складно? “Східний варіант” дізнався історію підприємця зі Слов'янська, який перевіз своє підприємство та розпочав роботу на новому місці.
Історія бізнесу
Денис Підченко — керівник поліграфічного підприємства, яке працює у Слов'янську понад десять років.

Його компанія займалася рекламно-поліграфічною продукцією — це зовнішня реклама, цифровий друк, дизайн та інтер'єрне оформлення магазинів та офісів.

Шлях до своєї справи розпочався ще 2003-го, коли сільський учитель вирішив відкрити комп'ютерний клуб із послугами ксерокопії. Працювали удвох із дружиною, поступово закуповували обладнання.
Можливість для якісного стрибка у розвитку бізнесу з'явилася, коли Донецька обладміністрація розпочала програму “Український Донецький куркуль”. Тоді Денис одержав фінансування на закупівлю професійного поліграфічного обладнання.

Кількість працівників збільшилася до десяти людей, більшу частину яких Денис навчив сам. Почалися замовлення від міжнародних організацій.
“Ми працювали з ПРООН, USAID, ЮНІСЕФ, People in need, Save the children, Швейцарським фондом розмінування. Ми оформляли ЦНАП Донецької області, які будувалися за проєктом USAID. Перераховувати можна ще довго”, — згадує Денис.
Евакуація
Під час початку масштабного наступу росії підприємець із сім'єю — дружиною та трьома дітьми — були у Словаччині у відпустці. Повертатися до Слов'янська збиралися 28 лютого. Але 24 числа зателефонували знайомі з Харкова та повідомили, що почалася війна. Майже місяць пішов на переосмислення ситуації. За цей час із сім'єю переїхали до Польщі. Потім прийшло розуміння, що треба повертатись і щось починати робити вдома.

Денис залишив сім'ю у Польщі, а сам на початку квітня повернувся до Слов'янська, після чого вирішив провести евакуацію обладнання. Перевезти хоча б щось, щоб можна було почати працювати спочатку.

“Після певних зусиль з'явилася можливість практично повністю евакуювати підприємство. Спочатку розглядали Тернопіль, Хмельницький. Але мені зателефонував мій однокурсник, з яким навчалися разом у Донбаському педуніверситеті. Він розповів, що зі Слов'янська багато хто переїжджає до Кропивницького. Ми почали шукати приміщення, знайшли його, після чого вирішили перебиратися до Кропивницького”, — розповідає Денис.
Орендували спочатку склад, за тиждень — офіс. Почали потихеньку туди все звозити. Переїжджали самостійно. Денис згадує — зі Слов'янська до Кропивницького і назад своїм мінівеном їздив разів двадцять, перевозячи обладнання. Плюс ще кілька п'ятитонних вантажних машин.

“Найбільші верстати вагою до тонни. Їх вивозили останніми. Усього їх чотири — це принтери для широкоформатного друку. На них можна друкувати борди завширшки понад три метри. Ще є лазерна друкарська машина, яка забезпечувала квитанціями всю Донецьку область. Ми могли за добу видавати 250 тисяч квитанцій. Це одна з найшвидших друкарських машин. Принаймні була на півночі області”, — пояснює підприємець.
Причому це обладнання довелося вантажити вручну, бо зіткнулися з тим, що в області діє заборона використання кранів.

“Не знаю з чим це пов'язано, але це так. Вантажівки з Донецькою реєстрацією не випускали з області. Мені довелося довго вмовляти водіїв вантажних машин із Дніпра, щоб вони приїхали до Слов'янська. На сьогодні ми евакуювалися повністю, і 10 травня запустили підприємство у Кропивницькому. Щоправда, поки що частково, бо не знайшли приміщення достатньо велике, щоби там можна було розставити всі машини. Дуже допомогли партнери із Дніпра, у яких ми купували обладнання. Вони запропонували нам проміжні склади. Тобто ми спочатку все вивозили до Дніпра, а потім звідти до Кропивницького”, — розповідає Денис.
Наразі підприємство Дениса набирає обертів на новому місці. Поки що цей процес нешвидкий. Є складнощі із виробничим приміщенням, з кадрами. З колишніх співробітників хтось залишився у Слов'янську, хтось виїхав, деякі — за кордон.
Новий початок
Зараз, як розповідає Денис Підченко, підприємству вдалося відновити лише невелику частину того обсягу виробництва, що вони робили у Слов'янську. Але він, звичайно, і цьому радий. Тим більше, що є ідеї для активнішого зростання.

“Поступово від старих партнерів пішли замовлення. Трохи замовила Слов'янська адміністрація. Швейцарський фонд протимінної діяльності замовив велику партію запобіжних табличок для мінних полів. Починають прокидатися й інші партнери. Є попередньо замовлення від однієї міжнародної організації з ребрендингу їхнього автотранспорту”, — розповідає підприємець.

Щодо відновлення бізнесу в комерційному плані, компанія повернула 20% того, що було раніше. Принаймні за підсумками попереднього місяця. Але навіть це дозволило виплатити платежі за кредитами та погасити заборгованості із зарплати.

Водночас Денис уже розробляє проєкти, щоби вивести свою справу на міжнародний рівень.
“Зараз шукаємо в Польщі можливості відкрити філію. Хочемо зайнятися пошуком замовлень, щоб виробництво в Кропивницькому забезпечити більш менш стабільними замовленнями. Плюс в Україні зараз великий брак комплектуючих та витратних матеріалів для поліграфії через те, що Нацбанк обмежив фінансові операції. В Україні наразі немає паперу, немає фарби. І взагалі дуже багато чого перебуває у дефіциті. Тож хочеться налагодити постачання безпосередньо”, — ділиться планами Денис.
Для зв'язку з поліграфічним підприємством можна звертатися на сторінку Дениса Підченка у Фейсбук або писати на електронну пошту [email protected]
***
Війна — страшна річ. Трагедія для всієї України, яка торкнулася практично кожного. Однак ця історія підприємця зі Слов'янська є показовим прикладом того, як навіть у таких складних умовах можна знайти нові можливості для розвитку свого бізнесу. Головне — не опускати руки.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.