Десятиліття без води: в чому проблема Слов'янська і як її вирішити

Збої, пориви, ремонтні роботи — звична справа для Слов'янська. У кожного місцевого жителя будинку завжди є запас води: її можуть відключити в будь-який день і будь-який час. Водночас питна вода в місті всюди. Вона річками тече асфальтом, всіма дорогами, випливає в цілі озера. Є скрізь, крім кранів.

Місто забезпечується водою з двох джерел: власної фільтрувальної станції та 4-ої водонапірної насосної станції, куди йде постачання від обласної компанії «Вода Донбасу». Там стоять дві насосні установки та резервуари для збору води по 1500 кубів кожен.

Протяжність водопровідних мереж Слов'янська 330 км. За останні 60 років їх жодного разу капітально не ремонтували. Зношеність водопроводу катастрофічна — 80%. Вода просто йде в землю. З 10 літрів до будинків слов’янців потрапляє лише 2.

«Останнього разу ми сиділи без води три доби. Не можеш прибрати, попрати речі, нормально помити голову, помитися — нічого! У світі сучасних технологій мене це зачіпає найбільше. Така поламка в черговий раз доводить, що я звичайна людина, яка не може вплинути ні на що», — ділиться місцева жителька Анастасія.

За іронією долі, тарифи на воду в Слов'янську одні з найвищих в Україні. З 1 січня їх в черговий раз підвищили. Тепер за водопостачання доводиться платити 19,5 гривні, за водовідведення — 20,77 гривні. Таким чином ціна за куб води в Слов'янську 40 гривень 27 копійок. Для прикладу, в столиці України, місті Києві мешканці платять за 1 куб 21 гривню 76 копійок.

Тариф на воду, крім самої води, складається також із супутніх витрат: таких, як електроенергія, зарплати працівникам, податки та амортизація обладнання. У випадку Слов'янська це ще й оплата боргів. Як розповідає журналіст-розслідувач Богдан Красовський, їх у міста три. Основний — компанії «Вода Донбасу», близько 100 млн гривень. На наступному місці борг зі сплати податків (30 млн грн) і потім заборгованість за електропостачання.

Виділення коштів «Словміськводоканалу» часте питання на порядку денному сесії міськради. Мільйони виділяються, частина боргу гаситься, втрати тривають. Це замкнене коло триває цілу вічність. Принаймні так здається місцевим жителям, які цілодобово сидять без води.

«Один з варіантів, щоб відійти повністю від послуг компанії “Вода Донбасу”. Є ще одна гілка технічної води, яка теж іде з селища Маяки на комунальне підприємство “Водопониження”. Якщо поставити фільтрувальну станцію на заборі води на Маяках і розподілити її водоводами мікрорайонів міста, то таке можливо. Технічно такий варіант можливий», — вважає міський голова Слов'янська Вадим Лях.

Але на будівництво фільтрувальної станції необхідно від 100 до 200 млн гривень. У міста таких грошей немає, тому планують шукати інвестора.

«Насправді Слов'янськ прекрасне місто. У мене маса друзів, які так вважають. Вони люблять рідне місто, але залишаються в Харкові, Києві, Львові. Якби не було проблем з водою, то залишалися б тут. Може здатися несерйозною заявою, але це дійсно вирішальний фактор. Всі ці баклажки, відра — як страшний сон. А так, може, люди не виїжджали й було б більше розвитку для міста», — розповідає студент зі Слов'янська Євген.

Розв'язати проблему з водою обіцяв кожен кандидат в мери Слов'янська. Це питання завжди було першим пунктом в передвиборчих програмах. Але популістські заяви залишаються лише пунктами, напроти яких не поставити галочку.

Чи є рішення? 

Водопровід змінюється за ділянками й старі інженерні мережі не витримують натиску. Поки залатали одну дірку, рвонула інша. У більшості випадків працівники міськводоканалу виїжджають на місце пориву та вбивають дерев'яні «чопики». У кращому випадку яму потім закопують, традиційно вставляють гілки та обмотують їх біло-червоними стрічками.

Основна частина водопровідних мереж прокладено в 1970-х роках. Труби чавунні, і за такий великий проміжок часу велика частина з них стала непридатною. Корозія та іржа роблять свою справу. Коли змінюють тільки частину труб на нові пластикові, відповідно змінюється рівень тиску в системі й старі труби відразу ж прориває. Поступова заміна повинна проводитися мінімум десятками кілометрів. Тоді за кілька років можна повністю розв'язати проблему, вважають експерти. Але навіть на такий розклад у міста немає таких коштів.

«Ситуація в місті не катастрофічна, але досить складна. Перш за все з тієї причини, що дуже великий відсоток фізичного зносу водопровідних систем, особливо систем каналізації. Якщо так буде продовжуватися, то це може призвести до повної зупинки водопостачання міста в якийсь момент. Те ж саме з системою водовідведення. Щоб уникнути цього, потрібно діяти вже зараз.

Цим питанням потрібно займатися постійно, це питання життя. Не можна сказати: ось якщо ми зараз вкладемо 20 млн гривень, то розв'яжемо всі питання. Це не правильно. Потрібно постійно підтримувати систему водозабезпечення. Для цього кошти потрібні постійно. Через пориви вода, тобто в прямому сенсі гроші йдуть в пісок. Щоб замінити мережі, потрібні десятки мільйонів гривень. Також має бути платоспроможним населення, ціни на воду адекватними. Але у нас замкнуте коло», — вважає інженер водопостачання Василь Орябко.

Щоб розв'язати проблему, необхідно міняти всю міську систему водопостачання, а це десятки мільйонів гривень. Єдиний вихід — залучення інвестицій. Поки іншого варіанту немає.

Як подібну проблему розв’язують в Україні? Приклад Маріуполя

Проблеми з водопостачанням існують по всій Україні. За останні 40 років водообмін в країні змінився кардинально, водночас система водопостачання залишилася колишньою.

Поки держава не може розв'язати проблему з водою комплексно, міста Донецької області намагаються зробити це самостійно. Наприклад, Маріуполь. Це одне з найвіддаленіших міст, куди потрапляє вода з каналу Сіверський Донець. Це не єдине джерело, але місцеві гарною якістю похвалитися не можуть.

Щоб змінити ситуацію, Маріупольська міська рада, посольство Франції та Європейський інвестиційний банк модернізують водопровід і побудують завод з очищення води. Фінансування проєкту передбачає залучення пільгового кредиту від уряду Франції в розмірі 64 млн євро. Співпраця Міністерства фінансів з європейським партнером почалося 2018 року, а в березні 2020 року було укладено договір. Термін кредитування — 30 років.

Завершення фінансування і реалізації проєкту має відбутися до 31 липня 2025 року. Також проєктом передбачено розробку до 2040 року Генерального плану щодо вдосконалення системи водопостачання та водовідведення міста.

Чи пощастить так Слов'янську? Містянам залишається тільки сподіватися.